Що насправді думають освітяни про реформу

cover_opinion
Автор тексту: Олена Юрченко

«ЗміниТи» — спільний проект громадської організації Центр.UA, аналітичного центру CEDOS та Міністерства освіти і науки. У рамках всеукраїнського туру робоча група відвідала 24 обласних центри та поспілкувалася з понад тисячею освітян.  Мета — залучити директорів, вчителів, методистів, представників органів управління освітою та батьківських комітетів до дискусії та прийняття рішень. Які питання найбільше хвилювали освітян під час цих зустрічей, ми розпитали в аналітика Ірини Когут.

analitic

Що за проект та навіщо потрібен?

— Під час традиційних зустрічей освітян з міністром або його заступниками люди далеко не завжди можуть сказати, що думають. Діалоги передбачені не скрізь, — пояснює пані Ірина. — А якщо й передбачені, то люди мають обмаль часу для того, щоб внести пропозиції або донести критику тих чи інших норм. А формат зустрічі «ЗміниТи» передбачав щиру розмову без купюр — кожна пропозиція та зауваження освітян були включені до звіту. Деякі з них вже зараз вносять до існуючих проектів законів. Наприклад, до проекту закону про середню освіту.

Звіт має допомогти міністерству зрозуміти проблемні точки реформи та запити щодо змісту та механізму запровадження нововведень під час розробки нормативної бази та, власне, їх реалізації.

Після того, як звіт опрацюють повністю, міністерство визначить, коли і які з пропозицій освітян будуть внесені до нормативних актів — щоб законодавство дійсно відповідало потребам освітян.

Які питання обговорювали?

На консультаціях у різних містах були присутні представники всіх груп освітян. З одних міст, районів, сіл запрошували управлінців, з інших — директорів, ще з інших — вчителів.

Що чекає на українську освіту у 2018 році: сценарії від Миколи Скиби

Це було зроблено для того, щоб конструктивній дискусії не завадило те, що люди перебувають у підпорядкуванні один одному.

Загалом сконцентрувалися на трьох ключових для Міносвіти аспектах:

1. Нова система післядипломної педагогічної освіти.

2. Перерозподіл повноважень між місцевою владою та школами.

3. Інституційний аудит, тобто зовнішнє забезпечення якості освіти.

Проте учасники консультації не були обмежені цими рамками і говорили про найважливіше та найболючіше саме для них.

Що подобається освітянам у реформі?

Під час зустрічей було чимало схвальних відгуків щодо реформи. Наприклад, про пілотні школи НУШ.


«Учням почало подобатися навчання, вони хочуть ходити до школи», — ось такі відгуки ми почули від вчителів пілотних класів.


Відзначають, що і батьки задоволені, а вчителям зручно працювати в новому режимі.

Також чимало позитивних відгуків щодо можливості самостійно обирати місце підвищення кваліфікації. Але оскільки тут є певний нормативний вакуум, то люди не розуміють, як отримуватимуть на це гроші, як зможуть їх потім витрачати, хто буде обліковувати години пройденого навчання.

4 головні статті про те, якою буде Нова українська школа

Ми пояснювали, що кошти на курси братимуть з освітньої субвенції. Питання лише в тому, щоб вони не розчинилися в загальному зарплатному фонді, а стали недоторканним запасом. Тобто могли бути використані лише для оплати за курси. Однак цей момент треба ще додатково врегулювати законодавчо.

Яких змін прагнуть освітяни?

Загалом освітяни досить активно висловлювалися щодо змін, які потрібні українським школам. Ось деякі з них.

1) Контроль та оцінювання якості освіти

Освітянам не зрозуміло, за якими критеріями будуть проводити незалежний аудит.


Вони запитують: «Як же відрізнити хорошу школу від поганої?»


Адже якість освіти — це не лише навчальні результати, стандарти. Це ще й рівень задоволеності самих школярів та їхніх батьків навчанням у школі.

Освітяни наполягають, що аудит мають здійснювати фахівці, близькі до школи. Обов’язково з педагогічним та адміністративним досвідом роботи в освіті.

Також пропонують під час аудиту запитувати учнів, наскільки вони задоволені своїм перебуванням у навчальному закладі. Не лише якістю подання знань, а й тим, наскільки комфортно та безпечно вони почуваються в школі.

2) Усунення функції контролю з місцевих управлінь освіти

Це те, що більшість освітян сприймає схвально. Однак самі управління освіти часом не розуміють своєї ролі в реформі.


Дехто з представників управлінь казав: «Якщо втратимо функцію контролю чи не зможемо самі наймати вчителів, почнеться хаос».


