Зібрали кілька важливих актуальних тез про дитячо-батьківські відносини та взаємну повагу. Головна книга французької експертки Франсуази Дольто — «На боці дитини» з’явилася близько 30 років тому, але її адаптують та перевидають більшістю мов світу й досі.
Українська версія з’явилась у 2018 і має назву «Боротьба за дитину: Як уникнути стереотипів і штампів виховання».
1. Універсальних правил виховання не існує
Непорушних правил виховання не існує, як немає ідеальної методики виховання і зразкових сімей, тому що кожна дитина унікальна. На думку Дольто, найкращі помічники у вихованні — це інтуїція, критичний розум, винахідливість і сміливість.
Дольто не претендувала на те, що її поради універсальні, і пропонувала батькам змиритися з тим, що помилки неминучі. Замість того, щоб порівнювати дітей з їхніми однолітками, а себе — з іншими батьками, копіювати когось і взагалі постійно прагнути до «норми», варто спокійно йти своїм шляхом — по можливості не піддаючись почуттю провини.
2. Спілкування з дитиною важливіше за обійми, подарунки і батьківські жертви
Дольто закликала батьків якомога частіше будити в собі забуті дитячі відчуття. Саме занурення у власне дитинство, стверджувала вона, допомагає краще зрозуміти дитину, відчути її переживання і знайти для нього відповідні слова. Вона вірила, що розмови з позиції особистих відчуттів можуть допомогти поколінням відновити діалог, і фрази «я у твоєму віці теж…» іноді буває досить для того, щоб налагодити контакт.
3. Поважайте дитину. Якщо вона не хоче, щоб ви її обіймали, — не треба.
Батьки повинні дотримуватися сильної виховної позиції за умови, що будуть беззастережно поважати дитину. Наприклад, Дольто називала неприйнятним і принизливим насильницьке годування або вкладання спати. Закликала не заціловувати дітей, особливо проти їх волі.
«Ми обсипаємо дитину ласками, вважаючи, що тим самим проявляємо до неї доброзичливість. Насправді це ми самі намагаємося знайти порятунок і надію в її обіймах, намагаємося уникнути сирітства та самотності. Усе це не має ніякого відношення до доброзичливості. Це всього лише егоїзм».
4. Не обговорюйте дитину в її присутності й не називайте в третій особі
Особливу увагу Дольто приділяла словами — не тільки їхньому змісту, правдивості, щирості, а й самій манері спілкування. Вона закликала батьків не отуплювати дітей, називаючи їх у третій особі («ну що, наш малюк уже виспався?»), і не називати одне одного «мама» і «тато». У розмові з дитиною слід уточнювати: «твій тато», «твоя мама», вважає вона.
Крім того, Дольто радила батькам якомога рідше обговорювати дитину в її присутності, тому що такі розмови перетворюють її в блазня, або, ще гірше, у предмет, який знає, що розмова про нього, хоча сам у цій розмові участі не бере.
Поважати дитину — значить інтегрувати її в життя батьків і навчити її, своєю чергою, поважати їх.
5. Навчитися говорити «ні» — обов’язок батьків
Потреби дитини, яких, насправді, не так багато, повинні бути задоволені, але виконувати всі її бажання зовсім не обов’язково. Навіть більше, вміння говорити «ні» — це обов’язок батьків, вважала Дольто. Відмова підвищує творчий потенціал дитини: вона бореться з розчаруванням, мріє, сублімує, придумує, як досягти мети. Але при цьому важливо, щоб діти знали — батьки в курсі їхніх бажань.
