Чому майбутнє — за тими, хто може спілкуватися двома-трьома мовами
Через чотири роки без англійської хоча б середнього рівня не можна буде навчатися в університетах. Які ж зміни заплановані? А які реформи щодо викладання іноземних мов готують в Європі і чому там нарікають на практичний підхід, до якого ми прагнемо?
Чому студенти втрачають знання?
Нині стало зрозуміло, що ситуацію з вивченням мов в Україні треба негайно змінювати. Адже третині бакалаврів, які прагнули перейти на магістратуру (це 17,7 тисяч студентів), поки що доведеться відкласти свою мрію саме через іноземну мову: вони не склали іспит. До слова, щоб подолати пороговий бар’єр, треба було не так і багато: правильно відповісти всього на 28 % питань. Цього року іспит з іноземної мови, що проводився за технологією ЗНО, стосувався лише частини спеціальностей. А найближчим часом він стане обов’язковим для всіх.
Хто винен, що студенти не змогли потрапити до магістратури, коли ще недавно їх переводили автоматично? Університети, які не навчили на бакалавріаті? На думку експертів з Міністерства освіти і науки, проблема починається ще на рівні школи. Значна кількість випускників, особливо із сіл, погано знають англійську мову. Тож вони не можуть повноцінно отримати вищу освіту. Адже на сучасному рівні вона передбачає користування англомовними ресурсами в інтернеті, вивчення фахових дисциплін англійською, міжнародну академічну мобільність. Але, якщо йшлося не про філологічні напрямки, такі абітурієнти проходили. І університети намагалися їх «витягнути», знижуючи планку, орієнтуючись під час розкриття тем на найслабших студентів. Ті ж, хто міг би рухатися далі, нудьгують на «другорядній» дисципліні — іноземній мові. А тому деякі випускники бакалавріату та магістратури мають рівень нижчий, ніж під час вступу.
Вчити мову чи про мову
Навіщо потрібна Концепція розвитку англійської мови в університетах, яку нещодавно затвердило МОН, розуміють і студенти, і школярі. Через чотири роки ті, хто вступатиме на магістратуру, під час тестування доводитимуть впевнене володіння іноземною мовою (рівень В2). Та й сам вступ до університетів вимагатиме хороших знань іноземної. Щоб забезпечити такий рівень, планують десяту частину всього навчального часу витрачати на англійську мову і частину профільних дисциплін вивчати англійською.
А в усіх вступників на будь-які факультети перевірятимуть середній рівень (В1) іноземної мови. Старшокласникам обіцяють доступні мовні курси та інтенсиви, безкоштовні онлайн-курси. Але зрозуміло: якщо рівень викладання в школах не підвищиться, невдовзі цього не вистачатиме.
Порятунок більшість фахівців вбачає в практичному підході, наголосі на розмовній мові. Так само вважають і американські колеги. Учень, який опановує мову за підручниками, вчить граматику та виконує вправи, знатиме більше про мову. Так само, як знають щось про історію. А ось той, хто спілкується наживо і в соцмережах, наспівує та перекладає улюблені пісні, читає те, що дуже цікаво, і виділяє нові слова, фразеологізми, а потім у розмові користується ними, набуває навичок використання мови. Бо треба не вчити про мову, а опановувати мову як навичку.
США: майбутнє — за поліглотами
У США теж незадоволені шкільною освітою в цьому плані. Проблеми вбачають у невеличкому спектрі іноземних мов, які обирають у школах. Найчастіше це іспанська, адже для багатьох емігрантів з Південної Америки вона рідна. Також нині там порушують питання, щоб на державному рівні зробити вивчення якоїсь європейської мови обов’язковим. Адже в середньому лише чверть школярів обирає для опанування на середньому і вище середнього рівні іноземну мову. Експертів непокоїть, що лише третина американців вважає знання іноземних мов важливою складовою професійного успіху (за даними Pew Research Center 2016). Таке знецінення зазвичай пов’язане з міжнародною популярністю англійської мови, яку в США, звісно ж, як державну ретельно вивчають. Але цього замало, і нинішні американські випускники ризикують на міжнародному ринку праці поступитися молодим європейським фахівцям. Майбутнє — за тими, хто може спілкуватися двома-трьома мовами.
