Новий правопис: приймати не можна відхилити

Проект нової редакції Українського правопису нині активно обговорюють у соцмережах, тим паче що зауваження ще приймають до 15 вересня. Що таке «вийти в етер», «вчити міт», «зробити павзу»? Як правильно: при учителеві, при учителю чи при учителі? Які ще зміни готує нам новий правопис? Це ми попросили проаналізувати вчительку української мови і літератури, викладачку школи «Пишущий психолог» Лідію Ковальчук.

Чи є потреба в новому правописі? Може, це не на часі? Така думка не раз з’являлася у Facebook. Невчасно — хіба що в розумінні «варто було зробити раніше». Адже діти вивчають мову за правописом, створеним майже 30 років тому, ще до здобуття незалежності нашою країною. Проекти 2003 та 2008 років так і не стали чинними.

А той, що діє, як писали самі упорядники, «є логічним продовженням попередніх видань 1960 та 1933 років». Там живу українську мову без будь-яких лінгвістичних аргументів підганяли під російську, щоб зробити максимально наближеною. Тож уже віддавна філологи та поціновувачі рідної мови сподіваються, що до правопису повернуть реальні норми української мови.

До того ж за ці 30 років запозичено чимало іноземних слів. З’явилися неологізми на позначення сучасних явищ (як-от айті-галузь, веб-сторінка, вай-фай, фітнес-клуб тощо). Їх правопис теж слід урегулювати. А ще — терміни старовинні, але заборонені за радянських часів, — релігійні. Тож три роки працювала Українська нацкомісія з питань правопису, до якої ввійшли фахівці з Інституту української мови НАН України та інші провідні філологи.

Яким вийшов проект?

Варіативність

Багатьох бентежить значна кількість узаконених подвійних чи потрійних варіантів. Мовляв, діти писатимуть, як завгодно. Скажімо, у місцевому відмінку однини низка іменників з прийменниками «на», «у», «по», «при» мають три варіанти закінчень: в учи́телеві, учи́телю, учителі. Або ж іменники на позначення часу з прийменником «по» тепер правильно пишуться не лише «по вечорі», «по завершенні», а й «по вечору», «по завершенню». А в знахідному відмінку стало грамотним не лише вчити вірша, а й вірш, не лише укладати акта, а й акт.

Часто один з варіантів — мало вживаний у сучасній мові. Наприклад, іменники третьої відміни на «-ть», а також «кров», «любов», «осінь», «сіль» та деякі інші в родовому відмінку можуть набувати закінчення «-и». Тобто: Революція Гідности, немає любови, страх смерти. Або ж іменники першої відміни в родовому відмінку множини тепер мають варіанти: «мамів» та «мам», «бабів» та «баб». Знахідний відмінок множини може мінятися місцями з називним: «гнати вівці», «пасти корови», «годувати свині».

Незвичним для багатьох українців буде «и» на початку слова (индик, ирод, икавка). Але цей варіант був вживаним у літературній мові до 1930-х (до русифікації мови), а також залишився в деяких регіонах. Новий правопис пропонує узаконити його разом зі звичними (індик, ірод, ікавка).

Чи потрібен зараз один-єдиний еталон? Адже в різних регіонах різні мовні традиції: в одній частині країни якась форма слова — рідко вживана, а в іншій — поширена, звична. І йдеться не про діалекти. Правопис — ще й політичне питання. Чи не варто зараз об’єднати на мовному рівні регіони ось такою варіативністю?

Спрощення

Ще одна особливість: нові правила легше запам’ятати, ніж попередні. Скажімо, раніше «пів» з іменником писалося в одних випадках через апостроф, у других — через дефіс, у третіх — разом. Нині ж основний варіант — окремо. Розрізняють лише за логікою: якщо «пів» з іменником становить єдине поняття і не виражає значення половини, тоді будемо писати разом (південь, півострів).

Ще один приклад: чергування «в/у». Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживали прийменник «у» між словами та префікс «у-» на початку слів — у низці випадків, які необхідно було знати. Але відтепер буде дозволено вживати «в».

Врахування глобалізації

Слова іншомовного походження мають бути наближеними до еквівалентів, прийнятих у всьому світі. Адже в часи інтернету спілкування не знає кордонів. Ідеться не про знищення унікальності мови заради глобалізації, а лише про запозичені слова, терміни, особисті назви, які має розуміти співрозмовник. Тож у словах грецького походження звук [th] відтепер пропонують вживати як з «т», так і з «ф»: ефір та етер, кафедра та катедра, міф та міт, Афіни та Атени.

Також у словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення «au» пропонують передавати не лише як «ау», а й як «ав»: пауза і павза, аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат.

Укладено цілий перелік іншомовних компонентів, які писатимуть разом із словами: поп-, прес-, арт-, боді-, кібер-, веб-, топ-, екс-, нано-, супер-, бліц-. Наприклад: пресконференція, вебсторінка, бліцопитування, нанотехнології, топменеджер, екстраклас. Через дефіс пропонують писати іменники, якщо перший з них визначає певну прикмету чи особливість того, що назване другим. Скажімо: бізнес-план, допінг-контроль, інтернет-видання, піар-кампанія, фітнес-клуб, айті-галузь, е-декларація. Переважно це іменники, що позначають новітні явища та предмети.

Ще 6 змін у правописі: про хабарі, гостел та священника

1. Слово «священник» відтепер писатимуть з подвоєнням «н» — як у всіх словах із збігом кореня та суфікса «–ник».

2. Серед прикладів уживання «г» на місці «h» з’явилося два нових слова: «госпіс» і «гостел».

3. Складні іменники «людинодень» і «тоннокілометр» запропоновано писати разом.

4. Частини «власне/невласне», якщо вони надають значення справжності/несправжності, пишуть через дефіс: «невласне-зв’язки», «власне-іменники».

5. Іменник «хабар» під час відмінювання може набувати закінчень м’якої групи в однині, тобто замість «хабара», «хабару», «хабаром» узаконять поширеніше: «хабаря», «хабарю», «хабарем».

6. Назви продуктів, сортів вин, мінеральних вод та інших напоїв, які стали загальними, пишуться з малої букви: «купили любительську ковбасу і кока-колу». Також у побутовому вживанні писатимемо без лапок назви автомобілів, мотоциклів та інших засобів пересування («приїхали на мерседесі»).

Залишити відповідь