10 правил щасливої кар’єри

Золота медаль, червоний диплом, «вільна каса» — чули цю жартівливу історію? Вона — про надмірний тиск, комплекс відмінниці та нереалізованість. Як зрозуміти себе, знайти роботу своєї мрії та не застрягнути в «долині смерті» кар’єрного шляху? Про все це говорили на конференції ProForum. Анна Мазур, засновниця компанії Happy Monday та ініціаторка конференції, пропонує свої 10 правил щасливої кар’єри.

1. Не терпіти

У школі мене називали ученицею з потенціалом, потім в університеті студенткою з потенціалом. На мене покладали так багато надій, а я жила зі страхом не виправдати їх і розгубити свої таланти. Мене надихали фото бізнеследі на високих підборах, які розв’язували важливі проблеми і підписували мільйонні контракти. Тому пішла працювати у велику міжнародну компанію — спершу стажеркою, потім менеджеркою — здавалося, я втілила свою мрію. Але виявилося, я зовсім не почувалася щасливою. Тож я звільнилась і потрапила в кризу на чотири роки. Моя перша порада — не терпіть: якщо вам нецікаво, некомфортно і ви нещасливі на роботі — це достатній привід, щоб написати заяву про звільнення. Бажано перед тим знати, куди хочете рухатись далі. У мене так не вийшло, тож чотири роки я вивчала тему, як зрозуміти себе, якщо цього не навчили у школі та університеті.

2. Ніхто не знає, як правильно

Часто людина приходить до кар’єрного консультанта і очікує, що за годину бесіди їй скажуть, ким вона має бути і як стати щасливою. Такого не буває. Ваші колеги, експерти можуть показати спектр можливостей, але вибір завжди залишається за вами. Окрім вас ніхто не може і не повинен вирішувати, ким вам бути.

3. Покажіть, що ви продаєте

Компанії, які продають продукт чи сервіс, докладають купу зусиль, щоб донести інформацію про унікальність свого продукту. Те, що працює у бізнесі, працює і на ринку кар’єри: маєте зрозуміти, у чому ваша сила і перевага. Перед тим, як іти шукати роботу, дайте собі відповідь на запитання: чого я хочу і що можу дати?

4. Рекомендації — наше все

Реалії ринку праці такі: 70 % позицій середнього і топового менеджменту закриваються рекомендаціями. Більшість таких вакансій взагалі не потрапляють у відкритий доступ. Тобто, якщо ви не в зоні рекомендацій, то не бачите 70 % вакансій і не можете на них претендувати. Отже, знаючи, чого ви хочете і що можете дати, подбайте про те, щоб потрапити на радари тих людей, з ким у майбутньому ви хочете працювати і створювати проєкти. Це не історія про «все для своїх, все по знайомству». Людину радять не тому, що це хороший друг чи родич. А тому, що людина має відповідний досвід і потрібні навички. Коли я звільнялася з тієї міжнародної компанії, то написала три електронні листи людям, яким могла бути потенційно цікавою для співпраці. Я написала: перебуваю в пошуку можливостей, якщо раптом у вашому професійному колі буде інформація про такі пропозиції, будь ласка, майте мене на увазі. Тобто, я нічого не просила, але поінформувала, які саме можливості мене цікавлять. На третій такий лист я отримала відповідь, що привела мене на мою наступну роботу.

5. Не обирайте професію, обирайте щоденну рутину

Багато молодих людей приходять із переконанням, що вони хочуть працювати маркетологом, дизайнером, HR-ом тощо. Фокусуватися на самій посаді — хибний шлях. Треба чітко усвідомити, яку щоденну рутину ви хочете виконувати, як ви хочете проводити свій день, як плануєте вибудовувати своє життя всередині цієї професії. Тому робота — це не назва посади, а те, як виглядає мій ідеальний день: це люди чи просто лептоп на столі, це офіс чи постійні поїздки, це унормований графік чи вільний. У таких практичних речах значно більше відповідей на питання, як бути щасливим кар’єристом.

6. Плануйте свою кар’єру на 2–3 роки

Сьогодні зміни відбуваються дуже швидко, і передбачити, що буде через 5 років, складно. Ми всі хочемо обрати професію раз на все життя. Але так не вийде — ми живемо у світі, коли вибором професії для себе треба перейматися постійно, і це нормально. Плануйте своє кар’єрне просування на 2–3 роки вперед і поетапно досягайте цілей. Щойно вийдете на новий рівень, побачите інші горизонти і наступні 2–3 роки свого життя. Якщо постало питання «що робити з власним життям», можете розслабитися — достатньо вирішити, що робити наступні 2–3 роки.