Це прослідковується на різних рівнях — від обласного до окремих територіальних громад. Людей бентежить не стільки невизначеність юридичного статусу, скільки те, що вони не бачать свого місця в реформі.

Які складові повинна мати успішна реформа освіти

Ми пояснювали представникам управлінь, що вони повинні мати чітке бачення розвитку освіти у своїй міській громаді. Їхня функція — формувати команду директорів — лідерів шкіл і давати їм кредит довіри. Тобто не втручатися в те, як директор виконує свої обов’язки.

Вони також залучають до команди різні зацікавлені сторони: батьків, роботодавців громаду в цілому.

3) Сертифікація та підвищення кваліфікації

Освітяни не розуміють, як можна буде підтверджувати достовірність сертифікатів про проходження курсів у неліцензованих установах та якість цих курсів.

Пропонують чітко прописати в законодавстві, хто здійснює підрахунок прослуханих вчителями годин у рамках підвищення кваліфікації, щоб уникнути суб’єктивності. На їхню думку, підрахунок годин не має здійснювати упереджена організація (наприклад, ІППО), яка може буде зацікавлена в тому, щоб вчителі проходили підвищення кваліфікації на її базі.

Також пропонують сформувати перелік закладів та організацій, які мають право займатися підвищенням кваліфікації. Перелік має бути розміщений на сайті МОН. Додатково просять сформувати реєстр акредитованих курсів. А ще — запровадити єдиний державний реєстратор номерів сертифікатів про проходження курсів, тренінгів, що гарантуватиме достовірність таких документів.

Окремо пропонують запровадити стандартизований сертифікат, у якому зазначатимуть обсяг годин.

4) Початкова школа

Є низка запитань щодо початкової освіти.


Деякі вчителі категорично не сприймають інтегрований метод навчання, вважають його неефективним.


Кажуть, що за роки ігрового навчання діти не здобудуть базових навичок читання і письма.

Також є ті, хто виступає проти повного скасування оцінок у початковій школі. Натомість вчителі пропонують замінити їх альтернативним форматом оцінювання, що не принижує гідність учнів, які мають слабкі результати.

Як вчителям уникнути паніки від реформи

Освітяни також прагнуть розвантажити програми для учнів початкової школи, зменшити кількість предметів там до шести, зменшити кількість контрольних робіт, зробити їх диференційованими для дітей з різною успішністю. А ще — скасувати державну підсумкову атестацію в 4-му класі.

5) Інклюзивна освіта

Вчителі озвучують думку про те, що не зацікавлені працювати в інклюзивних класах, адже робота там складніша. Окрім того, розповідають, що окремі батьки не хочуть, щоб їхні діти навчалися разом з дітьми з особливими потребами.

Тому пропонують прописати в законі механізм стимулювання створення інклюзивних класів і передбачити доплату педагогам, які працюють з дітьми в таких класах. Також пропонують провести просвітницьку кампанію серед населення щодо переваг інклюзивної освіти.

6) Сімейна освіта

Законодавство передбачає таку форму навчання, як сімейна освіта. Але освітяни зауважують, що наразі бракує механізму організації сімейного навчання, обрахування коштів на таких учнів та критеріїв, за якими школа зможе перевірити відповідність рівня освіти. А це унеможливлює виконання норми закону.

Водночас батьки вимагають від навчальних закладів та органів управління освітою надати можливість навчатися в такій формі, погрожують юридичною відповідальністю за недотримання закону.

Таким чином, потрібна база підзаконних актів для повноцінного втілення сімейної освіти.

7) Кадрові рішення

Одне з найбільш дискусійних питань для керівництва шкіл — термін, на який можна обирати директорів. За новим законом це 12 років.


Освітяни кажуть: «Не буде мотивації подаватися на директора школи, якщо людина знає, що через шість років їй доведеться шукати роботу. Директор школи, який іде на термін у шість років, не вмотивований працювати ефективно».


Також директори шкіл із сільської місцевості запитували, де шукати компетентні кадри щодванадцять років.

Отож освітяни пропонують продовжити термін перебування директора на посаді в одній школі до двох каденцій по 12 років. Водночас громада і піклувальна рада зможуть порушувати питання дострокового звільнення директора, якщо він не справлятиметься зі своїми обов’язками.

А для шкіл у сільській місцевості просять не встановлювати обмеження на кількість термінів на посаді директора в одній школі взагалі.

До речі, це один з моментів, який Міносвіти оперативно взяло до розгляду. Розповідаю інсайд: у дискусіях щодо закону «Про загальну середню освіту», робота над яким зараз триває, йшлося про можливість винятків із цієї норми для сільської місцевості. Побачимо, чи ввійде ця норма до проекту закону, коли його оприлюднять для громадського обговорення.

Залишити відповідь