Чи слід обговорювати особисті проблеми учнів публічно, як реагувати на критику та що робити, щоб після зборів не виникали конфлікти в сім’ї. Ми запитали про це конфліктолога Ірину Тарасову, засновника й керівника Value Conflict Resolution.

Ситуація 1:

На батьківських зборах вчитель критикує вас за бездіяльність у вихованні дитини. Як реагувати?

Публічні зауваження з боку викладача — це некоректно. На загальне обговорення доцільно виносити лише ті історії, які повторюються не вперше і лише якщо вчитель обговорив їх з вами особисто, однак ви не змогли вплинути.

Ваша перша реакція, швидше за все, буде різкою. Адже це зазіхання на особистий авторитет.


Однак не поспішайте скаржитися дирекції школи на вчителя чи тиснути на нього.


Ситуацію необхідно перевести в особистий діалог. Варто сказати вчителю: «Я хочу обговорити це сам на сам після зборів».

Ситуація 2:

Вчитель каже, що ваша дитина по-хамськи поводиться з викладачами. Вдома син чи донька все заперечує і каже, що це вчителі постійно занижують оцінки і прискіпуються. Кому вірити?


Обов’язково вислухайте версію подій від дитини, потім — від викладачів. Після цього зіставте дві версії.


Ви добре знаєте манеру поведінки та спілкування своєї дитини, отож зможете визначити, чи каже вона правду.

У будь-якому випадку важливо налагодити з нею взаємодовіру. Скажіть, що ви за будь-яких обставин готові їй допомогти та підтримати.

Обмеження і покарання не такі ефективні у вихованні, як доброта, любов та справедливість. Тому, навіть якщо дитина обманула, не треба її лаяти. Необхідно вказати на хибний крок, але в жодному разі не словами на кшталт «поганий» чи «брехливий».

Ситуація 3:

На зборах обговорюють організаційні питання та екскурсії. Позакласних активностей багато і коштують вони чимало. Однак усі батьки голосують «за», окрім вас. Як діяти?

Ви можете відмовитись, не пояснюючи причин. Але тоді може постраждати ваша дитина. Адже ті, хто їздив на екскурсію, потім обговорюють у школі побачене, діляться враженнями. Ваш син або донька почне відчувати себе чужаком у колективі. Отож варто подумати, можливо ви зможете оплатити хоча б кілька заходів.


Якщо ж ситуація з коштами справді критична, не слід вигадувати інші причини. Варто просто сказати: «У нас зараз немає можливості».


Тоді ні ви, ні ваша дитина не залишитесь «білою вороною» або «соціопатом з вибриками» в очах інших батьків.

Ситуація 4:

У класі високий рівень агресії. До серйозних бійок не доходить, але на перервах часто виникають сутички. Вчитель скаржиться, що його авторитету недостатньо і просить допомоги. Як бути?

Дитяча агресія — це прояв роздратування, яке може виникнути з найрізноманітніших причин. Наприклад, через буркотливих батьків, недосипання, несмачний сніданок, погані оцінки та їх наслідки, постійні зауваження та повчання. Тому кожному варто подумати, через що агресує ваша дитина.


Крім того, дорослі не завжди розуміють, що в дитячому віці штовханина може бути своєрідною дружньою грою на кшталт слему на рок-концертах.


Таким собі способом розрядки. Адже в школі більшу частину дня доводиться сидіти нерухомо. Якщо покласти край будь-якій активності, бійки будуть виникати рідше, але стануть жорстокішими.

Можна направити енергію у фізичний рух. Попросіть вчителя влаштовувати рухливі п’ятихвилинки під час уроків. І не лише для пальчиків. Можна дозволити дітям постукати кулаками по партах, потупцювати ногами, понадувати щоки, хором покричати.

Домовтеся з адміністрацією і самі проявіть ініціативу. Прийдіть до школи, зберіть усіх бажаючих і організуйте рухливу гру. Наприклад, перетягування канату.

Якщо показати дітям приклад, вони самі привчаться організовувати рухливі, але неагресивні перерви.

Ситуація 5:

Ви відмовилися здавати гроші у «благодійний фонд». Вас виключають з батьківського чату в соцмережах, називають «міським божевільним» і навіть просять пройти детектор брехні. Як відстояти свою позицію на зборах?

Батькам-правдоборцям насамперед слід упевнитись у правдивості своєї позиції. Якщо правда на вашому боці — не відступати. Головне — чітко пояснити свої наміри, що саме ви маєте на меті.


Тоді рано чи пізно прибічники знайдуться. Звісно, не обов’язково прямо під час зборів. Дайте людям час подумати.


Якщо не реагувати на провокації емоційно, конфлікт не перейде в гостру форму.