7. Знати дві свої точки — А і В

В — точка, куди ви прагнете потрапити. Ми дуже часто про це думаємо. І забуваємо про точку А — де я перебуваю зараз. Без розуміння вихідної позиції — точки А неможливо накреслити відрізок шляху до точки В. Цей відрізок може бути різним за довжиною: якщо знаєте, чого хочете, і прагнете через 5 років бути, скажімо, арт-директором, тоді ок, плануйте наступні кроки. Якщо не знаєте, ким хочете бути, і почуваєтеся розгубленими, то ваша точка В — почуватися краще, бути сильнішим емоційно і фізично. А вже звідти ви плануватимете свою наступну точку В. Такий підхід знімає фрустрацію про те, як жити далі. Головне, не порівнюйте свої відрізки з відрізками інших людей.

8. Швидкі рішення — погані рішення

Пошук роботи, вирішення, куди рухатися і чим займатися — теж робота. Ми часто думаємо: поки не вийшов на нову роботу, це якийсь незрозумілий період, який треба швидко прожити і забути. Це так не працює. На те, щоб зрозуміти, де ви зараз, чого хочете, що можете запропонувати і як вам відновитися після вигорання, потрібен час і зусилля. Не чекайте, що відповіді з’являться завтра. Будь-які зміни в житті потребують часу і сил.

9. Які проблеми ви готові вирішувати?

Багато молодих людей вважають, що на роботі все має бути прекрасно, усе повинно подобатись і даватися легко. Так не буває. Маєте зрозуміти, яке страждання ви готові страждати і які проблеми готові вирішувати. Будь-яка робота — це вирішення завдань. Тому перш за все маєте усвідомити, які саме завдання ви любите вирішувати. Що відбувається з людиною, яка прийшла на нову роботу чи почала вивчати щось нове? За короткий час людина робить великий прогрес: якщо доти ніколи не грала на гітарі, то після першого тижня занять вже може зіграти якийсь акорд. А далі починається рутина: багато правил, треба систематично робити вправи, і ви починаєте думати, що ніколи не зможете вивчити все це. Але докладаючи зусиль, ви накопичуєте знання і досвід і виходите на певний рівень володіння предметом/інструментом/мовою. За такою ж траєкторією рухається будь-яка кар’єра.

Етап, коли ви думаєте: я не зможу, я не впораюсь, я просто не створений для цієї роботи — називається «долина смерті». І ось тут багато молодих фахівців приймають рішення звільнитися і почати все спочатку. За певний час вони опиняються в тій самій кризовій точці, але вже на іншій роботі. По цьому колу можна ходити довго, і це небезпечно. Моя порада: коли опинилися в «долині смерті», зрозумійте, чи вам досі цікаво на цій роботі, попри те, що зараз складно і все здається неможливим? Якщо докладете зусиль і наважитеся піти далі, то за «долиною смерті» починається справжня ваша експертиза і глибока фаховість.

10. Ідеальної роботи не існує

Навіть найкрутіша компанія, команда чи умови праці відповідатимуть вашим вимогам на 99%. А той 1% завжди залежить від вас. Без проактивної позиції, готовності говорити про те, на яких умовах ви готові працювати, який графік вам потрібен, що саме ви хочете робити — без усього цього вам не знайти ідеальну роботу. Якщо робота вам цікава, то «докрутити» умови праці до ідеальних саме для вас можете тільки ви.

Що почитати, якщо не знаєш, куди рухатись:

Ken Robinson
«Finding Your Element»

Барбара Шер «Мистецтво мріяти», «Мрій правильно»,
«Мрії здійснюються»

Мег Джей «Визначні роки. Від 20 до 30. Вмикай на повну та досягай максимуму»

Джулія Кемерон
«Шлях митця»

Ден Вальдшмідт
«Вийди за межі»


    «Освіторія» може допомогти тим, хто шукає свою ідеальну роботу в галузі освіти.

    Для цього ми створили проєкт «Рекруторія». Він допомагає найкращим учителям шукати найкращі школи, а найкращим школам — найкращих учителів. Бо «Освіторія» точно знає, що щастя з усіма його побічними (у хорошому сенсі слова) ефектами на роботі важить чимало. 

    Переходьте за посиланням, дізнавайтеся більше та залишайте ваші заявки.

    Залишити відповідь