Свята у школі: як не опинитися в центрі скандалу через гроші

Юлія Юдіна розповіла «Освіторії», як за правилами етикету святкувати дні народження та інші важливі дати у школі, щоб ніхто не почувався скривдженим, а конфлікт між дорослими не призводив до моральних травм у дітей.

Український інфопростір та соцмережі сколихнула історія про «торт розбрату». Учениці 6-го класу з Харкова влаштували привселюдне цькування через те, що батьки не погодилися здавати гроші на солодкий стіл. Дівчинку змусили залишитись у класі під час святкування, поставили перед дошкою та сказали, що для неї немає шматочка, бо мама не здала гроші.

У школі вже вирішують ситуацію: проведені бесіди з дівчинкою, її мамою та іншими батьками. Домовились, що на батьківських зборах жінка, яка не дала школярці торт, вибачиться перед нею та її матір’ю.

Легше конфлікту запобігти, ніж вирішувати

Як не стати учасником «батьківських війн», які часто провокує питання фінансів, якщо ваші думки розходяться із прагненнями батьківського комітету?

Хай там де і в якій формі проходило спілкування (Viber-чат, зустрічі) та яка б тема обговорення не стояла перед вами, пам’ятайте правило: треба дати висловитись усім сторонам і вести діалог, а не самозабутньо відстоювати власну думку.

Якщо батьки з різними поглядами хочуть дійти консенсусу та досягти домовленостей, треба:

  • вислухати іншу сторону;
  • вирішувати питання конструктивно, враховуючи інтереси всіх сторін.

Можливо, вам доведеться зіткнутися з маніпуляторами, які намагатимуться спровокувати вас на емоційні висловлювання або навіть шантажувати рішеннями, які потенційно можуть поставити вашу дитину в незручне становище в школі.

Навчіться розпізнавати маніпулятивні методи. Не давайте втягнути себе в конфлікт, але при цьому будьте готові вирішити ситуацію. Сама по собі вона не зникне, а без спільного рішення завершувати розмову не варто. Загальна згода — це не: «Ну все! Вони не прийняли мою точку зору!», а: «Гаразд, я можу поступитись ось тут і тут, але мої основні інтереси/побажання мають бути враховані».

Вміння обговорювати й домовлятися — одне з основних умінь, яке ми маємо опанувати в дорослому житті.
Для вас має бути табу:

  • особистісні чи взаємні образи;
  • намагання дати оцінку особисті. Оцінку ви можете давати виключно ситуації.

Врятує шкільний устав

А якщо суперечка про гроші вже почалась — як максимально етично донести іншим батькам, що не братимеш участь у зборі коштів?

Тут зовсім не етика врятує, а чітко прописані правила в уставі школи. Там вказано, які свята можна проводити в школі та безпосередньо під час «класної години», а які святкування мають відбуватися поза межами навчального закладу та до яких можна долучитися за власним бажанням.
Усіх батьків треба ознайомити із цими правилами та просити їх виконувати.

Якщо такого уставу ще немає і виникають конфліктні питання — батькам не варто займатися самодіяльністю, як у випадку з «тортом розбрату» у Харкові. Слід звернутися за порадою до керівництва школи чи класного керівника. Я певна, жоден з педагогів не допустить ситуації, коли дитина страждатиме через певне рішення дорослих. Адже дитина в цьому випадку — заручник ситуації, якого підставляють під удар. Виставляння ситуації напоказ і публічний осуд — це грубе порушення основних етичних норм.

Важливий нюанс: є батьки з низьким рівнем доходів, а є такі, які принципово не здають кошти на певні речі чи активності, запропоновані батьківським комітетом. Якщо йдеться про сім’ю, яка не може оплатити додаткові витрати на дитину, завжди є можливість домовитися з іншими батьками. Наприклад:

  • «Ми не можемо здати кошти, але залюбки візьмемо на себе організацію заходів».

  • «Цей видаток я готовий виплатити кількома платежами».

  • «Цей видаток виходить за рамки мого бюджету, прошу прийняти цю ситуацію».

Шляхів для компромісу — безліч. Але є багато гордих сімей, яким легше сказати «Ні, не здам гроші», ніж зізнатися, що з фінансами скрутно і попросити про компроміс.

Є два гарні правила в етиці: бути щирим і не порушувати особистий простір інших. Зручніше й легше пояснити все, як є, ніж використовувати агресивний шлях «проти всіх».

Щодо принципових родин, які наполягають на своєму праві не здавати ніяких додаткових коштів, то часто вони цією принциповістю не лише закривають можливість достукатися до них іншим, а й позбавляють себе чудових шансів і можливостей.

Коли ми «намертво» стоїмо на своїй позиції, то не даємо шансу трапитися з нами (чи з нашими дітьми) чомусь хорошому. Іноді через надто принципових батьків страждають діти. Тому будь-яка ваша позиція має бути збалансованою.

Гучні бенкети — поза школою

Чи етично з боку забезпечених батьків влаштовувати дорогі частування в школі для своїх чад-іменинників (з аніматором, кейтерингом, оберемком гелієвих кульок), знаючи при цьому, що в інших однокласників їхньої дитини таких можливостей немає?

Знову-таки, цю ситуацію прояснить шкільний устав, де має бути прописано пункт про святкування учнівських днів народжень. А також нюанси — можливість приносити до школи домашні частування або проводити сторонніх людей (ті ж аніматори) до навчального закладу.


Квести й майстер-класи: усі разом у школі, у кафе — за бажанням.


Керівництво школи має знайти й прописати в правилах ту золоту середину, яка влаштує всіх і якої всі дотримуватимуться. Батькам, які люблять робити все напоказ, треба заспокоїти свої амбіції та влаштовувати гучні свята за межами школи.

Розуміння яких етичних принципів і норм треба навчати і дорослих, і дітей?

Чинити в житті так, як би ти хотів, щоб чинили особисто з тобою. Робити так, щоб людям поряд було комфортно й приємно. І не треба прикриватися стресами чи надзвичайною зайнятістю — якщо ти так поводитимешся, люди навколо із часом теж змінюватимуться.

Рекомендую всім почитати книжки з етикету Дороті Джонсон та «Етикет» Емі Вандербільт. До слова, навесні я презентую й власну книгу з етикету «Матриця нової поведінки. Сучасний етикет».

Батьківська думка

Оленка Северенчук, мати учениці 2-го класу

Завжди варто керуватися принципами здорового глузду й загальнолюдських цінностей. Нешкільні святкування мають бути за межами школи. І тут важлива прозора комунікація з адміністрацією, яка має донести до батьків, що в школі дозволено, а що ні.

Так формуються традиції. Наприклад, якщо в школі є традиція святкувати закінчення чверті (Святого Миколая/перший чи останній дзвоник) — гаразд, але тоді це має з ресурсної точки зору забезпечувати школа. А не батьки, які замовлятимуть торт, розділений на рівну кількість шматочків за тими, хто здав кошти. Таким речам і такій батьківській самодіяльності не місце в школі апріорі.

Натомість можна влаштувати флешмоб, квест, спільний майстер-клас із вирізання гарбузів — що завгодно, що об’єднує і приносить фан. Батьки можуть долучатися до спільних активностей, а після них за бажанням вести своїх дітей до кафе. Інакше в будь-якому разі з’являться ті, хто від таких ініціатив страждатиме.

Залишити відповідь