Історія Брехні: Як і чому ми обманюємось?

Ви теж вважаєте, що фейки — це явище 21 століття? Зовсім ні: фейки існують так само давно, як і самі люди. То які фейки є найдавнішими та найбільш поширеними? Про це розповідає Марина Кафтан, медіатренерка та авторка книжки для підлітків «Історія брехні. Як ми обманюємося». Пропонуємо текстову версію епізоду подкасту «Школа медіаграмотності».

Чому ми так легко віримо фейковим новинам?

По-перше, люди люблять вірити. Вони мріють про золоту рибку, яка здобуде їм щастя й багатство, марять супервиграшами та скарбами, хочуть пігулку, що лікує геть усі хвороби. По-друге, люди ледачі. На думання слід витрачати сили, а нам простіше одразу повірити. По-третє, ми не встигаємо. Коли світ довкола швидко змінюється — скажімо, раптом настає технічна революція, з’являються заводи, паротяги й електрика, — це так зачаровує і надихає, що мимохіть починаєш вірити: якщо вже карета їде без коней, то чому на Місяці не можуть жити людиноподібні істоти?! Тим більше кажуть, хтось їх уже бачив. Тож якщо не прокачувати навички критичного мислення, втрапити до фейкопастки дуже легко.

З чого починається медіаграмотність?

Зараз усе частіше стикаюсь з такою проблемою: діти втрачають навичку читання. Неможливо навчити вирізняти маніпуляції людину, яка банально не розуміє що вона читає. Мене всерйоз непокоїть проблема функціональної неграмотності, бо саме вона лежить в основі «дорослих» проблем — від влізання в боргову яму з мікрокредитів до неспроможності до усвідомленого голосування. У мене немає однозначної відповіді, що робити і чого воно так.

Але точно треба вчити дітей:

  • розуміти тексти і медіатексти: відео у TikTok — це теж текст, так само як і текст у табличці/схемі/діаграмі:
  • висловлювати свої думки усно і письмово;

Як вчити дітей читати медіатексти?

Варто вчити дітей:

  1. шукати питомі слова у реченні: головний герой, дія, підмет-присудок;
  2. шукати слова, важливі для донесення суті;
  3. перевірити на практиці, як інші люди це шукають: пошукові результати запитів у Google;
  4. виділяти ключові слова для перевірки фактів;
  5. працювати з реальним матеріалом: новини, пости в соцмережах, підручник, оголошення, реклама.

Сигнальні слова:

Факти: цифри, імена, місця, дати, обставини, докази.

Судження: думаю, відчуваю, вважаю, переконаний, добре-погано, найкраще, імовірно.

Наприклад, нам потрібно перевірити на достовірність ось таку новину: «Набирає обертів міжнародний скандал через нелегальне сафарі. Американський дантист убив улюбленця Зімбабве — лева Сесіла».

Які ключові слова ви б виділили у таких реченнях? Як би ви шукали інформацію про цю подію в інтернеті? Що тут є фактом, а що — судженням?

Ще один хороший інструмент — правило написання новини: з англійської це «Правило 5 W»:

WHO — Хто зробив?

WHAT — Що зробив?

WHERE — Де це сталося?

WHEN — Коли це сталося?

WHY — Чому це сталося?

Це так званий базовий рівень — уточнення деталей якоїсь новини.

Дуже часто вже навіть на цьому рівні ви побачите, що якоїсь інформації бракує, швидше за все це зроблено умисно і може бути ознакою недостовірності.

Вищий рівень запитань — аналітичний: це запитання на поглиблене розуміння:

  • Чому?
  • Що стало наслідком?
  • Який висновок можна зробити з…?
  • На які питання не може відповісти текст?

Коли ми включаємо критерій повноти тексту, тоді бачимо, чого не вистачає і можемо перевірити достовірність.

Які фейки є найбільш поширеними у світі?

Є багато «історико-філологічних міфів», які ми звикли вважати правдою. Наприклад, як ми уявляємо вампіра, пірата, вікінга?

