Чому критичне мислення важливо розвивати у спільнотах, у чому користь усних історій та які вправи можуть посприяти розвитку мисленнєвих навичок? Про це розповіли вчительки шкіл Білоцерківського та Вишгородського районів Київщини Анастасія Рій та Марія Кімпінська на Освітньому форумі «Твори!». У червні він вдруге відбувся в Українському католицькому університеті у Львові.
Що таке критичне мислення
Зараз ми живемо у світі невизначеності. Раніше все було чітко і зрозуміло, позаяк дітей із самого малку готували стати гвинтиками у системі, працювати за верстатами на фабриці і бути чемними громадянами. Майбутнє було прогнозованим і постійним.
Тепер же ми живемо в час, коли після закінчення університету не зрозуміло цілковито нічого: чи ми будемо безробітними, чи вчителями, чи фрілансерами, чи працюватимемо на заводі.
Визначитися допомагає критичне мислення — саме тому його актуальність сьогодні постала так гостро. Нам потрібно вміти користуватися власним мисленням, щоби виживати. Сама суть критичного мислення — у тому, щоб вміти сумніватися, шукати альтернативи, оцінювати ситуацію з різних боків.
Догматичне мислення
Попри очевидну для всіх нагальність критичного мислення, інколи проблематично виховувати дитину згідно з його критеріями. Сформована дитина начебто має бути готова давати відповіді на виклики сучасності, проте часто ми забуваємо про власну підготовку. Інколи через власні упередження, виховання чи культурний бекґраунд вчителі навчають дітей критичного мислення старими радянськими методами.
Критичний метод викладання — провести проблемний урок, застосувати інтерактивні засоби та всіляко намагатися залучити дітей. Потрібно розуміти, що це може бути складним завданням, адже методи кожного разу мають мінятися, а уроки — не повторюватися.
Проте не так легко одномоментно відмовитися від застарілих норм викладання. Часто вчитель сам не помічає, що намагається сформувати критичне мислення догматичними методами. Перш ніж виховувати дітей, потрібно поглянути на себе і відповісти на питання, для чого ми це робимо. Якщо основна мотивація — відзвітувати перед Міністерством освіти, то краще переглянути власні погляди.
Перш за все, потрібно відмовитися від думки про те, що вчитель володіє унікальним доступом до інформації. Зараз величезна кількість джерел інформації. Якщо вчитель намагатиметься лише абсолютизувати свій авторитет і сам не віритиме в те, що він викладає, то йому перестануть довіряти учні.
Спільнотне залучення
Анастасія Рій та Марія Кімпінська вчителювали в сільських школах Білоцерківського і Вишгородського районів. У багатьох випускників результати ЗНО були нижчі за середній рівень. Тому вони зосереджувалися як на освітніх завданнях, так і на вправах із критичного мислення.
Робота виходила за межі освітньої діяльності і майже завжди проходила в позаурочний час. Це сприяло комунікації між учнями, бо до цього діти не надто активно спілкувалися між собою. Коли доводилося працювати в групах, то вони не знали, хто за що відповідає. Освітній процес потрібно було організовувати на рівні громади.
Комунікація почалася з розмальовування кабінету. Шкільна авдиторія, у якій проходило навчання, дісталася громаді школи Білоцерківського району без щонайменшого ремонту. Тому вчителі спільно з батьками запустили колективний проект — обирали ідею та шукали фінансування для ремонту. Це показало всім залученим особам, що вони можуть робити щось своїми силами.
Командна робота сприяла тому, що діти почали ставити більш глибокі питання собі та оточенню. Такі проекти спонукали учнів замислюватися, чи можуть вони вплинути на те, щоб їхнє життя стало кращим. Вплинули вони і на батьків: якщо раніше ті неохоче відвідували батьківські збори, то згодом почали розуміти, що школа — це спільнота, це сім’я.
Колективне навчання
Позашкільне життя і проекти в межах предметів також мають велике значення для формування навичок критичного мислення. Вчительки змогли втілити проект спільного навчання, у якому учні старших класів допомагали навчатися молодшим. Це привело до формування певних кластерів — спочатку діти вчилися мов та інших гуманітарних предметів, а потім освоїли колективне навчання і з точних наук.
Старші діти під час навчання молодших починали розуміти, що не тільки вчителі можуть транслювати знання. Замість того щоб просто ходити на уроки, учні почали відчувати відповідальність за передання знань молодшим колегам.
Це також було цінно й для учнів молодших класів, адже вони почали розуміти, що можуть навчатися один від одного.
Усні історії
Одним із проектів з розвитку критичного мислення був освітній проект, присвячений усній історії. Учні Анастасії збирали історії про Голодомор і записували бесіди з тими, хто його пережив. Діти почали розуміти історію не просто як абстрактний предмет, а як цілком конкретні епізоди з життя.
Учні Марії займалися локальними історіями про зміни місцевості. Вишгородский район, де розташована школа, був на території будівництва Київської ГЕС. Як виявилося, багато місцевих не уявляли, як будувалася гребля. Проте учням все ж вдалося зібрати факти про особливості життя людей у зоні затоплення і написати роботу для Малої академії наук.
Завдання вчителя — підштовхувати до виникнення світоглядних питань, які можуть розкриватися в локальних історіях. Під час їх дослідження у свідомості дітей стираються кордони між уроком і життям, і вони починають жити навчаючись.
«П’ять чому»
Щоб якнайкраще зрозуміти мотивацію для будь-якої справи, можна каскадно розкласти її на п’ять складових. Кожна зі складових має відповідати на питання «чому». Такі опитувальники можна проводити як індивідуально, так і в групах. Результати варто порівнювати, щоб зрозуміти загальний настрій.
Питання «чому» мотивують дітей, дають їм змогу краще зрозуміти причину того, чому вони щось роблять. Це дає дітям можливість аналізувати власні дії, а не тільки слова вчителя. Учні набагато відвертіше відповідають на питання, коли не бояться, що їх будуть оцінювати.
Таку вправу можна використовувати на будь-яких предметах, позаяк вона стосується саме мотивації, а не теми предметів.
