79 переможців Малої Академії Наук, яких нещодавно нагородили, у майбутньому стануть «золотим фондом» науки нашої країни. Журі каже, що ідеї цього покоління сміливіші, ніж у дорослих. «Освіторія» з’ясувала, хто ці підлітки і які наукові проблеми їх хвилюють.
Зміни у МАН: «зонди» та Нобелівські лауреати
Цього року Мала Академія Наук приєдналася до мережі Академії Copernicus. Вона об’єднує провідні європейські університети, дослідницькі установи, бізнес-школи в 37 країнах. Для наших старшокласників, яких цікавлять науки про Землю, це означає можливість досліджень земної поверхні за допомогою сучасних супутників дистанційного зондування Землі. Вихованці МАН зможуть отримувати та аналізувати дані 29 європейських супутників. Це новий напрямок у роботі МАН. А торік Академія отримала статус Центру ЮНЕСКО. Таку категорію надають організаціям, що становлять інтерес для цієї міжнародної організації в силу своєї культурної цінності, якості наукових досліджень.
Це дає змогу школярам слухати лекції Нобелівських лауреатів, брати участь у диспутах з провідними вченими Європи, робити проекти разом з однолітками з інших країн.
Юні філософи та правники: бути незалежними
Звісно, згадати роботи усіх переможців нереально. Але можна виявити певні тенденції. Юних вчених, які займаються у відділеннях «Філософія та суспільствознавство» та «Історія», цікавить незалежність — можливість протистояти маніпуляціям та відстоювати права. Приміром, одинадцятикласник Луцької гімназії № 18 Богдан Суходольський досліджував фейки та маніпуляції в сучасних мас-медіа. 17-річний Ярослав Мединський з Тернопільської області написав роботу про те, як дитина може захисти свої авторські права на цифровий контент в інтернеті.
Інша переможниця, учениця Новопетрівської школи № 1 Тетяна Кацімон вирішувала, чому люди обирають бути, якщо перекладати буквально, вільними від дітей — чайлдфрі. До речі, ця старшокласниця на III етапі МАН набрала найбільшу кількість балів за контрольну роботу з історії. Як бажання чи небажання мати дітей у майбутньому формується у тінейджерів вона досліджувала на секції «Соціології». Кількість чайлдфрі збільшується за опитуваннями (від 0 % 15 років тому, коли про це явище тільки заговорили у нашій країні, до 4 % нині). Негативні приклади сімейного життя та стереотипи на кшталт «Головне призначення жінки — народжувати» впливають на внутрішній вибір ще тоді, коли про це мало хто замислюється — у шкільні роки.
А ось одинадцятикласниця з Луцька Вікторія Ковальчук мислить у дусі Нової Української Школи та цікавиться, як волелюбних та незалежних сучасних дітей навчити ставати командами. Переможниця у секції «Педагогіка» шукає спосіб, як в учнів початкових класів сформувати соціальну компетентність. Цікавитися соціальним життям, вміти налагоджувати стосунки з людьми, бути відповідальним за свої вчинки, проявляти креативність у поведінці, гармонічно поєднувати власні та соціальні інтереси — всього цього краще всього навчати до 10 років. Засвоєні у цьому віці стратегії даватимуться взнаки у дорослому віці, від цього залежатиме успішність людини, здатність активно впливати на життя чи пасивно приймати події. А ще сучасна реальність вимагає, аби діти вчилися поводитися відповідно до соціальних норм ще й в інтернеті. Навчити цього можна, на думку юних вчених, не стільки спеціальними методиками, скільки прикладом: особистістю вчителя, стилем спілкування з учнями, атмосферою класу, опорою на позитивні якості дітей. Також у школярів варто виховувати цілий ряд умінь: співпрацювати, домовлятися, розв’язувати конфлікти, працювати у групі. Найкраще підґрунтя для цього — навчальні ігри та проектна діяльність.
Юні філологи: Hardkiss, Малкович, усвідомлення смерті та подрібнене скло
Відділення «Мовознавство» і «Літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство» дехто вважає пристановищем «ліриків», яким значно легше проводити дослідження, ніж «фізикам», представникам точних наук. Але мова має закони, інколи не менш прості, ніж математичні. Десятикласниці Корецької школи № 1 Анелії Мисюк довелося проаналізувати аж 107 польських пісень, щоб виявити особливості молодіжного сленгу. За тим, що тінейджери нині кажуть не гроші («pieniądze»), а «бабки» або «каса» (це у перекладі на український), а на друзів «братан» замість приятель («przyjaciel»), особливості життя сучасних старшокласників.
