«Які оцінки ти сьогодні отримав (отримала) в школі?», — це звичне запитання українських батьків до сина чи доньки. Тоді як у Канаді дитину запитують: «Що нового ти навчився/навчилася сьогодні?» Цей приклад пояснює практично все, що ви хотіли б знати про ставлення до оцінок в Україні та Канаді. То чому канадські учні не бігають за оцінками? Своїм досвідом оцінювання у двох країнах ділиться канадійка українського походження Андрея Кардаш.
Вона викладає англійську мову та літературу в Новопечерській школі та координує Blended Program. Це змішана програма, за якою учні 8–11-х класів опановують дисципліни навчальної програми штату Манітоба, а після завершення школи отримують дипломи українського та канадського зразка. Канадський диплом допомагає учням не лише вступити в університет за кордоном, а й змінити свій підхід до оцінок.
Оцінки в Україні vs в Канаді
Андрея Кардаш переїхала в Україну 8 років тому. Тоді її найбільше здивувало те, чому в українській школі немає зручних і зрозумілих критеріїв оцінювання, якими легко користуватися. У Канаді діє стобальна система оцінювання і чітко прописані «rubrics» — критерії оцінювання. Вони визначають, що повинен уміти учень, якими конкретно знаннями й компетенціями має володіти, щоб отримати той чи той бал. В Україні також існують загальні критерії оцінювання у формі переліку характеристик. Проте в Канаді ці критерії оформлені в зручні таблички, які кожен педагог може відразу брати в роботу.
— Це значно спрощує роботу вчителя і знімає багато запитань з боку батьків та учнів щодо оцінок, — говорить пані Андрея. — «Ось дивися, твоє есе має таку кількість знаків, воно в цілому розкриває тему, у ньому є стільки-то помилок — це відповідає такій-то кількості балів». Задля зручності я навіть виставляю оцінки для себе в стобальній системі, а потім переводжу у 12-бальну шкалу.
Проте ставити оцінки вчителька з Канади дуже не любить.
— Оцінка — це просто цифра. Вона нічого не показує, — зізнається вона. — Значно важливіше, яких навичок учень навчився, які компетенції розвинув і який його особистий прогрес.
У Канаді не так бігають за оцінками, як в Україні, запевняє пані Андрея. Натомість в Україні від учнів можна часто почути: «А ви поставите мені 12? Що мені треба зробити, щоби було 12?»
Звідки «ростуть ноги» у цієї проблеми? Здебільшого із сім’ї, — вважає вона.
— Я народилася і виросла в Канаді в українській родині, — розповідає пані Андрея, яка прожила там 27 років. — У нас була традиція вечеряти разом за одним столом. Пам’ятаю, батьки нас, дітей, запитували: «Що нового ти вивчив сьогодні? Що цікавого дізнався?» Мене запрошували на вечерю в українські родини тут, і мене здивувало перше питання: «Яку оцінку ти отримав сьогодні з математики?» Хоча правда також в іншому: учень у Канаді, навіть якщо не вступить у вищий навчальний заклад, може піти в коледж і все одно матиме достойний рівень життя. В Україні, щоб добре і чесно жити, потрібно досягти успіху, у тому числі в навчанні.
Описовий відгук
Описовий відгук (descriptive feedback) — це зручний інструмент, що показує: важлива не лише оцінка, а й особистий прогрес і здобуті знання учня. Справді, під час підсумкового оцінювання вчитель має виставити бали. Але протягом навчання звичайну оцінку можна легко поєднати з описовим коментарем, або й узагалі обійтися лише ним.
Ось яким може бути описовий відгук до усної презентації учня:
«Маріє, дякую за презентацію! Я думаю, що візуальний матеріал дуже якісний та інформативний, але слів на слайдах забагато. Під час презентації онлайн глядачі повинні встигнути прочитати те, що на твоїх слайдах. Тому інформацію потрібно подавати стисліше, ніж у тебе вийшло».
А ось так можна прокоментувати есе:
«Іване, супер есе! Воно показує, що ти провів дослідження і виконав завдання, яке було поставлено. Ти плавно інтегрував цитати в аргументи і зробив чудові переходи. Для наступного есе спробуй використати більше синонімів, щоби збагатити свою мову. Гарна робота!»
«Григорію, це чудовий зразок письма! Ти виклав факти, навів свої аргументи у вступі дуже добре! У тебе, однак, бракує висновку. Висновок допомагає викристалізувати думку й ще раз нагадати її читачеві. Одна річ, яку варто врахувати наступного разу, це переходи між абзацами за допомогою перехідного речення, яке допомагає перейти від однієї теми до іншої».
Існує дуже багато слів, окрім «добре» й «чудово», щоб зробити позитивний відгук, переконана пані Андрея.
— Якщо переді мною учень, який зазвичай усе виконує на відмінно, важливо мотивувати його розвиватися далі. Тому я можу запитати: «А як це саме можна сказати іншими словами? А які ще точки зору існують щодо цієї теми? Чому ти так вирішив?», — говорить вона. — Якщо ж маємо справу з дитиною, яка не мотивована вчитися, то перш за все варто дізнатися, чому це так. І якщо вона захоплюється спортом, а не шкільними дисциплінами, можна запропонувати їй підготувати презентацію чи есе про спорт. Також варто виділити час на уроці, щоб учень ознайомився з описовим відгуком. Адже навіть якщо вчитель дуже постарався й написав змістовний і корисний відгук, де гарантія, що вдома учень його прочитає?
Самооцінювання
На своїх уроках пані Андрея також пропонує учням самим виставляти собі оцінки, а потім порівнювати їх з оцінкою вчителя. Або оцінити один одного.
— Все це змінює ставлення учня до самого процесу оцінювання. Воно показує, що в оцінюванні є момент суб’єктивності й що воно потрібне в першу чергу для самоперевірки, щоб розвиватися далі, — переконана вчителька.
Не боятися робити помилки
Якби пані Андрея могла змінити щось в українській системі оцінювання, то хотіла б, щоб учителі перестали боятися робити помилки.
— Якщо учні будуть думати, що перед ними ідеал, який усе знає, у них може закрастися сумнів, що вони колись теж його досягнуть. А цього не повинно бути, — вважає вона.
— Тому іноді я навмисне помиляюся перед учнями. Одного разу я написала на дошці слово «red» і питаю, що воно означає. Діти відповідають — «червоний». А ще що? — питаю я. Вони мовчать. — Може «читав»? — Ні, — відповідають вони, — слово «читав» не так пишеться! — Вони досі згадують мені, що я не знаю другої форми дієслова «читати» в минулому часі. Але тоді я можу використати це на свою користь і сказати: «Гаразд, а тепер давайте подивимося на ваші помилки!»
