Складно запам’ятати, що робити з посадою — обіймати чи займати? На жаль, часто пишете неправильно «нажаль»? Вважаєте, що приймати можна не лише ліки, а й участь (хоча насправді її треба брати)? Тож не обійтися без «шпор», щоб структурувати знання. Для тих, на кого невдовзі чекає ЗНО, опанувати матеріал швидко й легко — мрія. Тож для них навчальний посібник «Українська мова: лайфхаки» підготували видавництво «Ранок», ГС «Освіторія» і студія онлайн-освіти EdEra. Його автор, учитель Новопечерської школи, кандидат філологічних наук Ігор Хворостяний вважає, що книга стане в пригоді й колегам, що прагнуть ефективніше навчати старшокласників.
Чому самі лише правила не рятують
У чому особливість посібника? Щоб зробити його динамічною і сучасною книгою, яка говоритиме з дітьми їхньою мовою, обрали комп’ютерну лексику. Кожен розділ починається з «Органайзера», що дає змогу планувати свою навчальну траєкторію.
По-перше, видно, скільки відсотків серед завдань ЗНО дає ця тема. Таким чином, можна зосередитися саме на темі, представленій в тестах. По-друге, перелічено компетентності, якими має володіти абітурієнт, щоб успішно скласти ЗНО.
Школяр бачить, що і чому йому необхідно вивчити. Він планує, як і коли це робити. Також були застосовані прийоми, які значно полегшують процес навчання, допомагають складне зробити простим і приємним.
Наприклад, візуалізація (схеми, таблиці, малюнки), побудова посібника, яка допомагає користувачу дібрати асоціації, створити образні паралелі.
Ми не часто пригадуємо теорію, правила, які вчили у школі. Натомість нас цікавить конкретика.
Скажімо, думаємо, як в орудному відмінку правильно сказати — «мишою» чи «мишею», а не пригадуємо, яка це відміна, яка група. Це те, на чому базується Нова українська школа, — компетентність.
Нездужати чи не здужати?
Як правильно писати: «не здужаєш» чи «нездужаєш»? Це питання не має сенсу без контексту, без самого речення.
Якщо йдеться про стан здоров’я, тоді: «Мене нема в школі, бо я нездужаю». Якщо про те, що хтось на щось не здатний, тоді: «Я не здужаю це донести». Легше запам’ятати, коли варіанти написання стоять поруч: «Зараз я не здужаю це вивчити, бо нездужаю».
Тож перший блок кожного розділу посібника — «База даних» — подає теорію максимально наближено до практики. Він орієнтований на компетентнісний підхід, на використання правил у реальному, живому мовленні, а не на саме лише запам’ятовування.
Пріоритет чи приорітет?
Чому треба писати саме «пріоритет»? Навіщо після першої «р» ми пишемо літеру «і», а після другої — «и»? На такі запитання відповідає інший блок посібника — «Мислимо критично». Там у завданнях треба критично покроково аналізувати: після першої «р» пишемо «і», бо далі йде голосний «о», а після другої — «и», бо її завжди пишуть після приголосних д, т, з, с, ц, ж, ш, ч, р. Такі завдання допомагають краще застосовувати знання на практиці.
Як Вовчик допоможе з асиміляцією
Є так зване правило братика Вовчика. Воно охоплює багато тем, і зрозумівши його, можна вивчити і правопис, і асиміляцію, яку абітурієнти чомусь вважають складною темою у фонетиці. Наприклад, у братика Вовчика є вухо, нога, рука. Якщо я почну змінювати слова «вухо, вушенько, у вусі», «рука, рученька, руці», «нога, ніженька, нозі», відбудеться чергування приголосних.
Або є слово «Сиваш». Якщо я буду утворювати прикметник, то в мене «ш» має змінитися на «с» — сиваський. Кривий Ріг — криворізький.
Кафе… для глухих приголосних
Більшість абітурієнтів переконана, що фонетика загалом — найскладніша тема курсу української мови. Але це неправда. Наприклад, щоб запам’ятати всі глухі звуки, досить знати речення: «Усе це кафе, птах і чаша». Усі приголосні з нього — глухі ([с], [ц], [к], [ф], [п], [т], [х], [ч], [ш] + м’які пари [сʹ], [цʹ], [тʹ]). Решта приголосних будуть дзвінкими або сонорними. Багато вчителів допомагають учням оволодіти мнемонікою. Саме таку назву має ця техніка (у перекладі з давньогрецької — «мистецтво запам’ятовування»), витоки якої сягають Античності.
Якщо скоро на тестування
Абітурієнти після ЗНО часто запитують: «А чому ця відповідь правильна?» Для них у посібнику є розділ, де просто пояснюється, чому один варіант правильний, а решта — ні. Це відкриває можливість для самонавчання.
Можна поробити практичні вправи. Є також блок тестів у форматі ЗНО. Після опрацювання теорії та практики з різних боків, варто протестувати себе. А в кінці посібника — підсумковий тест, де можна перевірити всі знання.
Звідки «виріс» посібник
Починалося все з онлайн-курсу «Лайфхаки з української мови» — проекту «Освіторії» і онлайн-студії EdEra. Спочатку планувалося, що курс прийде на допомогу вихованцям інтернатів, але потім вирішили зробити його вільним та безкоштовним для всіх охочих.
Головна мета — допомогти підготуватися до ЗНО, вирівняти «стартові умови» абітурієнтів, адже якість знань може залежати від регіону та соціального походження. Після успіху курсу виникла ідея друкованого посібника, щоб розширити аудиторію і поділитися знаннями з тими, у кого немає доступу до інтернету. Безкоштовно посібник отримають інтернати, якими опікується «Освіторія».