Вампір — високий, блідий, красивий, сильний, п’є кров, ховається від денного світла.

Пірат — має одну ногу, пов’язка на оці, ром.

Вікінг — носить шолом із рогами.

Усі ці образи створили художники, письменники, сценаристи. Образ вампіра створив ірландський письменник Брем Стокер у книжці «Дракула», згодом цей образ відтворив у фільмі Тод Браунінг 1931 року. Образ пірата в мультиках прийшов з книжок Луї Бусинар та Майн Ріда. А вікінгів у рогатих шоломах вигадав шведський художник XIX ст. Юган Август Мальмстром. Жодних археологічних доказів, що вікінги носили шоломи з рогами, дослідники не знайшли.

Які вправи можна використати на уроці, щоб розвинути медіаграмотність учнів?

Пропоную вправу про те, як знімають рекламу.

Перегляньте разом із учнями кілька рекламних роликів і потренуйтеся ставити запитання: і до візуального супроводу, і до змісту.

Зверніть увагу, якого віку люди у рекламі, що рекламують немовлята та котики? Якими апетитними виглядають курочка з рум’яною скоринкою, пластівці з молоком, сметана, морозиво?

А тепер запропонуйте учням уявити кількість дублів та товарів, необхідних для того, щоб це вся зняти. Звісно, жоден продукт не витримає довго такий знімальний процес. От і виходить, що для реклами морозива замість морозива у кадрі — пінка для гоління, замість сметани ллється клей ПВА, курочка приправлена машинною олією, а до пластівців додають крем для засмаги.

Цікавий експеримент на початку 2016 року запустив Український Католицький Університет. Протягом 6 днів студенти вели сторінку у соцмережі facebook нібито від імені знімальної групи нового українського сезону Комісара Рекса, щоб дослідним шляхом подивитись, наскільки швидко про неї напишуть у новинах.

У постах давали багато деталей, називали конкретні імена, але люди, «повівшись» на клікбейтинговий заголовок, не перевірили інформацію у першоджерелах і помчали якнайшвидше її опублікувати.

Ось чому, такими важливими стають:

  • верифікація — перевірка правдивості інформації;
  • факт чекінг — перевірка точності даних;

Тому раджу ще такі короткі вправи на уроках на завершення уроку:

  • написати новину про урок — за правилом 5 W;
  • написати новину на основі літературного твору чи історичної події (5–7 речень максимум);
  • написати клікбейтний заголовок до уроку чи певного поняття. Вивчили теорему Піфагора — напишіть про неї так, щоб захотілось:

1) клікнути на заголовок;

2) прочитати ключові ідеї далі;

Список корисних ресурсів

  1. Марина Кафтан [Офіційний веб-сайт] — Режим доступу: http://www.mkeducation.com.ua/
  2. Марина Кафтан. Історія Брехні. Як ми обманюємось / Ілюстрації Олени Старанчук. — Київ: Портал, 2020. — 208 с.
  3. Марина Кафтан. Читання з розумінням: розвиваємо критичне мислення [Вебінар для батьків]
  4. The New York Times. Activities for students.
  5. The New York Times. Resources for teachers.
  6. Teen Vogue: Fashion, Beauty, Entertainment News for Teens.
  7. Онлайн-гра «Маніпулятор». — Режим доступу: http://texty.org.ua/d/manipulator-game/
  8. Онлайн-гра «Медіазнайко». — Режим доступу: https://www.aup.com.ua/Game/
  9. Онлайн-гра «Я медійник». — Режим доступу: https://game.novykadr.com.ua/
  10. Онлайн-гра «Вижити в інтернеті — місія (не)здійсненна». — Режим доступу: http://game.cedem.org.ua/
  11. Онлайн-гра «Пригоди Літератуса». — Режим доступу: https://media.am/literatus/#uk
  12. Онлайн-гра «Get bad news». — Режим доступу: https://www.getbadnews.com/
  13. Медіадрайвер. — Режим доступу: http://mediadriver.online/

Подкаст створено громадською спілкою «Освіторія» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал подкасту відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Поділитися цією статтею