Шкідливі поради: якщо ваша дитина не вступила до вишу

Ваша дитина не вступила? Ми зібрали понад десяток перевірених порад, що робити батькам. Почитайте — і в жодному разі не повторюйте)

  • Зробіть із цього катастрофу. Щоб «лінивець» запам’ятав назавжди і більше не повторював помилок. Ридайте, хапайтеся за серце, нагнітайте. Кажіть, що про вищу освіту вже можна забути. Можна додати, що це віддяка за всі роки ваших самообмежень, і взагалі — «я на тебе життя поклала, а ти…» Зазвичай діти найсуворішого виховання кажуть, що батьки вб’ють, якщо вони не вступлять. Тож не розчаровуйте їх.
  • Постійно порівнюйте. Звісно ж, із тими, хто вступив до університетів. Недаремно існує мем про сина маминої подруги. «Твій друг Пєтя на медичному, і навіть двієчник Вова знайшов свій факультет. А донечка тьоті Свєти взагалі в Могилянці».
  • Погрожуйте самотністю. Переконуйте, що це поразка, і вона відіб’ється геть на всіх стосунках. Особливо це дошкуляє донькам. «Подругам з тобою не буде про що розмовляти, а отой хлопець, якому ти стріляєш очима, ходитиме тепер зі студентками до клубів».

  • Не давайте замислюватися про майбутнє. На Заході майже всі випускники беруть gap year — проміжний рік, щоб визначитися з бажаною професією, помандрувати та порефлексувати? Ні, не чули. Не витрачайте в цей рік грошей на коучів, фахівців з профорієнтації. Ось хай спочатку університет завершить, а потім і з професією визначається. Ігноруйте також західну традицію присвятити час до університетських років медичній діагностиці, поліпшенню здоров’я та спорту. Звісно, типові хвороби студентства — гастрити, порушення зору та функції хребта, бронхіти курців. Але то трапляється лише з поганими хлопцями і дівчатами.
  • Впадіть у депресію. Це ж ваша провина: гарні батьки повинні забезпечити чадо вищою освітою. А потім ще квартирою, машиною, влаштувати на роботу, допомагати в кар’єрі… А ще перевіряти, чи чисті руки та вуха — років так до 40.
  • Не зважайте на долі зірок. Юрія Нікуліна та Савелія Крамарова зрізали всі театральні заклади вищої освіти? Засновник вищої алгебри Еваріст Галуа так і не зміг вступити до університету, а його усні відповіді супроводжувалися реготом екзаменаторів? Стівена Спілберга тричі не приймали до університету, бо юнак, мовляв, бездарний? Ось хай їхні батьки і радіють. А для нас це все — не приклад.
  • Ніякого перепочинку. Не давати відпочити після напружених днів вступної кампанії. Розслаблятися мають законне право ті, хто вступив. А ледарі хай закочують рукави та беруть підручники…
  • Не давайте змінити обстановку. Дарма, що психологи радять поїздки на море, у село, у незнайоме місто, на екскурсії. Провітрити голову? Там і так вітер гуляє. А ще — дивись попередній пункт.
  • Не погоджуйтеся на мале. Це не для вашої дитини — вступити до коледжу, записатися на курси, вчити в цей рік іноземну, комп’ютерні програми, здобути водійські права. А якщо чадо стане перукарем, автомеханіком чи кулінаром, відчує «смак грошей», його вже не заманити до університету. Тим паче не варто ходити на хобі-студії. Хай не забиває голову дурницями, коли треба щодня готуватися до наступної вступної кампанії.
  • Ні — роботі. Працювати на випадковій роботі, щоб приносити гроші додому? Ви поки що здатні прогодувати вашу дитину. Випускник може хотіти піти стажером або на низькооплачувану посаду в компанію його мрії, щоб отримати цінний досвід. Та це хай Рокфеллери працюють помічниками бухгалтерів. Їм тато допоможе. Ми ж знаємо це життя, без опіки нашій дитинці з низів не пробитися.
  • Критикуйте онлайн-освіту. Це викачування грошей. Хто ж дасть вашому чаду «чарівного копня», хто змусить довести справу до кінця? А ще майже всі онлайн-курси — англійською мовою. Вчити паралельно або напередодні? Ні, це надто складно для вашої дитини.
  • Обирайте вітчизняне. У чужій країні ваш малюк, звісно, загине. Тож отримувати вищу освіту в Європі — не варіант. До того ж надто дорого, адже на стипендію, яка покриває витрати, розраховувати не варто: ваш син чи донька невдаха — і крапка. Вирушати волонтером — те саме, але ще й без «корочки».
  • Вимагайте знизити планку. Тепер вступати має не туди, куди мріяли, а туди, де немає конкурсу: на непопулярні спеціальності у виш з поганою репутацією. Хай знімуть рожеві окуляри ті, хто каже: рік можна використати для того, щоб досягти більш амбітних цілей. Продумати план підготовки, найняти репетитора, розбити теми по днях, використати досвід проходження тестів тощо. І з таким багажем спробувати вступити в університети, де конкурс вищий.
  • Ставтеся як до дитини. Якщо син чи донька — не студент, значить, залишається дитиною. І повноліття тут ні до чого. Ваш підліток рік побуде з мамою-татом, пограється з гаджетами, поласує вашим печивом. Цей період слід цінувати. Так би мовити, хай триває дитинство. І не потрібні вам усілякі новомодні вигадки на кшталт розділу рахунків, щоб доросле чадо сплачувало частину квартплати або ж робило інший вклад у доросле співмешкання. Наприклад, можна виконувати хатню роботу — більше, ніж виносити сміття і прибирати свою кімнату. Якщо випускник школи забуде про самостійність і відповідальність, є шанс, що дитинство триватиме все життя, і він нікуди від вас не дінеться.

Залишити відповідь