Навіщо до всіх більш як 16 тисяч українських шкіл передали абетки, якими зазвичай користуються люди з вадами слуху? Що ще може дати її опанування, крім комфортного спілкування з однолітками, які погано чують? Ми поспілкувалися з експертами, які підкреслюють, що інклюзія — це коли спілкування збагачує обидві сторони.
Чи зобов’язані діти знати «жести-літери»
Жестові абетки надходять до шкіл. Десь їх вивішують на стенди та навіть не звертають увагу учнів. Мовляв, у нас дітей з вадами слуху немає, кому цікаво — подивиться. Чимало шкіл сприймають абетку як шанс поговорити з учнями про важливі теми, донести до них філософію інклюзії. А є навіть такі, де лякаються: цю абетку учні зобов’язані вивчити?
Звісно, про «треба» не йдеться. Але ті, хто бажає, зможуть сказати жестами «Привіт» або назвати своє ім’я дітям, які погано чують. Це дасть їм надію бути почутими та прийнятими. Проект, створений завдяки співпраці Міністерства освіти і науки та громадської організації «Відчуй», дає змогу дізнатися, як можна показати літери українського алфавіту за допомогою рук.
Щоб зацікавити дітей і популяризувати жестову мову, на плакаті не просто подані зображення долонь. На ньому літери демонструють відомі актори, музиканти, моделі, гумористи, ведучі популярних телешоу. «Зіркова абетка» — частина проекту, спрямованого на розвиток інклюзії серед вчителів і учнів.
На думку представників ГО «Відчуй», діти, які чують, мали би більше дізнатися про світ тих хлопчиків і дівчаток, для яких звуки недосяжні. Натомість у них є інші способи вираження своїх думок та почуттів. А також не дати їм замкнутися у своєму колі. А можна, особливо педагогам, піти далі (як це зробив, наприклад, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2018 Олександр Жук).
Нині в Європі модно заради хобі вивчати жестову мову — з тими самими намірами, з якими опановують англійську чи французьку. В Україні жестова мова — одна з п’яти найпоширеніших. Адже за підрахунками міжнародних волонтерських організацій, лише дітей з вадами слуху в нашій країні 300 тис. (з них 10 тис. — зовсім не чують). Офіційно зареєстровано значно менше: 9 тис. неповнолітніх. Але Міністерство охорони здоров’я зауважує, що за медичною допомогою звертаються далеко не всі.
Навіщо ця мова потрібна
За ранньої діагностики та наявності кохлеарних імплантатів і слухових апаратів понад 90% людей з вадами слуху могли б чути, як усі, і майже забути про свої проблеми. Але, на жаль, поки що в більшості країн такий апарат має лише одна людина із 40 тих, які його потребують.
У чверті випадків глухота виникає з народження, тож такі діти зростають у тиші, не розуміють, що таке звуки. Важливим способом комунікації та розвитку мовлення для них стає жестова мова. А чимало тих, хто не мав у дошкільному віці реабілітації та спеціальної допомоги, навіть не вчаться розмовляти. Саме тому раніше, коли не було повноцінної роботи з такими дітьми, казали «глухоніма» людина. Нині це визначення визнали некоректним. Адже німота не є супутником глухоти, це наслідок браку реабілітації.
Утім, за глухоти з народження органічними для дитини стають жести, а не мовлення, якому слід багато вчитися. Якщо батьки також використовують жестову мову, дитина починає робити осмислені жести в 6 місяців, а в 1,5 роки вже побіжно володіє жестовою мовою.
Як зробити крок до інклюзії
Одне із завдань — зробити комфортнішим середовище для людей з вадами слуху. Адже така людина, якщо в державі є певні соціальні послуги, може почуватися вільно. Наприклад, у Фінляндії із населенням 5,5 млн працюють 1,5 тис. сурдоперекладачів — по одному на три людини з вадами слуху (в Україні — один фахівець на 150 таких осіб). Вони забезпечують переклад під час навчання, роботи, вирішення різних питань у державних установах. Базовою жестовою мовою володіють усі касири супермаркетів, вокзалів і вчителі.
Що ж до поліцейських, лікарів, чиновників, то і в Україні в 2018 році вперше організоване навчання саме для цих груп держслужбовців. Поки що, на жаль, з вадами слуху складно в побуті. Тож навіть маленький знак поваги — кілька слів жестовою мовою — будуть приємні та допоможуть нашому суспільству зробити крок до інклюзії.
