Як хакнути код покоління Z

Нетерплячі, неуважні, зацифровані — так часто описують покоління Z — людей, що народилися у 1985–2003 роках. А ще кажуть, що вони не вміють спілкуватися наживо і ніколи не розлучаються зі смартфоном. Що із цього правда, а що — міф? Як мають змінитися роботодавці, щоб захантити собі найталановитіших Z-ів — про це на Українсько-Ізраїльському інноваційному саміті розповів Ітай Пінкас, 18-річний розробник мобільних додатків, підприємець і відомий TED-спікер.

Я почав вчитися кодувати, коли мені було 10, у 12 років я завантажив на AppStore свій перший мобільний додаток. Він був не надто успішний, але тоді я зрозумів: якщо маю ідею, то здатен її втілити в життя. Відтоді я розробив понад 50 різних мобільних додатків для різних індустрій і клієнтів, а у віці 14 років потрапив у рейтинг найбільш перспективних підприємців Ізраїлю за версією Forbes «30 under 30». Я хочу поділитися своїм розумінням покоління Z, щоб ті, хто наймають нас на роботу, створюють для нас товари і просто хочуть з нами спілкуватися, краще розуміли, що ми цінуємо.

Ми цінуємо час

Зазвичай про нас кажуть, що ми не маємо соціальних навичок, ми безвідповідальні і дуже нетерплячі. Але ви маєте пам’ятати, що ми — перше покоління людей за всю історію людства, яке не отримало шансу пізнати світ без інтернету. Тому миттєві задоволення — це те, що ми засвоїли від самого дитинства. Тепер уявіть, що ви споживаєте по 10 годин онлайн контенту щодня. Чи будете ви віддавати всю свою увагу і зосередженість кожному шматку цієї інформації — чи буде це пост у соцмережі, чи фото в інстаграмі, чи онлайн-гра, чи стаття або відео? Очевидна відповідь — ні.

Тому ключова річ про нас — ми чутливі до часу. Коли йдеться про споживання контенту і прийняття рішень, ми цінуємо кожні 10 секунд, які можна витратити на знайомство з кимось у мережі, на навчання чи спілкування. Саме тому ми ігноруємо будь-які довгі форми онлайн реєстрацій, пропускаємо 10-секундні інструкції до користування додатком, і саме тому ми так легко жертвуємо своєю приватністю, коли треба миттєво розплатитися банківською карткою в мережі. Тож якщо ваш продукт заощадить наш час, ми віддамо йому свою увагу і гроші.

Ми прагнемо швидкого задоволення

Z-ів вважають нетерплячими. Це не зовсім так. Просто ми хочемо отримувати миттєве задоволення. Якщо ви хочете найняти Z-а на роботу, не розповідайте йому про кар’єру як велику місію, до якої треба довго йти. Зрозумійте мене правильно, ми любимо почуватися частиною чогось великого. Проте для ефективної співпраці з нами слід розбити великий проєкт на малі досяжні виклики, за які я щоразу отримуватиму винагороду. Нас драйвить прокидатися вранці і усвідомлювати, що перед нами стоїть новий виклик, за який нас винагородять. Саме тому ми охочіше створюємо власні стартапи, ніж ідемо працювати у великі корпорації. У великих компаніях складно проштовхнути власну ідею та ініціативу. Тоді як сама ідея стартапу — рости стрімко і рухатися швидко. А це ідеальні умови праці для людей мого покоління.

Ми любимо зміни

Ми дуже швидко адаптуємося до змін, насправді — ми любимо зміни. Ми обожнюємо прокидатися вранці і бачити, що мобільний додаток оновився. А це означає, що ми любимо бути частиною нових ідей і рішень. Кілька років тому компанія Chevrolette запросила мене та 30 інших підприємців до 18 років розв’язати нагальну проблему: як боротися зі звичкою писати повідомлення за кермом автомобіля. Після 6 годин інтенсивної роботи ми запропонували купу нестандартних рішень. І хоча моя команда не перемогла в тому змаганні, через деякий час я побачив, що саме наша ідея була реалізована компанією Apple в їхній автомобільній системі. Ми здатні творити інновації у відповідь на виклики, і це те, де ми можемо бути дуже корисні.

Z — остання літера алфавіту, тож наступне покоління — Alfa. Гадаю, це будуть цілковито нові люди, і нам треба буде добряче попрацювати, щоб зрозуміти їхню логіку і світогляд. Якщо поєднати в роботі креативність представників Alfa, адаптивність Z-ів і досвід попередніх поколінь, людство зможе впоратися з глобальними викликами.

Талановиті юні учасники Українсько-Ізраїльського інноваційного саміту та очільниця «Освіторії» Зоя Литвин

Під час саміту наймолодших українських програмістів запитали, як саме треба змінити сучасну школу

Лев Ткачук, 8 років

Я створив гру Magic Gems, яка була визнана в США на конкурсі онлайн-ігор, створених дітьми. У майбутньому планую створити робота, що допоможе людям жити довше і залишатися в хорошій формі. Цей робот буде асистентом людини в будь-якій життєвій ситуації. У шкільну програму треба додати кодинг. Мені здається, що кодування ігор буде найпопулярнішою роботою майбутнього. Якщо діти почнуть вчитися кодування з першого класу, це допоможе їм з вибором професії.

Арсеній Дорошенко, 12 років

Я створив гру про космічних прибульців — рімейк старої і дуже відомої гри. Минулого року вона перемогла на конкурсі Indie Prize Kids League у США. Навчання в сучасній школі дуже нудне. Сам матеріал, який є в програмі, корисний, але його викладають нецікаво. Думаю, у шкільну програму треба додати розважального контенту. Це буде вигідним кроком на майбутнє — діти полюблять школу і будуть вчитися із задоволенням, бо зараз багато моїх однолітків ненавидять школу. Також було б добре влаштовувати шкільні акселератори: щоб вчителі запитали в дітей, які плани вони мають на майбутнє, ким себе бачать. Це допоможе вчителям зрозуміти, що є важливим для нас.

Залишити відповідь