Не Масляна, а Колодій! Разом із пані фольклористом і культурним антропологом Наталією Лещенко розвінчуємо найпопулярніші міфи про свято, яке в Україні полюбляють і дорослі, і діти. Чи знали ви, що наші предки під час Масниці влаштовували справжній булінг нежонатим чоловікам і родинам без дітей? А як щодо того, що на Колодія прийнято готувати вареники із сиром, а не млинці? Та й опудало Зими ніхто ніколи не спалював. Зате любили понеділок-Полоскозуб. Публікуємо цікавинки, які допоможуть розповісти справжню історію та традиції Масниці вашим дітям і учням.
Масляна, Масниця чи Колодій — як правильно називати свято?
Зараз багато дискутують про те, як коректно називати останній тиждень перед Великим постом. Мовляв, назва Масляна — груба калька з російської і правильніше казати «Масниця» або ще краще — Колодій чи Сиропусний тиждень. Насправді, усі ці назви правильні, і залежно від регіону вживатиметься частіше та чи та назва. Однозначності в етнографії не існує. Якщо говорити про Колодій — це обряд, ім’ям якого ще можна називати свято Масниці. За аналогією свято Стрітення ще називають Громницею, бо освячували «громничну свічку».
Хочу наголосити: Масниця в Україні та в нашого північного сусіда — то дві великі різниці. В Україні Масниця — свято, яке символізує прихід весни. Багато хто не знає про це, але його святкували не дуже гучно, на відміну від свята Стрітення. Незадовго до Масниці українці навіть веснянки починали співати, якщо виходило перше тепле сонечко. А ось в Росії на Масляну ще стояли міцні морози й гриміли народні гуляння з в’язками бубликів на шиї, самоварами, млинцями та катанням на льодових гірках.
В Україні Масницю почали небувало гучно святкувати саме в радянські довоєнні часи. Комісії з питань культури розсилали клубам та центрам культури сценарії святкування Нового року, весіль, народних свят на кшталт Масниці. Мета — синхронізувати святкування в містах і селах.
Навіщо на Колодій хлопцям чіпляли колодки до ніг?
В українського Колодія є два обличчя.
Перше обличчя Колодія — обряд уродин (народження) та поховання колодки. Ні, вам не почулося. З понеділка й по неділю включно заміжні жінки збиралися гуртом у когось у хаті або в шинку та влаштовували жартівливі гуляння, головною героїнею яких була колодка, себто поліно. Наприклад, у понеділок «народжували» колодку. Уродини розігрували так, щоб аж боліли животи від реготу. Тільки уявіть: колодка лежить на печі та «ойкає». Жінки викликали лікаря для колодки, той її «лікував»: «Ставлю горщика на пузо! Гоп — а горщик розбився (у цей момент одна із жінок з усієї сили качалкою б’є по горщику). Ой-йой-й-йо-йой! А колодка з печі скочила — значить, здорова!» Усі регочуть, підначують жартівниць. Колодка «плаче», а її заспокоюють: «Та не плач, то минеться. І ще заманеться!» У неділю колодка помирала. Її кидали до печі та поминали з гумором.
Друге обличчя Колодія — традиція прив’язування колодок до ніг нежонатих хлопців. Заміжні жінки ходили селом від хати до хати на гостину до чоловіків, які довго не зважувалися на весілля або перебирали дівчатами. Жінки влаштовували парубкам-одинакам справжнісінький булінг: сварили, допитувались, чому «крутить» дівками, коли нарешті зважиться родину створити. Якщо хлопець хотів відкупитись — пригощав молодиць, ставив могорич і обіцяв одружитися цього ж року. А якщо ні — до його ноги чіпляли дровиняку на мотузці. Бувало, що хлопці тікали з хати, побачивши панянок з колодками в руках. Тоді колодку запросто могли на ногу батька чи матері почепити: «А чом це ви так довго не одружуєте дітей?»
Також зграї суворих жіночок заходили в хати до жонатих пар, які протягом року не народжували первінця. Їх теж булінгували, ставили питання в лоб і просили пояснити, чому дітей не хочуть мати, чому громаду засмучують. Пари мусили виправдовуватись: «Певно, нам пороблено!» — «То йдіть до ворожки та «відпрацюйте» вроки. Ходіть до церкви, частіше моліться».
Що їдять під час Масниці — млинці чи вареники?
У Сиропусний тиждень українці їли ду-у-уже багато. В Україні на Масницю їли переважно вареники із сиром і маслом. Налисники теж траплялись у згадках, але це виняток із правил. У ті часи була популярною приказка: «Вареники доведуть, що і хліба не дадуть!»
Вареники споживали в такій кількості, що запаси борошна в господарів зменшувались до катастрофічного мінімуму. Але багаті частування були нормою: «Далі піст, треба наїдатися». До слова, м’ясне в тиждень Масниці вже не їли, старалися робити страви на основі молочних продуктів.
Предки мали цікаве повір’я до Масниці: якщо цього тижня заснути з грудочкою сиру в роті, а потім прокинутись, і вона залишиться на ранок — то отримаєш особливі чарівні сили. Або побачиш справжню відьму. Звісно, із сиром у роті прокинутися не вдавалося нікому:)
Прощена неділя та понеділок-Полоскозуб
У масничну п’ятницю була традиція: зять ходив до тещі в гості, виставляв їй могорич із чимось міцненьким: «Щоб у вас у горлі не пересихало!» А теща мала щедро нагодувати зятя вареничками.
Останній день Масниці — Прощена неділя. Було прийнято заходити в хати і тричі просити друзів, родичів і сусідів: «Простіть мене!» Вони тричі мали відповісти: «Бог простить і я прощаю».
Перший понеділок після Масниці вважався найсуворішим у плані харчування. У цей день сім’ї могли відсипатися та довго не сідали до снідання. А замість звичайних страв господині в перший день посту випікали коржики-дужики. Це хліб із житнього борошна на самій лише воді та без жодної краплі олії. Що цікаво, цього дня вважалося необхідним пити горілку. Саме тому перший понеділок після Масниці отримав назву Полоскозуб: горілкою треба було добряче сир із зубів виполоскати.
Чи спалюють на Масницю опудало Зими?
Ні, такого обряду в Україні ніколи не було. Хоча зараз у нас під час Масниць обожнюють щось спалювати. Ця традиція — російська, там дійсно спалювали Зиму, у той час як на Масниці в Україні вже було тепло та безсніжно.
Але коли до мене звертаються із проханням організувати свято Масниці, то чекають, що щось обов’язково горітиме. Дійсно, під час українського циклу обрядів час від часу щось та й горить: велике купальське вогнище, наприклад. Як же дати людям це яскраве дійство і не протирічити традиціям наших предків?
Отож, у деяких регіонах України навесні було прийнято палити Бабу: сміття, яке зібралося протягом зими. Ще один варіант — палити Коструба. Це таке опудало, яке під час сніжних зим ставили на роздоріжжях, щоб люди орієнтувались, куди їм іти чи їхати, якщо дорогу засипало снігом. Коструба дуже поважали — він виконував місію маяка. Чоловіки, які проїжджали повз Коструба, зупинялись, щоб відсипати йому трохи тютюну: «На, закури, Дядьку Кострубатий!» А коли сходив сніг і ці кострубаті дядьки ставали непотрібними — їх палили. Це могло бути або до Масниці, або під час, або й після. Тому я раджу організаторам Масниць в Україні палити саме Коструба.
А завтра на «Освіторія.Медіа» на вас чекатиме святкове меню від Євгена Клопотенка 🥟
