Найцікавіше з останнього, п’ятого дня Освітнього десанту в Дубаї — наживо.

Переможець Global Teacher Prize Ukraine 2018 Олександр Жук відвідав світову церемонію премії

Читайте також:

День 1. Інноватори GemsX та юнак, який винайшов спосіб діагностики раку

День 2. Овації та інновації: Українська школа в Дубаї та головні освітні тренди

День 3. Формула успіху — це повага до вчителя

День 4. Global Teacher Prize: Як вручали «Оскар для вчителів»

Міністерство мрій

«Давайте помріємо, — пропонує Анна Сидорук. — Уявіть собі державну установу, що відповідає за якість освіти в певній країні. Її офіс швидше нагадує офіс Google в Кремнієвій долині, аніж державну установу в принципі. На кожному поверсі є спортзал, над головами щасливих працівників літають папуги, а офіційний річний звіт цієї установи виглядає як креативний буклет.

Тут немає кабінетів, лише open space, де прекрасно уживаються найкращі освітні експерти з Англії, Фінляндії, Канади, Сінгапуру, США та інших країн. Повторюся, вони найкращі. І в жодного нема свого кабінету. Мріємо далі… Ці, не побоюся слова, «держслужбовці» окрім якості знань учнів і ефективності управління школами вимірюють ще й рівень щастя учнів й вчителів. І це в них один з головних критеріїв якості освіти в країні. Організація дуже еко френдлі. Кожен працівник може використовувати не більше ніж 20 листочків паперу на тиждень, якщо використав ліміт, чекай до наступного тижня))

Уявили?) Так от, це диво державного управління освітою існує. Тут, в Дубаї. Ім’я йому Knowledge and Human Development Authority (KHDA). При всій тій атмосфері свободи і щастя, KHDA — організація дуже серйозна. Щороку вона перевіряє якість освіти в усіх приватних школах Дубая і присвоює школам статус у рейтингу. Від нього залежить вся діяльність школи, і якщо він погіршується, школа може втратити своїх учнів, бо інформація про рейтинг є публічною».

«Слабка, нормальна, хороша, дуже хороша, чудова! Ось так «МОН» в Дубаї (KHDA) оцінює школи і регулює їх діяльність, — пише Наталя Лотоцька. — Щороку в кожну школу навідується інспекція і за низкою критеріїв присвоює їй «рівень». Така перевірка триває тиждень, інспектори намагаються бути дружніми до шкіл і максимально об’єктивними.

Після аналізу школи розгорнута інформація з’являється на сайті KHDA і є відкритою для всіх зацікавлених. Результати перевірок зберігаються протягом 5 років і можна побачити тенденцію кожної школи. На основі цієї інформації держава регулює відсотки підняття вартості освітніх послуг.

Окрім інспектування, KHDA займається підтримкою шкіл, супроводом, організацією тренінгів та освітніх форумів і пропагує такі цінності:

  • Take notice. Оглядайтеся навколо, звертайте увагу, помічайте дрібниці.
  • Be active. Займайтеся спортом, гуляйте, будьте активними.
  • Keep learning. Навчайтеся: літні освітні програми, воркшопи, тренінги, вивчайте мови.
  • Give. Віддавайте: волонтерте, здавайте кров, відвідуйте хворих у лікарнях.
  • Connect. Проводьте час з друзями та рідними.
  • Happiness at work. Працюйте в задоволення (регулярний замір рівня щастя у працівників)».

KHDA дуже вразила і Юрія Гайдученка:

«Освітня установа, яка фінансується державою і відповідає за зростання і якість приватної освіти в Дубаї. Завдання установи — підтримувати школи, університети, батьків, студентів, педагогів, інвесторів та державних партнерів, щоб створити високоякісний сектор освіти, орієнтований на щастя і добробут. Як би хотілось, щоб завдання усіх управлінь освіти в Україні мало б такі пріоритети.

Вразило (хоча, мабуть, доречніше вжити «шокувало»):

  • Відкритість кожного працівника.
  • Ніяких закритих кабінетів (Там просто немає стін! Виняток — скляні «кімнати-акваріуми» для зустрічей, щоб не відволікати і не заважати відвідувачам).
  • Гамаки, м’які пуфи, тренажерний зал поряд з офісними робочими місцями.
  • Кожні 30 хв лунає легенький дзвіночок, який сигналізує, що треба встати і порухатись.
  • Немає єхидних посмішок і нещирості, адже завдання кожного працівника — допомогти!»

«Просто крутотєнь!»

«Будь ласка, пробачте нас за безлад. Ми створюємо спогади!» — каже табличка при вході. 4000 учнів, 180 вчителів (підхід до кадрового питання ощадливий). Ця школа з дуже високим рейтингом, Microsoft Showcase (в сотці найінноваційніших шкіл світу), про неї можна розповідати багато. Але мене підкорили не інновації, не система загалом, а оця місцина посеред двору. Як у бабці в селі. Просто крутотєнь!» — пише Оленка Северенчук про GEMS Wellington Academy.

Юрій Гайдученко також ділиться побаченим у GEMS Wellington Academy. Що його вразило:

  • Неймовірна самомотивація до навчання: учні навчаються за технологіями змішаного навчання (урок побудований таким чином, що більшість часу діти навчаються самостійно, виконуючи частину проекту, фінал уроку — обговорення результатів самостійних пошуків.
  • На кожному уроці учень заповнює таблицю «Раніше я думав… Зараз я думаю…».
  • У старшій школі учні працюють 2 уроки з онлайн-учителем і 2 уроки з академічним тьютором, мета якого — допомогти знайти відповіді на «незакриті питання» учня.
  • У початковій школі коридори — це атмосфера проектів (наприклад, в одному крилі, де зараз виконується проект «Римська імперія», ціла реконструкція Римської імперії з картону, паперу).

«Усі вчителі трішечки супергерої»

Учасникам Освітнього десанту також вдалося поспілкуватися з переможцем Global Teacher Prize Пітером Табічі.

«Дивовижний Пітер Табічі з Кенії — не просто вчитель, а ще й католицький священик у невеличкому селищі — пише Зоя Литвин. — Пітер свідомо проміняв гарну роботу у приватній школі на роботу вчителя та священика у бідній сільській школі, а 80% своєї платні він віддає на потреби свого селища.

Надзвичайна історія та не менш надзвичайні результати — після появи Пітера його школа стала найкращою серед державних та все більша кількість учнів вступають до вишів та перемагають на олімпіадах.

Нескінченна любов до дітей — ось що першим ти відчуваєш, коли знайомишся з Пітером. Ведучим на церемонії вручення був актор і колишній вчитель фізкультури (дуже несподіваний факт від Росомахи) — Г’ю Джекман. Усі вчителі трішечки супергерої».

«Десь посеред ночі на Global Teacher Prize. Це Пітер Табічі — вчитель, шо пару годин тому отримав вчительського Оскара та став найкращим вчителем планети, — ділиться враженнями Юрко Назарук. — Він з Кенії, деякі його учні по 7 км добираються до школи, в них один комп’ютер в школі, немає достатньо їжі і вони з бідних та знедолених родин. Це все у віддалених районах Кенії. Але то зовсім не завадило вчителю вивести його школу та учнів на вседержавні конкурси та реалізовувати круті проекти! Та найголовніше — змусити своїх учнів повірити у себе. Це тоді — коли вчитель своєю любов’ю та бажанням змінює світ! То його перший політ на літаку в житті і таки щасливий:)».

Автор:

Залишити відповідь