Чому наші діти так люблять російський реп?

Чесний розтин феномену від музичного критика Ігоря Панасова

Журнал: Чому наші діти так люблять російський реп?

До «Освіторії» не раз і не двічі зверталися батьки українських школярів з проханням пояснити, чому їхні діти фанатіють від музики російських реперів на кшталт Face, PhraoH, Скриптонит. «Донька гарно навчається, займається спортом і має багато друзів, але мене непокоїть, що вона слухає музику, в якій суцільний мат. Каже, що їй «просто подобається», але змиритися з цією пристрастю не можу» — ділиться мама 13-річної Ніни. Розбираємо цю незвідану любов «по кісточках» разом зі знаним українським музичним оглядачем Ігорем Панасовим.

Окрім пояснень, чому російський реп надовго й міцно взяв у полон вуха і мозок юних українців, Ігор пропонує якісну вітчизняну реп-альтернативу, яка може сподобатися вашим дітям не менше, ніж брутальні тексти Oxxxymiron та Miyagi & Эндшпиль. А, може, і вам самим!

Дослідження поведінки та смаків юних киян покоління Z, які торік проводила Українська маркетингова група на чолі з Наталією Бухаловою, свідчать: українські діти й підлітки просто обожнюють «реп нової школи». Це стиль із брутальними текстами, в яких часто можуть траплятися нецензурні слова. Серед популярних виконавців: Kendrick Lamar, Drake, Lil Pump, Kizaru, T-fest, PharaoH, Скриптонит, Face, Oxxxymiron, Miyagi & Эндшпиль.

Тексти російських реп-виконавців — в особливому фаворі. Чому так сталося, пояснює музичний журналіст Ігор Панасов.

Тексти

Ось що становить 80 % причин, які спонукають українських дітей слухати російський реп. Різноманіття світових реп- та хіп-хоп виконавців нині зашкалює, все у відкритому доступі. Але ж ні — спостерігаємо повальний запит саме на російський сегмент реп-зірок. Ясна річ, що сенси та емоції, які російські репери виплескують у своїх треках, дуже швидко починають резонувати з уподобаннями юних українців.

Мова

Чимало батьків в Україні — російськомовні та перебувають у контексті російськомовної культури і, відповідно, транслюють цей інтерес своїм дітям. Тож надмірна увага саме до російського репу легко пояснюється тим, що це — рідна мова для багатьох українських дітей.

Ненормативна лексика, епатаж

Те, що так лякає батьків у текстах російських реперів — ось те самісіньке, до чого підсвідомо «притягуються» підлітки. 12–18 років — тож узагалі час суцільного епатажу, бажання відгородити власну територію, показати свою значущість суспільству, голосно заявити про себе. Це природний, але разом з тим один з найскладніших періодів у «дозріванні» особистості. Підлітки намагаються визначити своє «я» відносно решти світу й замислитись: «А ким я буду далі?» Саме тому вони настільки вразливі, їжакуваті, часом навіть агресивні. А репери у своїх піснях транслюють усі ці переживання. Вони ідеально вписуються в підліткову картину світу, наче віддзеркалюючи емоції, в яких «варяться» юні хлопці й дівчата.

У кого зараз закохані всі українські школярки?

А реперська експресивність з гарячим слівцем лиш підливає олії у вогонь. У героях цих треків підлітки, ну звісно ж, бачать себе — бунтарство, дахозносні вечірки, відносини, відчуття самотності…

Здавалось би — а чому тоді діти не настільки зацікавлені американськими реп-зірками? І тут все просто: англійську мову в нас ще не вивчають з пелюшок, тож поки немає повного розуміння почутого — обирають зрозуміліші тексти.

Потужні інвестиції в російський реп-сектор

Усі ці розмови на кшталт «Ну а де ж наш рідненький український реп?» та нерозуміння тотального захоплення російським мають просте й приземлене пояснення.

До свого квітучого стану російський реп прийшов не тому, що він «настільки крутий», а тому, що в 2005–2006 роках були вкладені астрономічні кошти в розвиток інфраструктури для розквіту саме цього напрямку. Основи того маркетингу, який зараз працює на жанр з повною потужністю, були закладені ще в «нульові». В Україні цим взагалі ніхто не займався. Два лейбли — BlackStar (Тіматі) та Gazgolder, з якої виріс Баста, «підім’яли» під себе реп-напрямок та цілеспрямовано насичували його коштами. У випадку з Тіматі все зрозуміло: він син великого бізнесмена, який завиграшки міг вже у 22 роки інвестувати в будь-які проєкти. Із Gazgolder теж все зрозуміло: кошти в нього вклав один непублічний бізнесмен. Отож, бізнес та амбіції конкретних людей були спрямовані на інвестування потужних сум у розвиток реп-сектора: просто так «із нічого» жодна індустрія не розбудовується.

Модні, практичні та незалежні — київський портрет покоління Z

А плоди ми могли спостерігати вже на початку 2010-х, коли, як гриби після дощу, у музпросторі «засвітились» російські репери. Дуже багато реперів — два чи три десятки, «татусями» більшості яких були вже згадані вище лейбли-гіганти.

Думаю, що років через 10–15 вплив російського репу спаде. Якщо, звісно, не буде потужної культурної експансії зі сторони Росії в нашому інформаційному просторі, як це було до 2014 року. Мають підрости покоління, які з англійською на «ти» з дитинства, тоді російський музпростір знебарвиться для нас, а англомовний контент буде у фаворі.

То що ж робити, якщо підліток увесь час слухає «цей жахливий реп»?

Немає кращої реклами будь-чого для дітей і підлітків, як зробити це будь-що забороненим. Саме заборонене — найласіший шматочок. Тим паче, у цифрову епоху ви нічого не сховаєте, ба навіть якщо конфіскуєте всі гаджети.

Вкрай важливо не влаштовувати істерики, а й собі ставати просунутими батьками-меломанами та показувати альтернативу. Це доповнить картину світу вашої дитини, хай навіть вона продовжуватиме слухати свого обожнюваного Скриптоніта. Дайте з чого обирати — і результати не забаряться.

Біллі Айліш — ключ до розуміння підлітків

Якщо дитина не зростає в неблагополучній родині, то період активного зацікавлення ненормативною лексикою сходить нанівець сам по собі: гормони переходять в іншу фазу, а разом із цим починається й нове життя.

Яку круту українську альтернативу можна запропонувати?

Український реп живий і завжди був. Інша справа — у цей сектор у нашому музпросторі не інвестують майже нічого, тож більшість імен мають попит у дуже вузькому колі поціновувачів. У цьому контексті вривання в медійний простір таких дівчат, як alyona alyona та Alina Pash — хороший шанс для цього жанру в Україні. За великим рахунком, хіп-хоп — не органічна для українського масового слухача культура. Все-таки в нас це субкультура, на відміну від Америки, де вона зароджувалася та росла.

Маємо чимало імен класних реп-виконавців, які можуть сподобатись і підліткам — варто лише з ними познайомитися.