Які мови обирає сучасне покоління
У Європі іноземну мову (найчастіше — англійську) починають вивчати як обов’язкову з 7–8 років. У 20 країнах за шкільною програмою вчать ще й другу іноземну. У середньому європейські діти вивчають іноземні мови чотири години на тиждень. Англійську вчать усі. Як другу іноземну третина школярів опановує французьку, чверть — німецьку.
Сучасне покоління більше не обирає мову з естетичної точки зору (бо подобається звучання), а вчить те, що згодиться для кар’єри. Саме тому у фокусі — мови економічно успішних країн, територіально наближені, схожі або з якими є активні стосунки. Скажімо, з Греції багато хто їде працювати до Німеччини, тож тут з дитинства вчать німецьку.
Приміром, у Нідерландах, де вчителів німецької мови більше не готують в університетах, їх заманюють з інших країн безкоштовним житлом та автомобілем у подарунок.
Це — через брак попиту.
Німеччина: англійська майже як рідна
80 % опитаних старшокласників вважають, що зможуть працювати за кордоном, оскільки всі розмовлятимуть англійською. Як і в США, експерти очікують, що ця тенденція зміниться, і ті, хто не вчив мови, програє на ринку праці.
Поки що європейські країни шукають нові способи викладання англійської. Англійська мова стала настільки важливою, що жити без її знання вже неможливо. У Німеччині переконані: роботодавцям важливо не лише те, що людина опанувала мову, а й знання міжкультурних тонкощів. Тож єдиний перспективний спосіб — занурення в мовне середовище. Літні табори, поїздки — приміром, навчання серфінгу, рік навчання у Великій Британії, програма обміну Erasmus для студентів. А в Німеччині відкривається чимало шкіл, де всіх предметів навчають англійською. Спочатку планувалося, що це елітна освіта для обдарованих учнів, але вже 20 років такі школи відкриті для всіх.
Велика Британія: більше, ніж перекладачі
У Великій Британії, здавалося б, немає на що нарікати. Англійська тут рідна, а як першу та другу іноземні мови обирають німецьку, французьку, іспанську, італійську. Але й тут говорять про кризу. Адже в університетах закривають кафедри мов. Приміром, кількість факультетів німецької мови скоротилася вдвічі за останні 17 років. Це пов’язано з тим, що на найпопулярніший в Україні напрямок — філологію — у Великій Британії не хочуть іти вступники. Кількість студентів-філологів скоротилася на 54 % у період з 2008 по 2018 рік. Тут нарікають якраз на практичний підхід: школярі звикли, що мова потрібна лише туристам. Молодь отримує розмовний мінімум у школі, під час подорожей, на онлайн-курсах та інтенсивах, і їй цього досить.
Професор німецької мови та історії мовознавства Ноттінгемського університету Нікола Макленланд пропонує зробити акцент на тому, що глибоке опанування мови стимулює глибше аналітичне, критичне та креативне мислення, збагачує людей, підвищує інноваційність та підприємливість у будь-якій сфері. Для цього він пропонує підключати не просте, а культурологічне спілкування з носіями мови, програми для натхнення, виховання учнів — агентів змін, які за принципом «рівний — рівному» поширюватимуть ці ідеї серед однолітків.
Але у Великій Британії не вважають, що слід агітувати за філологію. Замість того, щоб готувати більше перекладачів, країна планує підтримувати подвійну освіту: спеціалісти з мовними знаннями. Скажімо, юрист зі знанням французької, економіст зі знанням німецької, інженер з італійською. Вони володітимуть вузькопрофільною термінологією.
Після виходу з ЄС Велика Британія потребуватиме міцної мовної бази для торгівлі та міжнародних відносин. Щоб виховувати поліглотів уже зі школи, на цьому етапі готуватимуть більше вчителів, здатних викладати в школах мінімум дві мови.
