Як приборкати стрес і пережити вступну кампанію

Вступні випробовування — це не лише іспити і творчі конкурси. За одне доленосне літо вчорашні школярі мають пройти ЗНО, остаточно обрати майбутню професію та виш, зібрати документи, не переплутати терміни, розібратися з електронним кабінетом, подати заяви, а потім чекати-молитись-і дуже радіти, якщо зарахують на бюджет, і трохи менше, якщо на контракт.

Як пройти вступні емоційні випробування та не піддатися стресу розповідають вступникам та їхнім батькам у дослідженні Гарвардського університету, яке переклала «Освіторія».

У всіх країнах випускники шкіл відчувають шалений тиск від батьків, вчителів та соціуму: вони бажають отримати доступ до якомога більшої кількості вишів та коледжів, мріють про стипендії та найпрестижніші заклади. Не все може вийти одразу, та варто налаштуватись на довгостроковий успіх. Головне — знайти здоровий баланс між академічними досягненнями та особистим розвитком, зазначають у доповіді Гарвардської вищої школи. Науковці радять поставити характер і добробут вступника на перше місце.

Сила вступного тиску

У світі з високим рівнем конкуренції процес вступу завжди стресовий. І ця тривога не лише через особисті досягнення — хвилює вступників доступність навчання та рівні можливості. Зокрема, у Штатах більшість дітей не мають змоги відвідувати або не закінчують чотирирічні коледжі, говорить психолог розвитку Річард Вайсборд, який вивчає соціальні питання та емоційне життя підлітків.

Є й інша серйозна проблема, яка зачіпає студентів у сім’ях середнього та вищого рівня доходів. Це виснажливий академічний і соціальний тиск, і як наслідок — постійне занепокоєння в престижних школах і районах. Дослідження показали, що рівень депресії, тривоги та зловживання психоактивними речовинами вищий серед заможних підлітків, ніж в будь-якій іншій групі молодих людей, і тиск через їхні досягнення є дуже вагомим. 

Вчені підготували звіт під назвою «Приборкання хвилі» про те, як зменшити стрес під час вступу до вишів і змінити пріоритети в бік етичного та інтелектуального розвитку, не концентруючись на досягненнях.

Право на вибір

  • Слухайте свою дитину. Дізнайтеся, на що вона сподівається і чого чекає від коледжу чи вишу.
  • Будьте провідником, з’єднуючи вашу дитину з інформацією та великою картиною мислення про мету навчання у вищому чи профзакладі.
  • Зверніть увагу на пошук потрібного освітнього закладу саме для вашої дитини, а не на те, щоб подати заяву на навчання або потрапити до «найкращого» вишу.
  • Розкрийте свої власні тривоги; переконайтеся, що ви чуєте побажання вашої дитини та враховуєте її найбільші інтереси, не фільтруючи їх через ваші власні надії, думки про статус серед однолітків чи ваші власні незадоволені очікування в коледжі.
  • Переконайтеся, що ваша дитина добре їсть і спить.
  • Заохочуйте свого вступника бути автентичним та правдивим із собою у процесі подання заяви.


Почався прийом заяв до вишів: кількість, пріоритети, терміни

Протистояння проблемі статусу

Рейтинги вишів підігрівають ідею, що «один освітній заклад у певному сенсі кращий за інший, або що в країні є 25 «найкращих коледжів», — каже Вайсборд. Це шкідлива ідея, тому що «діти повинні думати не про найкращий коледж, а про найкращий для них коледж». Дослідники заохочують батьків ознайомитись із деякими не найпопулярнішими закладами, щоб розширити розуміння, що таке «хороший коледж/виш».

Вступ до коледжів та вишів є важливим обрядом — це час для батьків щиро поговорити зі своїми дітьми про надії і мрії, про цінності і те, якими дорослими діти себе уявляють. «Це чудовий час для батьків, щоб насправді почути своїх дітей — дізнатись їхні надії та цінності, їхні очікування від навчання», — каже Вайсборд.

Увімкніть тиск…

Що таке «правильний» тиск батьків? Це залежить від дитини, сім’ї та громади.

Деякі діти не думають про коледж чи університет взагалі, і в цих випадках батьки повинні почати говорити про важливість навчання ще приблизно в 9-му класі, допомагаючи дітям розвивати ідентичність і шлях до роботи та кар’єри.

Інші діти турбуються про університетський шлях надто рано, починаючи заняття з репетиторами ще в середній школі. У соціальних групах з високим тиском розмова про процес подання заяви не має починатися до 11-го класу, каже Вайсборд. Для таких батьків він пропонує швидкий перелік «заборон»:

  • Не витрачайте кожну вечерю, говорячи про коледж чи виш.
  • Зробіть паузу і добре подумайте, якщо виявите, що витрачаєте надто багато часу на тривогу чи роздуми про досягнення вашої дитини.
  • Не давайте вашій дитині надто перевантажуватися під час тестів і вступних випробовувань.

…І отримуйте реальне джерело впливу

«Наші дані показують, що, коли ми запитуємо батьків, що є найважливішим для них у вихованні дітей, вони ставлять на перше місце виховання турботливої дитини над вихованням дитини з високим рівнем досягнень,— каже Вайсборд. Але коли запитати їх, як інші батьки, на їх погляд, визначають пріоритети, більшість кажуть, що інші батьки головними визначають досягнення».


«Таким чином, більшість батьків думають, що ця проблема в більшості інших, але це не так, — каже вчений. — Потрібно, щоб батьки усвідомили, що коли справа доходить до тиску через досягнення, проблема не в комусь — проблема в нас».


Ми живемо в час, коли тривожність поширюється серед молоді, наче епідемія. Обмірковані та спокійні рішення батьків, підтримка соціуму та достатня свобода вибору допоможуть майбутнім студентами пережити зіткнення зі своїми страхами. Створюйте стійкість і не піддавайтеся тиску на шляху до університету та за його межами, який би шлях ви не обрали.

Залишити відповідь