Міністр освіти і науки Лілія Гриневич нещодавно заявила: у 2019-2020 навчальному році впровадять тестування вчителів. Досі невідомо, як це працюватиме в Україні — у МОН ініціативу не коментують. Тому ми вирішили подивитися на досвід інших країн, де по-різному оцінюють вчителів.
CША та Велика Британія: тестування у кілька етапів
У різних штатах є свої нюанси, але загалом ситуація така: щоб отримати ліцензію на вчителювання, молодий педагог, який вже закінчив відповідний виш, має пройти ретельне тестування. Воно нагадує перевірку знань старшокласників. Тож аналогія щодо ЗНО в Україні так і впадає у вічі. Такий підхід і у Великій Британії. Нерідко вимагають пройти окремий тест з дитячої психології, фізіології та гігієни. Але основний — Praxis, який складається з трьох частин.
Перша частина виявляє базові допрофесійні здібності, тобто банальну грамотність та обізнаність у різних сферах життя. Перевіряють три «стовпи» навчання: читання, письмо та математику. Завдання зазвичай стосуються вчительської діяльності. Наприклад, написати план уроку з певними «складними» словами, порахувати, скільки дітей у класі харчуються та як їх розподілити на групи для занять мовою. Здається, дрібниці? Утім, щороку 300 молодих педагогів так і не отримують ліцензії через завдання з арифметики. Звичайно, майже всі вони — гуманітарії. Якщо на початку розробки тестів їх дозволяли складати стільки разів, скільки є бажання, нині людей, які тричі завалили тест на загальну грамотність, більше не допускають до вчителювання.
Друга частина Praxis — тест саме з того предмета, який вчитель прагне викладати в школі. Він включає також питання щодо методик викладання. Тест триває понад дві години і охоплює всю шкільну програму.
Третя частина Praxis повністю присвячена професійній майстерності: вміння планувати урок, розробляти інструкції, створювати оптимальну атмосферу для навчання.
Ліцензію молодий вчитель отримує на 3-5 років. Після чого, щоб її підтвердити, він проходить сертифікацію. Це можна зробити через професійну комісію, яка спирається на досягнення учнів, аналіз досвіду роботи, відповідність стандартам. А можна — знов-таки через тестування. Але вчителі з досвідом роблять це лише з власної ініціативи, адже результати такого успішно складеного «ЗНО» підвищують престиж вчителя.
У США тестування досвідчених педагогів (на сертифікацію) проходить у понад 300 спеціалізованих центрах, що розкидані по всій країні. Така перевірка знань триває три години. Якщо вчитель не набрав мінімальні 275 балів, він матиме два роки на перескладання. Більшість, 55% вчителів, які наважилися на випробування, не отримують сертифікатів. Проте на найкращих очікують підвищення зарплати та професійного рангу, різноманітні бонуси.
Незадоволені вчителі є скрізь. Систему, що «відполірована» за майже сто років існування, жорстко критикують. Наприклад, вимагають скасувати тест загальних здібностей (читання, математика, письмо), бо через нього в школах надто багато вакансій. А натомість ввести обов’язкову перевірку психологічної готовності вчителів працювати у школі.
Нідерланди: візити колег
У цій країні вчителі однієї школи відвідують та переглядають роботу своїх колег з іншої. Вони стежать за уроками та проводять інтерв’ю з учнями і викладачами, а висновки обговорюють з керівництвом школи та складають письмовий звіт. Вважається, що цей тип експертного огляду може зробити цінний внесок у професіоналізацію вчителів, допомагає їм повною мірою використовувати свою професійну автономію.
Сінгапур: під наглядом куратора
Сінгапур заохочує розвиток педагогів. Для цього у 2005 році там впровадили нову систему оцінювання з промовистою назвою Teach Less, Learn More («Вчи менше, вчись більше»). Щороку комісія оцінює роботу педагога за багатьма характеристиками: допомога в розвитку учнів, стосунки з батьками школярів, внесок у розвиток школи, допомога колегам. До того ж вчителі роблять кар’єру за трьома різними напрямками: майстер, фахівець та лідер. Тож комісія оцінює, чи відповідають їхні знання та навички обраному шляху.
Щоб успішно пройти оцінювання, учитель починає навчальний рік із самооцінки і розробляє цілі викладання. Йому доведеться запланувати методичні інновації, які він застосовуватиме на уроках, та вдосконалення у школі, свій професійний та особистісний розвиток. Щороку педагог має не менше 100 годин присвятити професійному розвитку.
Планує вчитель не один. На початку року він обговорює всі цілі та плани зі своїм куратором з департаменту освіти. Потім протягом року триває коучинг продуктивності. У середині року вчитель та куратор обговорюють прогрес, а наприкінці року куратор аналізує, чи вдалося досягти запланованого. Від цього залежить зарплата вчителя на наступний навчальний рік.
Для підсумкової оцінки важливе все: консультації з керівництвом, з яким працював вчитель, спостереження куратора, бесіди з учителем, дані електронних портфоліо, куди занесені всі професійні досягнення.
Китай: конкурс портфоліо
У Китаї вчителів оцінюють за чотирма параметрами:
1. Професійна цілісність — цінності людини;
2. Здібності, , у тому числі навички та компетенції;
3. Старанність;
4. Досягнення учнів.
Акцент у цих оцінках, як правило, на професійній цілісності вчителів та результатах навчання учнів. Викладачів оцінює спеціальна робоча група, до якої обирають представників профспілок, керівників партії, вчителів, обраних посадових осіб. Щоб виміряти досягнення вчителя, перевіряють результати учнів, а також враховують нагороди та сертифікати, які отримав учитель, професійні публікації та участь учнів у дослідницьких проектах.
За результатами оцінки вчитель може отримати підвищення зарплати, додаткову професійну підготовку чи титули. Утім, є й чого побоюватися, якщо робота визнана низькопродуктивною. Директор може урізати кількість годин вчителя або навіть перевести на іншу посаду.
Німеччина: приховані ресурси
У кожної федеральної землі Німеччини своє законодавство й особливості. Наприклад, у Гамбурзі оцінювання вчителя включає визначення його потенціалу. Тобто акцент роблять не тільки на тому, що вже досягнуто, а й на прихованих ресурсах.
На додаток до стандартної оцінки, куратори мають перевіряти та документувати, чи має вчитель навички або компетенції, які не використовуються, але можуть бути використані у школі.