Ситуація 6:

Ви дізналися, що у вашої дитини конфлікт з однокласником. І ваша дитина, і інший учень вдома про цю історію розповідати відмовляються. Як допомогти дітям?

Після зборів домовтеся з батьками іншого учня вивести ваших дітей зі стану мовчазної самотності.

Спілкуватися із сином чи донькою варто без сторонніх — вдома у спокійній атмосфері. Якщо прямі запитання не діють, не треба тиснути.


Зробіть хід-провокацію. Розкажіть про свій найгостріший шкільний конфлікт. Зазвичай, у таких випадках у дітей виникає підсвідоме бажання поділитися власною історією.


Однак не лякайтеся, якщо дитина і після цього відмовляється говорити. Така позиція теж заслуговує на повагу. У будь-якому випадку, ваш хлопчик чи дівчинка тепер знають, що можуть покластися на вас.

Поясніть дитині, що мішенню шкільних задирак часто стає той, хто бурхливо реагує на висміювання. Навчіть дитину відповідати жартами на задирання, де це можливо.

Ситуація 7:

На зборах обговорюють конфлікт двох учениць, який зачіпає увесь клас і вчителів. Дівчата сваряться, ображають одна одну. Як не допустити поділу дитячого колективу на «табори»?

Батькам обох дівчат потрібно прийти до школи (можна окремо, а можна й разом) і індивідуально поговорити з викладачами, адже вони постійно спостерігають за дітьми і можуть краще пояснити, хто кого чіпляє.

Також слід попросити шкільного психолога взяти ситуацію під особистий контроль. Попрацювавши з обома дівчатами, спеціаліст швидко зрозуміє, хто «актриса», а хто постраждала.

Якщо ображає ваша дитина, варто пам’ятати, що це може бути через брак спілкування в сім’ї. Тоді вона намагається привернути увагу ось таким чином.

Не виключено, що всі інші діти можуть збунтуватися проти учениці, яка обманює.


Знаю випадки, коли через такі конфлікти учнів доводилося переводити до іншої школи. Отож треба вчасно зреагувати абсолютно всім батькам класу.


Якщо ж ображають вашу доньку, з нею також треба серйозно поговорити і пояснити: «Це не лише проблема тієї дівчинки, а й твоя. Значить, ти сама дозволяєш однокласниці так із собою поводитись. Скажи їй, що не хочеш з нею спілкуватись, тому що тобі неприємно».

Ситуація 8:

Конфлікт двох батьківських пар: батьки дівчинки звинувачують батьків хлопчика в тому, що він — провокатор булінгу їхньої дитини. Що робити?

Це одне з небагатьох питань шкільного життя і взаємовідносин, яке справді треба виносити в публічне поле. У тому числі обговорити на батьківських зборах. Про ситуацію повинна заговорити вся школа, вчителі та учні. Але зробити це потрібно делікатно. Бо якщо все буде виглядати так, ніби дитина жаліється, а її батьки бігають в істериці, ситуація лише погіршиться.


Щоб вирішити проблему, працювати доведеться всім сторонам конфлікту. У тому числі дітям-свідкам.


Тому батькам дитини-жертви, які йдуть розбиратися до школи, треба дуже ретельно підготуватися. До класного керівника та адміністрації необхідно донести не скарги, а факти й оцінку ситуації. Те, що вона неприпустима для навчального закладу. Важливо, щоб усі зрозуміли, яка це катастрофа для всього класу, школи і навіть самого булера.

З булером у першу чергу мають говорити його батьки, а вже потім — вчителі. Не рекомендую розмовляти з кривдником батькам постраждалої дитини. Це може загострити конфлікт. У такий спосіб дорослі дискредитують дитину в очах однолітків.

Ситуація 9:

Після батьківських зборів батьки приходять розлючені додому і вимагають пояснень від дитини. Кажуть, що з такими оцінками вона не має майбутнього і не вступить до вишу. Дитина лише знизує плечима. Як діяти?

Важливо прийняти невдачу дитини як свою. Спокійно з’ясувати, що заважає їй досягти хорошого результату. А після цього запропонувати допомогу.


Подумайте, чим конкретно зможете допомогти: знайти репетитора, звільнити дитину від частини домашніх справ.


Якщо ж накинетесь на сина або доньку з негативним неконструктивним меседжем — це не матиме жодного впливу. Дитина лише відчує, що на неї повісили клеймо невдахи.

Можна сказати: «Я вірю тобі і в тебе. Будь ласка, не розчаруй ні себе, ні мене. Якщо ти й далі будеш ставитися до навчання недбало, ми втратимо контакт, і я не зможу тобі допомогти стати успішною людиною».

Дитина відчує, що в неї є право вибору. А разом з ним — відповідальність за своє майбутнє.

Автор:

Залишити відповідь