За що дали Нобелівську премію 2019 з економіки
Чи вважаєте ви себе бідним? А Україну загалом? Можливо, ви здивуєтеся після того, як прочитаєте, що таке бідність і скільки людей у світі живуть у злиднях. Троє вчених-економістів провели низку експериментів, щоб зрозуміти, як взаємопов’язана бідність з освітою, здоров’ям та світоглядом людей. Саме за ці польові експерименти вони отримали Нобелівську премію з економіки 2019. Український проєкт Nobilitet щороку проводить науково-популярну вечірку-лекторій, де фахівці різних галузей пояснюють, кому і за що присудили найавторитетнішу премію у світі. «Освіторія» пропонує конспект виступу економіста Володимира Вахітова, який досліджує нераціональну поведінку людей і вважає, що від бідності нас може врятувати лише отримання нових навичок.
Кому дали нобелівку з економіки?
Дали трьом економістам — це Абіджит Банерджі, Естер Дюфло та Майкл Кремер.
Коли індійська газета написала, що Абіджит Банерджі та його дружина отримали Нобелівську премію, це був великий скандал, бо в цій премії Естер Дюфло головна, а інші два лауреати співпрацюють з нею. І це попри те, що Банерджі колись був її професором. Естер 46 років — вона наймолодша жінка-економіст, яка отримала нобелівку. Під час підготовки своєї докторської працювала в Москві — досліджувала, як працює країна, що розвивається. Пізніше разом із чоловіком Абіджитом Банерджі, випускником Гарварду та викладачем в університетах Ліги Плюща, заснувала лабораторію з дослідження проблем бідності. Майкл Кремер вивчає питання економіки здоров’я, освіти, сільського господарства — те, що прямо впливає на рівень бідності в найбідніших країнах.
Усі троє науковців отримали Нобелівську премію за те, що провели низку експериментів для подолання бідності на планеті.
Що таке бідність?
Бідність буває різна:
- Відносна бідність залежить від рівня розвитку країни.
- Суб’єктивна — кожен громадянин відповідає на питання
«Чи вважаєте ви себе бідним?». За цим показником Україна — дуже бідна: 60 % вважають себе такими. - Бідність може бути об’єктивна. Світовий банк розділяє країни за рівнем доходу. Найбідніші країни — ті, де людина на день витрачає менш як $2. Країни з рівнем, нижчим за середній — $3 на день на людину. У найбільш розвинених країнах кожен витрачає понад $5,5 на день.
У 1981 році на планеті було 2 мільярди дуже бідних людей — це 40 % тодішнього населення. Зараз у злиднях живе приблизно 1 мільярд. При цьому кількість заможних людей дуже збільшилася — їх понад 7 мільярдів. За останні 30 років вперше в історії людства рівень бідності постійно знижувався. Якщо 100 років тому майже 80 % населення планети жили за межею бідності, то зараз таких людей лишилося менш як 10 %.
Світовий банк вважає: бідність — це голод, відсутність притулку, людина не може звернутися по медичну допомогу, якщо захворіла, не має доступу до школи і не вміє читати, не має роботи, а також боїться майбутнього і живе одним днем. Бідні люди не планують своє життя і майбутнє, усі їхні рішення зосереджені на дуже малому відрізку часу.
Чи є бідною Україна?
Світовий банк відносить Україну до країн, де бідною вважається людина, що витрачає менш як $5,5 на день. За цим критерієм в Україні таких близько 4 %. Показник «жахливої бідності» — злидні, коли людина витрачає менше ніж $2 на день. Таких в Україні близько 0,1 %.
Якщо порівняти з країнами-сусідами, то на менш ніж $5,5 на день живуть 66 % людей у Киргизстані, 50 % у Вірменії, 44 % у Грузії, 16 % у Молдові (за даними 2015–2017 років).
У ЄС бідність вимірюють за таким принципом. Якщо в людини немає трьох позицій зі списку, значить ця людина бідна:
- Телефон
- Кольоровий телевізор
- Пральна машина
- Авто
- Гроші на відпочинок поза домом щонайменше тиждень на рік
- Гроші на страви з м’яса/риби через день
- Гроші на непередбачувані витрати
- Грошей вистачає на комфортну температуру в оселі
- Грошей вистачає на сплату орендних/іпотечних/комунальних платежів
Бідність — це обмеженість доступу не лише до грошей, а й до ресурсів у широкому значенні слова:
- до капіталу — грошей, технологій;
- до освіти та інформації;
- до здоров’я — чиста вода, ґрунт, повітря;
- до інституцій — право голосу, самоуправління.
