Довкола святкування Геловіну чимало суперечок. Але ті, хто вважає, що це гарний привід розважитися в школі чи вдома, часом не розуміють вікову психологію дитини. Що буде весело, а що обернеться страшними снами? Як святкувати екологічно? Чому це має бути не жахливе свято, а свято перемоги над страхами? На ці та інші питання «Освіторії» відповіла психологиня, психоаналітикиня Ілона Пріяткіна.
Дорослі часто вважають, що Геловін — свято жахів, а діти хочуть, щоб їх лякали. Загальне правило: має залишатися відчуття перемоги над страхами, позитиву, радості.
Здається, говорити нема про що: ніхто не хоче нашкодити дітям, а хоче лише зробити страшенно весело. Але чому тоді стільки історій про те, як дитина нервує після геловінської вечірки або як чорний гумор на дитячих святах аж зашкалює? Ось п’ять типових геловінських помилок.
Очі, вуха, пальці
Наприклад, в одній зі столичних шкіл батьки на частування першокласників принесли цукерки у формі очей, печиво «пальці», желейні «вуха» та «ступні ніг»? Звісно, такі товари є в магазинах напередодні Геловіну. Але якщо на столі лише вони та солодощі, що декоровані червоним джемом наче кров’ю, це вже недитяче видовище. Більшість першачків веселилися, але, як мінімум, для однієї дівчинки це обернулося порушенням сну та підвищенням тривожності.
Психологи не радять на частуванні та в декорі свята для дітей до 10 років застосовувати те, що нагадує частини тіла. Так само неекологічним є домашнє дитяче свято, де будинок прикрасили, серед іншого… головами ляльок. Особливо сумно, що йшлося про старі іграшки доньки господарів. І хоча школярка весело декорувала домівку, це зовсім не позитивний досвід. Адже на ляльках дошкільнята програють стосунки з людьми, відчувають прихильність як до живих істот. Дівчина хотіла показати, що вже доросла і вища за ці дитячі забавки, та в її підсвідомості залишилося особливе ставлення до власних іграшок. Його варто поважати. Краще дарувати ляльки іншим дітям чи хоча б удавати, що так вчиняєте. Знищення чи «розчленування» ляльок на очах дитини змушує її внутрішньо «зраджувати» старій прихильності. Навряд чи хтось хоче, щоб у дорослому віці донька неглибоко ставилася до людей, не вміла їх цінувати.
Чому? Учні початкової школи так сприймають світ, що абстрактна смерть їх може лякати значно менше, ніж втрата пальця чи ока. Не слід чіпати такі глибокі страхи. Винятком є хіба що скелетики, які вже давно оселилися в мультфільмах, казках, іграх, на принтах одягу, канцтоварів. Діти зазвичай не сприймають скелет як кістки людини.
Фейс-контроль для зомбі
Навіть у 12-річної емоційної дівчинки може залишитися негатив, з яким важко впоратися, якщо костюмоване свято передбачає надто реалістичні маски. Її однокласники, які люблять далеко не дитячий серіал «Ходячі мерці», влаштували «зомбі-вечірку». Страшні гумові маски не розвеселили тінейджерку, а зіпсували її святковий настрій. Що вже й казати про учнів початкової школи!
Ще одна історія. Здається, гарна гра з подарунками: кожен витягував собі геловінську маску та надягав. Але непопулярна в класі дівчинка, яка дістала образ Баби Яги, стала об’єктом кепкування. Уважно слідкуйте за тим, щоб свято не давало приводу для чергового акту булінгу, якщо в класі нездорова атмосфера.
Не найкраща ідея — одягатися в клоунів-вбивць, персонажів фільмів жахів та інших агресивних лиходіїв, які розраховані на дорослу аудиторію. Популярні персонажі із жанру кріпіпасти (страшні інтернет-історії), бабусі Гренні та інші сиреноголові теж не підійдуть, якщо діти ще малі та можуть у них вірити. Тим паче не повинні проходити фейс-контроль маски мерців.
Чому? Тема смерті — надто серйозна. Про неї можна і треба говорити і з дітьми, і з підлітками, але свято — не час для розв’язання таких проблем. Чорний гумор може бути типовим для старших підлітків (і то за умови, що він не йде від дорослих та не віддає цинізмом), але він точно не для дітей до 12 років.
