Літні табори для талановитих дітей, акселераційні центри — це лише неповний перелік новітніх освітніх технологій, які активно поширюються разом із технологіями віртуальної реальності та безкоштовними онлайн-курсами з усіх можливих дисциплін. Усе це заради того, аби підготувати людство до завдань, що стоятимуть перед ним у майбутньому. Тема новаторських рішень у сфері освіти активно обговорювалася під час Фестивалю ідей 24–26 серпня в Одесі. В одній з таких дискусії взяли участь Анна Сидорук, операційна директорка громадської спілки «Освіторія», та Ілля Філіпов, співзасновник і керівник освітньої платформи EdEra.
Телескоп за п’ять хвилин
«Жбурнув на стіл три лінзи, шматок скотчу і каже: “А тепер зробіть мені з цього телескоп”», — Анна Сидорук, операційна директорка «Освіторії», із захопленням згадує, як у Карпатах проходив табір для талановитих юних фізиків і астрономів Volt Camp.
Спершу 32 учасникам дві години показували надсучасний телескоп, який привезла Мала академія наук. А потім у гру вступив українець Ростислав Данило, спеціаліст зі створення лазерних і оптичних технологій, який зараз живе і працює у Франції, а його секретні розробки використовуються навіть для створення зброї. Учений зі світовим ім’ям поставив дітям практичне завдання: «Маєте на це 5 хвилин. Зробіть телескоп». І діти зробили, згадує Анна, направивши на лінзу промінь від ліхтарика мобільного телефону і вимірявши всі кути, під якими заломлюється світло.
«Але, як ви думаєте, як вони запам’ятають більше про роботу телескопа? — риторично запитує Анна. — Із того, що вони зробили самі, чи з того, що вони побачили? Відповідь, мабуть, очевидна».
Топ освітніх ноу-хау останніх років
Сучасні методики і підходи до того, як навчати і навчатися, у багатьох розвинених країнах світу і називають «освітніми технологіями». У той час, як в Україні часто переважає уявлення, що йдеться лише про мультимедійні дошки, планшети та Wі-Fі. Насправді, сучасні освітні технології — це вдале поєднання технологічних рішень і методик викладання, мета якого — зробити процес навчання цікавішим, доступнішим та ефективнішим.
Ілля Філіпов, співзасновник та керівник української платформи онлайн-освіти EdEra, найважливішими подіями у сфері освітніх технологій у світі називає:
- придбання сайтом LinkedIn провідної освітньої платформи, у результаті чого всі, хто переглядає вакансії на LinkedIn, тепер можуть одразу переходити на сторінку курсів, які можна пройти, щоб отримати знання, необхідні для цієї вакансії;
- використання технологій віртуальної та доповненої реальності (VR/AR), за допомогою яких, наприклад, можна навчати, як працювати зі зваркою чи керувати вантажним транспортом на складі;
- діяльність некомерційної освітньої організації KHAN Academy, яка створює популярні безкоштовні лекції у форматі YouTube-відео;
- вивчення іноземних мов та мов програмування за безкоштовною системою Duolingo;
- розробка технології adaptive learning компанією Knewton, яка передбачає адаптивність до швидкості і якості навчання користувача.
- Окрім онлайн-курсів EdEra, до цього переліку можна додати освітні курси від Coursera, edX та інші.
Технології не заради технологій
Сучасні освітні технології роблять знання дедалі доступнішими для всіх, незалежно від віку, місця проживання чи особливих освітніх потреб. Проте навіть адепти освітніх новинок погоджуються, що технології не мають бути заради технологій. Попереду будь-яких технологій має стояти мета освітнього процесу, яку потрібно досягти. «У нас дуже мало методик застосування технологій, — каже Ілля. — Ми можемо завтра поставити скрізь смарт-дошки і не будемо знати, що з ними робити. Усім дати онлайн-курси, і теж особливо нічого не зміниться».
Наприклад, якщо частина матеріалу існує онлайн, можна попросити учнів його подивитися вдома і більше часу звільнити на роботу в групах або проєктну роботу, радить він.
Натомість Анна Сидорук ділиться досвідом того, як освітні технології ефективно застосовуються в Англії. Щоб розв’язувати поширену проблему дислексії, там у рамках експерименту почали впроваджувати спеціальні ручки.
«Дитина пише якесь речення чи задачу, ручка вголос озвучує, що написано, — пояснює Анна. — Тому якщо дитина десь сплутала букви, вона зрозуміє, що там помилка, і виправить. Бо коли вона на це дивиться, вона не бачить помилки. Впровадження таких технологій має справжній сенс. Правда ж?»
Одним з основних завдань освітніх технологій є допомога в організації процесу навчання та збільшення кількості активних форм сприйняття матеріалу. І тут на перший план виходить принцип гейміфікації, тобто застосування гри для того, щоб подолати страх учня зробити помилку. Так, «Освіторія» розвиває платформу iLearn, за допомогою якої можна безкоштовно готуватися до ЗНО, заробляючи при цьому бали («вчибакси»), як під час комп’ютерної гри.
Майбутнє — за акселераторами
Відвідуючи міжнародні освітні форуми, пані Анна якось почула пораду: якщо ви хочете виховати інноваторів, не вчіть їх користуватися технологіями, вчіть їх створювати технології. Це лише підсилило її думку про те, що майбутнє — за такою освітньою технологією, як акселератор.
Акселератор — це таке місце при школі чи селищі, яке допомагає зрощувати майбутніх інноваторів. В акселераторі діти працюють над якоюсь проблемою і намагаються її вирішити своїм винаходом. Проте вони не повинні використовувати ті рішення, які вже існують.
«І тут відбувається політ дитячої фантазії, — каже Анна, якій доводилося бути суддею на таких конкурсах. — Вони вигадують абсолютно фантастичні речі».
Акселератор передбачає присутність також дорослих, які будуть направляти, підказувати, можливо дадуть якісь корисні контакти. Він знову ж таки передбачає, що буде хтось, хто спробує допомогти із втіленням цього проєкту.
До прикладу, в Об’єднаних Арабських Еміратах під час одного з таких акселераторів 16-річний Атхарв Найк розробив пристрій, який дає змогу діагностувати рак шкіри без біопсії. Зараз провідні виші світу бажають бачити його у списках своїх абітурієнтів, а влада країни впроваджує його винахід у медичних закладах.
«Я абсолютно впевнена, що в нас у країні таких хлопців і дівчаток не менше, — зауважує Анна. — Просто треба не лише на олімпіади їх відправляти, де вони будуть формули писати і вирішувати якісь теоретичні задачі, а ще й дати їм оцю можливість реалізувати свій креатив. І якщо такі акселераційні центри працюватимуть якщо не в кожній школі, то принаймні в кожному регіоні, повірте, нас чекатимуть надзвичайні винаходи».
У Новопечерській школі, яка є одним із проєктів «Освіторії», уже діє такий startup-клуб. Наприклад, учні розробили онлайн-застосунок, завантажуючи який, будь-яка людина може знайти собі підробіток у межах одного кілометра просто тут і зараз. У майбутньому учні планують його розвивати.
В Україні є всі ресурси для розвитку освітніх технологій, вважає Ілля Філіпов. І додає: «У нас є всі шанси на доволі швидкий і стрімкий стрибок».