Найсильніший зв’язок у бідності і стоматології — що бідніші люди, то гірші в них зуби.
Дуже тісний зв’язок між бідністю і освітою — бідні люди часто не знають про можливості або більш раціональні рішення, або загалом про те, що відбувається у світі, тому чинять нераціонально.
Що об’єднує бідних людей?
- Обережне ставлення до ризику і прийняття рішень, недовіра до банківської системи та інвестицій.
- Низький рівень довіри до інституцій та одне до одного. Довіра — це соціальний капітал, там, де немає довіри, вести бізнес дуже складно.
- Бідні не вміють планувати і відкладати гроші.
- Бідні не вміють інвестувати — ні гроші, ні час.
- Бідні приймають нераціональні рішення. КМІС проводив опитування серед тих українців, які вважають себе бідними. Їх запитали, що б вони зробили, якби раптом отримали 4 тисячі гривень. Більшість відповіли, що купили б дорогу іграшку дитині або потішили б дружину походом у дорогий ресторан. Майже ніхто не відповів, що вклав би ці гроші у свою освіту, розвиток навичок. Бідні люди загалом не схильні інвестувати.
- Бідні люди не вірять у себе.
- Мають високі надії на сторонню допомогу.
Як звикли долати бідність у світі?
Фонди подолання бідності дають гранти, соціальну допомогу, допомагають речами (ліки, одяг, їжа). Основними донорами зазвичай є заможні країни, церква. Естер Дюфло дійшла висновку і довела, що просто так давати гроші бідним країнам неефективно. У бідних країнах слабкі інституції, тому до людей допомога майже не доходить. Разом із колегами вона провела низку польових експериментів, щоб зрозуміти, що діє ефективніше за гроші.
Експеримент 1: Школа
Була піддослідна і контрольна група, учасників обирали випадково. Кремер ставив експеримент у школах Африки, а Дюфло і Банерджі у школах Індії, результати були схожі. Діти в бідних країнах нарікають, що не можуть вчитися, бо вони голодні, а вчителі кажуть, що не можуть навчати дітей, бо в них немає підручників. Різним контрольним групам спробували роздавати їжу або підручники, в інших групах запропонували вчителям займатися більше з дітьми, які не встигають за програмою навчання.
Що побачили дослідники?
Підручники практично не впливають на результати навчання. Вони мали вплив лише на тих дітей, які і до експерименту мали мотивацію навчатися, на решту — ні.
Додаткова їжа не впливає на результати навчання.
А що ж тоді впливає?
Більша залученість і інтерес вчителів до уроків, а також індивідуальні заняття з тими, хто відставав від програми. Експеримент виявив, що вчителі в досліджуваних школах часто не приходили на заняття, не викладали власне предмет, не цікавилися уроками. Отже, ефект мало втручання не грошове, а інституційне, коли адміністрації шкіл і державних органів провели роботу з учителями і спонукали їх відповідально виконувати свою роботу.
Експеримент 2: Щеплення
Цей експеримент проводили в Індії під час епідемії кору. Дюфло запропонувала довільно розподілити села регіону на три групи. Контрольна група не отримала нічого, там просто закликали людей робити щеплення. У другу групу сіл приїхали медпрацівники на обладнаних авто і робили щеплення всім охочим. У третю групу приїхали медпрацівники на таких самих авто і всім, хто зробив щеплення, дарували мішечок сочевиці. У контрольній групи вакцинувалися 6 %, у другій — 18 %, у третій — 39 %. Зрозуміло, що вартість однієї вакцини була найнижчою в третій групі, адже у вартість входить оплата роботи медперсоналу, доїзд авто тощо. Що більше щеплень в одному місці вони зроблять, то дешевшою буде вакцина.
Експеримент 3: Москітні сітки
Москіти переносять малярію, тому людям потрібні москітні сітки. Провели експеримент — роздавати сітки задарма і продавали їх. Виявилося, що люди не цінували те, що отримували безкоштовно. Коли ставили мінімальну ціну за сітку, люди відповідальніше ставились і використовували її за призначенням.
Що показали експерименти?
- Роздавання грошей чи товарів у чистому вигляді неефективне, ефективними є інші види втручання.
- Економічна теорія — це не про гроші, а про людей і те, як вони поводяться. Фокус зі щепленнями може спрацювати в Індії, а в селі Харківської області — можливо, ні.
- Правильний точковий вплив на стимули і поведінку людей має більший ефект, ніж великі загальні програми.