Чи складають глухі люди слова з літер
«Зіркова абетка» — це як нейтральна територія, куди приходять усі. Адже це не жестова мова, а дактилування — літери зображують руками. Якщо кожне слово передавати таким чином, спілкування буде надто повільним, доведеться робити дуже багато жестів. Тому у жестовій мові все влаштовано дещо інакше: кожне слово позначає окремий знак. І їх — кілька тисяч. Це аналогічно ієрогліфічній мові, як-от японській чи китайській.
І так само в Японії використовують окрему писемність — катакану, щоб передати іноземні слова, власні іменники (географічні назви, імена та прізвища тощо). Існує український дактиль, англійський, польський та ще чимало, адже кожна абетка тісно пов’язана з мовою країни. Приміром, майже однаковий звук, переданий українською літерою В чи англійською V, показують зовсім по-різному. У першому випадку це піднята долоня з відведеним великим пальцем. У другому — підняті догори та розведені вказівний та середній пальці, немов знак «перемога».
Чи жести — універсальний спосіб спілкування
Так, є Міжнародний жест — система спілкування людей з різних країн, щось на зразок есперанто. Але в різних країнах поширені свої жестові мови (нині їх відомо 130). Вони не схожі одна на одну та не походять від словесних мов (звукових чи писемних, тобто не вигадані людьми, що чують). Кожна має власну граматику, синтаксис. Тобто в українській жестовій мові зовсім не та сама система правил, що в усній та письмовій українській мові.
Чим відрізняється візуальна мова від української
Кілька прикладів особливостей жестової (візуальної) мови. Заперечення показують наприкінці речення: «Я не розумію» буде як «Я розумію ні». Спочатку кажуть про фон, а потім про решту, тобто жести «Парта. Олівець. Під» означатиме «Олівець під партою».
Якщо йдеться про якийсь об’єкт, ми кажемо «Він, його», але в розмові може виникнути плутанина «Учитель зустрів учня, і він його похвалив». У жестовій мові таких непорозумінь не виникає — одна рука показуватиме, приміром, «учитель», а інша зробить низку жестів — це розповідь про вчителя.
Що таке жестова пісня
Крім жестових мов, є ще й жестовий супровід слів, які проговорюються. У цьому разі співрозмовник орієнтується на читання з губ, а жести допомагають не помилитися. Цим способом можна «переказувати» вірші та пісні. Жестова пісня — унікальний жанр. Це вже не спосіб спілкування, а різновид мистецтва, що нагадує індійські танці та знаходить дедалі більше прихильників і серед людей, що добре чують.
Під фонограму, у ритм (навіть глухі люди часто відчувають його через вібрації) актор демонструє жестами текст. При цьому важлива яскрава міміка, пластичність, театральність, сценічний рух. Українська група «Шпилясті кобзарі» торік влаштувала незвичний концерт: грали на бандурах, а солісти демонстрували жестову пісню та співали.
Шість причин вивчити жестову мову кожному:
Розвивається дрібна моторика
Це корисно не лише дітям, а й дорослим, адже активізує діяльність багатьох зон мозку.
Міцніє м’язова пам’ять
Ми не так часто розвиваємо саме цей вид пам’яті. Тому, хто легко засвоїть систему жестів, легше опановувати інші фізичні навички (плавати, кататися на велосипеді, грати на музичному інструменті тощо).
Покращується увага
Коли спілкуєшся жестовою мовою, вчишся бути дуже уважним та зосередженим на рухах і міміці співрозмовника.
Підвищується пластичність та координація рухів
А також підтримуються в тонусі м’язи обличчя.
Розвивається емоційний інтелект
Таке спілкування передбачає емоційну розкутість, адже міміка має бути виразною, а рухи — експресивними (недарма офіційно таку мову називають жестово-мімічна). Це привчає давати волю почуттям, а не давити їх, цивілізовано виражати.
Посилюється образне мислення
Кожен жест відповідає образу, а запам’ятати його найпростіше через асоціації.
Як долучитися до жестової культури
Нині навчитися просто. Існує чимало студій, які надають такі послуги. Волонтерські організації у 2018 році влаштували навчання жестової мови для понад 1 600 дітей з 18 шкіл Києва, Львова та Вінниці. Інтеграційний театр «Покажи» (від ГО «Відчуй») записує класичні вірші жестовою мовою для всіх — щоб по-новому їх побачити. Кліпи з перекладами на жестову мову теж можуть зачарувати.
Зірки Наталі Портман та Джоні Депп прищеплюють справжню інклюзивну культуру.
А в Україні візуальну мову популяризує Monatik.