Норми та правила етикетної мовленнєвої поведінки в інтернеті — це важливо не лише нині, але й на майбутнє. Цю тему дослідження обрала учениця гімназії НПУ ім. Драгоманова Богдана Гоц.
МАНівці прагнуть взглянути на те, що ми читаємо і слухаємо нині поглянути через збільшувальне скло культурних цінностей. Приміром, 17-річна Вікторія Шершень з Харківської області досліджує використання експресивних засобів у текстах українських музичних груп ONUKA (Наталії Жижченко) та Hardkiss (Юлії Саніної). Десятикласниця столичного ліцею «Наукова зміна» Єлизавета Анцибора аналізує ілюстрації до сучасних дитячих видань. А її ровесниця з Сумської області Людмила Трубінова презентує та узагальнює унікальну техніку виготовлення картин із подрібненого вітражного скла. Роботи її землячки художниці Тетяни Бізюк, яка пішла з життя 20 квітня цього року, демонструють, які чарівні твори може подарувати ця кропітка і креативна діяльність. Вітражне скло потрібно спочатку подрібнити, а потім за допомогою клею та лаків висипати на підготований малюнок.
Киянка Галина Траузер, учениця навчально-виховного комплексу «Ерудит», вивчає всесвіт поезії нашого сучасника Івана Малковича. Написаний два роки тому роман «Інтернат» Сергія Жадана, у якому йдеться серед іншого про війну у Донбасі, вивчала Ольга Дуденко з Полтавської гімназії № 17. Неукоріненість, залишеність вихованців сиротинця та загалом людей, будівель, землі у «сірій зоні» відтіняє символ дому — саме його і аналізує переможниця з української літератури.
Людина, яка любить робити щось востаннє — і робить це безліч разів, — парадокс роману, якому вже майже сторіччя, «Самопізнання Дзено» італійського письменника Італо Звево. Але у ньому знаходить сучасні сенси 16-річна Анастасія Мастерова з Харківської області. Головний герой регулярно викурює останню сигару — відчуття остаточності дає задоволення, але яка може бути остаточність, якщо він повторює це знову і знову? Страх смерті, завершеності, танатологічні мотиви в романі — МАНівці не занадто юні для цих понять, адже мають доросле глибоке розуміння.
Особливо яскраво це видно по роботі дівчини, яку звуть «літературним вундеркіндом» — учениці випускного класу козелецької школи № 3 Чернігівської області Анни Ричок. Дівчина, яка пише вірші трьома мовами, перемогла у секції «Літературна творчість» з історичною поемою «Рогніда». Княжну вона сприймає не як жертву, страждалицю, а як особистість з великою жагою до життя та прагненням до розвитку. Торік збірка поезії Анни виборола 2 місце.
«Ми заходимо в останню кімнату.
Уявляти не треба — лише
Придивись до знайомих кліше.
І не бійся: ми всі –
експонати».
Більше за нагороди, які юна поетеса щедро отримує: неодноразовий призер обласних та всеукраїнських олімпіад з української, російської та англійської мов, переможець конкурсу патріотичних віршів імені Олени Теліги та Олега Ольжича, заохочувальна премія на Всеукраїнському конкурсі «Хортицькі дзвони», вона цінує персональну відзнаку від поета, дитячого письменника Івана Андрусяка — за найкращий рукопис з усіх, які були на конкурсі. Англійську мову знає настільки досконало, що… її роботи не прийняли на Всеукраїнський конкурс перекладів сучасних англомовних поетів. Журі заявило, що жоден школяр не здатен зробити настільки бездоганні переклади, як у Анни, тож, певне, хтось написав їх замість неї.
У дівчини — творча родина. Молодший братик пише вірші, сестричка-першокласниця складає казки. Але лише творчою атмосферою пояснити не просто дорослі, а мудрі, глибокі, ніби у людини, яка багато страждала, погляди у її філософській поезії. Про любов дівчина пише чи про події у Донбасі (цьому присвячено цілий цикл віршів).
«Нехай надалі це буде між нами,
Але я все ж розповім тобі казку:
Нещасні ті, хто вже звикли на рани
Самі собі накладати пов’язку».