У початковій школі краще взагалі спочатку вітати найбільш вразливих дітей без святкової маски, і лише потім на їхніх очах одягнути її. Навіть якщо діти 7–8 років знають, що це — батьки подруги в масках або вчителі, чують знайомі голоси, вони все одно можуть нервуватися. Значно спокійніше одразу на власні очі побачити, хто ховається за маскою.
Що робити в темряві
Вимкнене світло, страшні декорації, діти, які вибігають у масках і кричать «Бу!»… Це явно не той сценарій, який залишить приємні спогади.
Дітям можна показати в напівтемряві театр тіней (але історія не має лякати) чи влаштувати гру з ліхтариками. Але учні повинні мати змогу в будь-який час увімкнути світло. А доти слід переконатися, що ні в кого з хлопчиків та дівчаток немає фобії темряви. Причому зробити це варто індивідуально (опитати усно, письмово, в онлайн-анкеті), адже перед однолітками вони можуть не зізнатися.
Так само щодо іграшкових павуків чи змій в оформленні свята, хоча випадків фобії щодо них значно менше. Кажани, чорні коти, мультяшні усміхнені привиди, веселі монстрики і такий затишний осінній декор, як гарбузи, осіннє листя, квіти, ягоди, шишки, — ось що створює милу, а не моторошну атмосферу дитячого свята.
Чому? Дорослі інколи вважають, що діти прагнуть адреналінових розваг. Але потрібно лише те, що створює загадкову, казкову атмосферу, а не викликає справжню тривогу. Чудово, якщо Геловін стане святом перемоги над страхами. Ідеальна гра: страшним персонажам щось домальовують, змінюють, аби перетворити на позитивні образи. Монстриків розмальовуємо на швидкість яскравими кольорами. Силуетам картонних чорних котів додаємо елементи на липучках: усмішки та бантики. Людей у костюмах відьом, чарівників, привидів прикрашаємо яскравими хусточками, смішними капелюхами та перуками. Робимо страшних персонажів веселими, добрими та дурненькими, щоб діти змогли позбутися страхів.
Моторошна музика і дементори?
Найкраще свято може змінити акцент, якщо музика бентежить дітей. Найкращий варіант: музика з мультфільмів на кшталт «Корпорація монстрів». Під «Thriller» Майкла Джексона можна вивчати чудернацькі рухи, причому як вдома чи школі, так і на Zoom-вечірці.
Дехто влаштовує дітям геловінський кінозал. Інколи це роблять дистанційно, щоб замінити вечірку, відчути свою єдність та поділитися враженнями. Звісно, фільми жахів батьки та школа не демонструватимуть. Але слід обережно підійти до контенту. Скажімо, якщо учням початкової школи показують кіно про Гаррі Поттера, є величезна різниця між «Філософським каменем» та «Дарами смерті», які точно не для цього віку.
Чому? У віці до 10 років діти дуже чутливо реагують на музику та зображення, які рухаються. Такі образи можуть впливати на підсвідомість як позитивно, так і навпаки, тому ставимося уважно до побаченого та почутого дитиною.
Окрім доброго дитячого кіно та анімації про Геловін, дорослі можуть розіграти з дітьми або почитати на різні голоси (це можна зробити й дистанційно) уривки з книг Отфріда Пройслера, де презентовані різноманітні нібито страшні персонажі: «Маленький Привид», «Маленька Відьма», «Маленька Баба-яга», «Маленький Водяник». Ці історії вчать дружби, доброти, поваги до дорослих. Можна за їхнім прикладом по черзі вигадати історії про українських фольклорних персонажів («Освіторія» нагадувала, якими вони бувають). Чим грається маленька Мавка? А школярка Русалонька як навчається під водою?
П’ять геловінських ідей онлайн
Якщо ваша школа працює у дистанційному форматі, геловінську вечірку можна провести онлайн. Ось кілька ідей:
- Дистанційний конкурс костюмів та гриму. Хто виглядатиме найбільш чудернацько?
- Одночасні ігри перед монітором. Хто швидше перетворить себе на мумію за допомогою туалетного паперу? Три, два, один, почали!
- Конкурс святкових гарбузів або ж інших саморобок, аплікацій, орігамі.
- Святкове декорування кімнати.
