Як говорити з дітьми про цінності

Якщо зобразити освіту як дерево, то цінності — це коріння, вважає Роман Стецишин, державний експерт Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції при МОН. Міністерство підготувало посібник із ціннісних орієнтирів, яким буде зручно користуватися і вчителям на уроках, і батькам у сімейному колі.

Ми часто вважаємо, що цінності і виховання — це щось вторинне в освіті, а головне, щоб випускник міг заробляти собі на життя. Але якщо єдиним завданням освіти буде навчити людину читати і грамотно писати, ми дуже скоро отримаємо армію шахраїв і маніпуляторів. І тоді постає питання: чи виконує система освіти свою мету, якщо ми маємо корупціонерів у судах та правоохоронних органах? Вважаю, що освіта 1990-х і 2000-х не впоралася зі своїм завданням. Тому від вчителів і батьків сьогодні залежить, які чиновники у нас будуть у 2039 році.

У нас дуже багато понять підпадають під визначення «допомогти по-людськи». Поставити вищу оцінку також трактують як «допомогти по-людськи», але такі речі не сприяють побудові успішної європейської держави. Психоаналітик Віктор Франкл казав, що цінностей не можна навчитися, їх можна лише пережити. Не буває так, що сьогодні в нас урок гідності, і ви всі станете гідними, а потім урок патріотизму, і ви всі станете патріотами — так це не працює. Якщо дитина вдома бачить і чує, як батьки обговорюють вчителя, принижують і називають образливими словами, чи сформується в неї повага не лише до цього вчителя, а й до інших людей? Якщо дитина бачить, як батько пропонує хабар, то вона геть забуває про те, що вчора їй розповідали казку про шляхетного принца. Шляхетний принц залишається в казці, а реальність зовсім інша — такий висновок робить дитина. Тому посібник ціннісних орієнтирів слід сприймати як правила гри в освітньому середовищі, за якими щоденно взаємодіють усі учасники освітнього процесу — учні, вчителі, батьки. Маємо прищепити дітям чесноти, які цементують життєві кредо, і «червоні лінії» учня, за які він не повинен виходити в майбутньому.

Якщо зобразити освіту як дерево, то цінності — це те, чого ми часто не бачимо — це коріння. Знання і навички — стовбур, гілки — способи мислення, точки зору та світогляд, а плоди цього дерева — здорові стосунки, добробут, самодостатність.

У посібнику даємо опис самої цінності і ризики некоректного тлумачення. Деякі вчителі вважають, що патріотизм, наприклад, це казати дитині: «Ти не Лєна, а Оленка, ти не Міша, а Михайлик» — я не хочу, щоб наші діти були такими патріотами. Тому ми пропонуємо, що під патріотизмом усі учасники освітнього процесу мають розуміти вдячність і відданість своєму народові, дотримання законів, відчуття гордості за надбання національної культури, врахування суспільного інтересу у своєму повсякденному житті, готовність діяти в інтересах народу.

Патріотизм не повинен сприйматися як утвердження всього українського зі зневажливим і зверхнім ставленням до надбань інших народів. Патріотизм перестає бути цінністю, коли людина переступила закон і «в ім’я нації» демонструє зневагу до іншого. Патріотизм зникає, коли є лише показова шана українській культурі — так звана шароварщина. Патріотизм не має сприйматися виключно через військову сферу.

Коли є цінності патріотизму і гідності, то ми всі шануємо одне одного в школі і вдома. У школі цінна кожна особистість незалежно від віку, статі і соціального статусу. Вирішуючи непорозуміння, батьки і вчителі не допускають проявів неповаги і зверхності.

Якщо ці цінності не шануються, то учні щодня глузують одне над одним, вчителі підвищують голос на учнів, батьки обзивають дітей і використовують принизливі порівняння, батьки вдома обговорюють вчителя в зневажливому тоні й знецінюють його роботу, а діти формують негативне ставлення до педагогів і навчання.

Серед цінностей, які пропонує посібник, є чесність, довіра, турбота, верховенство права, нетерпимість до корупції і фаворитизму, самореалізація і лідерство. Але це не готові відповіді, а спроба пробудити інтерес до теми виховання цінностей у школі і вдома. Свої цінності ми демонструємо дітям щодня, часто цього не розуміючи. Давайте будемо себе запитувати: чи гідно я поводжуся в цій ситуації? Чи з повагою я ставлюся до вчителя чи дитини? Маємо прийняти те, що будь-хто (вчитель, мама чи тато) не є автоматично правий або неправий. Усі учасники освітнього процесу однаково важливі, а дитину можна виховати лише тоді, коли постійно виховуєш себе сам.

Анатомія цінностей

Кожній цінності в посібнику присвячено окремий розділ, з її визначенням, характеристикою та прикладами, що відбувається, коли цінність недостатньо шанують вдома чи в класі. Ідеться про гідність, лідерство, патріотизм, екологічну свідомість, свободу, соціальну відповідальність, нетерпимість до корупції.

Лідерство: ризики хибного трактування

  • Лідерство не означає необхідність бути найкращим. 
  • Лідерство — це більше про усвідомлення відповідальності, ніж про поділ за «якістю».
  • Лідер — це той, хто йде своєю дорогою, не боячись реалізовувати своє покликання.
  • Лідер — це не той, хто будь-яким способом збирає інших довкола своєї персони. Це не про популярність, а про вміння бути гідним прикладом.
  • Лідерство не слід вважати справою обраних, тих, хто володіє харизмою, має певні вроджені риси характеру. Сором’язлива дитина здатна бути лідером, адже напевно володіє позитивними якостями (цілеспрямованість, зосередженість, неконфліктність), які від неї можуть перейняти інші, для кого вона є маяком.

Патріотизм: коли його шанують недостатньо

• Заходи із вшанування пам’ятних дат в історії та культурі України проводять формально, «для галочки». 

• У школі проводять патріотичні заходи, проте українська культура та історія протиставляються світовій історії та культурі.

• Діти або й учителі соромляться використовувати українську мову, послуговуються нею здебільшого лише під час навчальних занять та святкових публічних заходів.

• Патріотизм подається виключно через любов до рідної землі, а законослухняність здебільшого не вважається однією з обов’язкових рис патріота.

• Батьки прищеплюють дитині необхідність бути відданою інтересам своєї сім’ї, проте не особливо дбати про добробут суспільства, у якому вона росте.

Залишити відповідь