У Великій Британії з осені 2019 року курс сексуальної освіти стане обов’язковим для всіх шкіл і всіх учнів від 4 років і старших. Те саме нововведення заплановано і в частині штатів США, але з 9 років. Раніше цей предмет вже включили до шкільної програми у Фінляндії, Австрії, Німеччині, Данії, Норвегії, Нідерландах та Швеції. Однак досі тривають дискусії: як знайти підхід до виховання чоловічих і жіночих рис? Чи, може, освіта має бути безстатевою? Зібрали цікаві думки закордонних експертів із цього питання.
Хто такі інтерсексуали
У Великій Британії, де програми сексуальної освіти будуть оновлюватися вперше за 18 років, нині обговорюють зміст курсу з вчителями, батьками і самими школярами. Наприклад, відтепер діти вчитимуть, що таке «гендерна ідентичність», тобто відчуття себе як представника певної статі.
Навіщо? Наприклад, щоб пояснити, що іноді біологічна стать і самовідчуття не збігаються, і це називається транссексуальність.
Є ще складніше питання. Воно стосується агендерів. Тобто тих, хто заперечує свою причетність до будь-якої статі.
Вчителі занепокоєні: дедалі частіше школярі не визнають себе ні юнаками, ні дівчатами.
Певною мірою це вважається природним явищем, адже існують діти й підлітки, у яких на фізичному рівні є ознаки двох статей. Думаєте, їх мало? Не менше, ніж рудоволосих — 1,7% за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Тобто теоретично в кожній школі може бути така дитина, і не одна.
Так звані люди з інтерсексуальними рисами — це не тільки явні гермафродити, а й ті, про кого стало відомо лише останнім часом завдяки розвитку медицини: люди з подвійним набором хромосом, чоловіки з алергією до чоловічих гормонів і багато інших.
Допомогти таким дітям не комплексувати — таке завдання серед інших ставлять британські фахівці, розробляючи нову програму сексуальної освіти.
Але інтерсексуали — то далеко не всі, хто хоче бути поза категорією статі. І саме тут виникають дискусії: а чи не підштовхує сучасне виховання до такого вибору. Чи не перетворили осуд гендерної нерівності та спробу припинити нав’язування стереотипів про «чоловіче» або «жіноче» у нав’язування гендерної нейтральності?
Чому так багато агендерів
Гендерно нейтральні туалети, душові, гуртожитки, заборона в деяких школах вживати слова «хлопчик» і «дівчинка» — усе це спочатку вводили, щоб не обмежувати дитину рамками статі. Мовляв, нехай хлопчик грається в ляльки і ходить у спідничці, якщо йому так подобається.
Але зараз дорослі стикаються з тим, що частина дітей не починає грати ні ляльками, ні машинками. А грають — у комп’ютерні ігри, де виступають від імені персонажів то однієї, то іншої статі. І в реальному житті не виявляють нічого з того, що традиційно приписували чоловічій або жіночій статі.
А це не тільки форма одягу. Це й такі якості, як незалежність, лідерські здібності, амбіційність, а також дбайливість, емпатія, сердечність.
Чи можна цьому зарадити? Частина педагогів впевнена, що це і є природний хід подій, бо певна кількість людей є агендерами. Інші — що не можна просто дати дітям бути такими, якими вони хочуть, як вважали раніше. Адже для дитинства природна тільки інфантильність. А чоловічі і жіночі якості треба розвивати прикладом, тренуванням, стимулюванням.
То який вихід? Закордонні експерти пропонують від гендерно нейтрального виховання переходити до андрогінного. Тобто чоловіче та жіноче розвивати в кожній дитині. А ось у тому, наскільки воно розвинеться, і виявиться свобода «бути таким, який ти є».
Ще півстоліття тому Сандра Бем, що розробила власний статево-рольовий опитувальник, виділила крім типових чоловіків і типових жінок також андрогінів і агендерів.
І тоді ж довела, що найбільш успішними в житті стають андрогіни — ті, у кого розвинені як чоловіче, так і жіноче начала. А ось ті, у кого немає яскравих ознак психологічної статі і відповідних компетенцій, гірше адаптуються в соціумі.
«М’які» та «жорсткі» захоплення
Ідею дати всім дітям навички і хлопчиків, і дівчаток у західних школах переносять з курсу сексуального виховання на інші предмети. Там вважають, що кулінарія, квітникарство, в’язання, гра на скрипці, автослюсарська справа, скелелазіння, робота з деревом і металом мають бути однаково доступними школярам будь-якої статі.
Навіть більше, кожній дитині пропонують знайти хоча б одне «жорстке» захоплення, що розвиває її силу і наполегливість. А також одне «м’яке», щоб відточувати почуття прекрасного і дбайливість.
У Daily Telegraph виконавчий директор організації «Жінки в спорті» Рут Хендуей стверджує: у початковій школі дівчатка повинні грати в крикет і футбол, а хлопчики — вправлятися в балеті й зумбі (фітнесі на основі латиноамериканських танців).
Саме в 6-10 років дівчатка втрачають інтерес до колективних видів спорту та єдиноборств, де виробляється здорове суперництво, стійкість і командний дух. А хлопчики — до видів мистецтва, де потрібні грація і гнучкість (у тому числі психологічна).
На думку експерта, це відбувається через те, що вчителі заохочують «чоловічі» захоплення хлопчиків і «жіночі» дівчаток, але іронізують, коли бажання дітей не вписуються в запропоновані ролі.
Як допоможе переобладнання шкіл
Керівник канадської Національної балетної школи Лорель Тото з власного досвіду знає, що саме хлопчики, котрі із задоволенням займаються класичною хореографією, також приділяють час хокею, футболу, баскетболу. Серед них немає дітей з комп’ютерною залежністю.
Кайді Мало-Хіліер, який займається хіп-хопом і балетом, упевнений, що всі хлопчики повинні це спробувати, адже заняття розвивають м’язи і силу волі, кидають справжній «чоловічий» виклик.
Дівчаткам підуть на користь східні єдиноборства, які допомагають правильно управляти агресією, якої чимало в більшості з них. Хоча зазвичай учителі закривають на це очі і вчать дівчаток просто маскувати й пригнічувати свій гнів.
У The Guardian нейробіолог Корделія Файн стверджує, що будь-які навички та здібності можна блискуче розвинути, і стать тут ні до чого.
«Кожна жінка може майстерно паркуватися, якщо добре цьому навчиться». Відмінності між мозком чоловіка і жінки настільки малі, що не мають практичного значення під час навчання.
Виховання успішних андрогінів вимагає зусиль з переобладнання шкіл: щоб представники обох статей почувалися затишно.
Наприклад, на думку експертів, роздягальні в спортзалах варто обладнати для дівчат додатковими дзеркалами, ароматизованим милом та кремом для рук. А також давати більше часу школяркам на переодягання.
Ці зручності приваблять дівчаток, які не будуть більше відчувати, що спортзали — «чоловіча територія».
У танцювальних класах варто повісити портрети артистів балету обох статей. А на кулінарних заняттях забезпечити однотонні фартухи, а не тільки квітчасті «дівчачі».
