Валентина Мержиєвська, співзасновниця та викладачка альтернативної школи «БеркоШко», поділилася своїм досвідом роботи з підлітками. Пропонуємо найцікавіше з її виступу на конференції «Підлітки. Освіта. Інструкція до дії», організованої командою «Освітнього експерименту».
Що відбувається з підлітками?
У молодших класах дітей захоплює будь-яка нова діяльність. До цього вони просто гралися, а тепер вчаться, і це їх одразу зацікавлює. Поки що вони вчаться для когось: потішити маму чи вчительку, яка подобається. У молодшій школі діти ще готові грати за нашими правилами, хоча й намагаються випробовувати їхні межі.
Усе змінюється у 6-му класі — це приблизно 12–13 років. Саме тепер починається помітний спад цікавості до академічного навчання. Це треба просто прийняти. У цьому віці діти усвідомлюють складність світу, але ще не знаходять свого місця у ньому.
Помічають власні фізіологічні зміни і зміни емоційності. На наших теревенях я запитала дітей, як вони відчувають наближення підліткового віку. Одна дуже чемна дівчинка сказала: «Мені так хочеться почати говорити погані слова. Я їх давно знаю, але саме зараз хочеться їх вживати».
У 7-му класі з’являється власна позиція і одночасно зневага до стереотипів. У підлітків виникають сумніви в правдивості світу. Можливо, це пов’язано з нашим сьогоденням, коли навколо дуже багато фейків. Тож дорослий має бути весь час напоготові, щоб надати докази сказаному. Це справді мотивує вчителя копати глибше в предметі, бо просто сказати: це так, бо мене так вчили — не працює.
У 8-му класі стає помітним зсув сну: діти не сплять до другої ночі, а потім не можуть прокинутися вранці. З’являється бажання ризикованої поведінки. Але підлітки ще не здатні оцінити ризики: якщо катаються на даху потяга метро, то просто думають, що це прикольно, не розуміючи, що ризикують життям. Діти перестають дружити з усіма, а починають обирати свої компанії. Вважаю, не варто в цей період намагатися гуртувати їх у спільне коло. Хай розбиваються за інтересами, бо це і є право на особисті кордони. Важливо тільки, щоб не було булінгу.
Як скоригувати навчання для підлітків
1. Запитувати в учнів
Змінюючи структуру навчання для підлітків, дорослі не завжди можуть придумати дієві формати. Тому краще запитати у самих учнів. Наприклад, ми із класом почали розмову про те, як вони тепер хочуть записувати домашнє завдання. Раніше були щоденники, але діти більше не хотіли їх мати. Мозковим штурмом вони накидали багато ідей, і ми разом обрали оптимальний для всіх варіант. Намагаємося не вирішувати питання голосуванням більшості, а переконуємо доти, поки не буде консенсусу. Тільки це дозволяє врахувати інтереси всіх учасників.
2. Договір працює, санкції — ні
Коли діти переходять у підлітковий вік, з ними треба укладати новий договір про те, за якими правилами ми будемо жити в школі. Ми прописали цей договір як справжній юридичний документ, де закріпили обов’язки сторін. Зі свого боку дорослі зобов’язувалися шукати вчителів, годувати дітей, забезпечувати навчання. З боку дітей ми прописали обов’язки приходити на заняття, виконувати домашні завдання, готуватися до атестації.
Важливо всі ці обов’язки спільно проговорити в класі, щоб кожен зрозумів необхідність цих правил. Кожен контракт має пункт про невиконання умов договору, але цього з підлітками робити не можна. Атмосфера довіри руйнується, щойно виникає примус чи покарання. Що робити, якщо договір не виконується? Ми відмовилися від системи покарань. Якщо були порушення, ми всі збиралися і знову говорили про взаємні обов’язки. Працюють не санкції чи покарання, а стократне повторення.
3. Делегувати відповідальність разом із правами
Відповідальність не є базовою навичкою підлітка, її треба вирощувати. Разом з нею треба делегувати ще й право — тоді дитина отримує бонус, заради якого готова брати відповідальність. Наприклад, дитина отримує право безлімітного користування гаджетом нарівні з дорослими, якщо бере відповідальність, що навчання при цьому не страждає. Делегування відповідальності означає зменшення контролю. Наприклад, ми дали дітям 5 днів на рік, коли вони могли просто не прийти в школу. У результаті двоє дітей використали по одному дню за весь рік.
4. Зробив помилку — виправ. Завдав збитків — відшкодуй
Завдання підлітків — помилятися. Вони мають на це право, бо так здобувають досвід. Підлітків не варто сварити чи соромити за помилки чи заподіяну шкоду. Але треба, щоб кожен зрозумів: збитки слід відшкодовувати в повному обсязі. Якщо ти зробив щось, що засмутило іншого, то просто вибачення недостатньо. Треба зробити так, щоб настрій у людини відновився. Правило дуже просте: помилився — виправ. Важливо ділитися власними історіями провалу — коли тобі самому щось не вдалося, але ти виніс із цього досвід. Тоді дорослий знімає корону, перестає бути правильним та ідеальним. Підліток бачить у ньому себе і тоді довіряє.
5. Показувати причинно-наслідкові зв’язки
Причинно-наслідкові зв’язки — слабке місце підлітків. Наслідки дій чи бездіяльності важливо підсвічувати будь-де: і пояснюючи історичні процеси, і в побутових ситуаціях. «Ти не склав атестацію, тому що взявся за підготовку напередодні в неділю». Важливо змалювати весь ланцюжок подій, які призвели до такого результату. Це треба робити сотні разів, поки вони не почнуть автоматично це помічати.
Ми навіть запрошували юриста, яка читала курс про те, які правопорушення найчастіше скоюють підлітки. Наприклад: компанія підлітків тусила на даху 16-поверхівки, знайшла там старе поламане крісло і заради жарту скинула його з даху. Історія закінчилася добре, але підлітки навіть не здогадувалися про можливі наслідки.
6. Говорити на суперечливі теми
Підлітків дуже цікавлять складні теми, і таких розмов не варто уникати. Чи потрібна смертна кара? Чи потрібне штучне запліднення? Треба говорити з ними про клонів, штучний інтелект тощо, щоб кожен висловив свою думку. Це дає змогу навчитися приймати позицію іншого, не погоджуватися, але при цьому не переходити на емоційність чи особисті образи.
Ми також часто обговорюємо, що робити в непередбачуваній ситуації. Наприклад, ти опинився у місті без грошей, а телефон розрядився? Підлітки завжди пропонують безліч корисних ідей. А коли маєш проговорені варіанти дій, це зменшує стрес і тривогу.
7. Dream big
Підлітків важливо заохочувати бути амбітними — dream big. На жаль, наше суспільство дуже занижує планку, ким ти можеш бути, що тобі досяжно. Я намагаюся вишуковувати приклади людей, які радикально змінювали свої життя або досягали успіху. Ми разом із захопленням читали книжку Доржа Бату «Франческа» про українського журналіста, який у тридцять з гаком років захотів працювати в НАСА і досяг своєї мети. Хай у кожного підлітка буде велика мрія, заради якої він готовий буде докладати великих зусиль.
