Багатьом знайома ситуація, коли вчитель математики викладає ще й інформатику. Або хімію й біологію веде один педагог, а трудове навчання тимчасово, лише на півроку, проводить фізкультурник. Як не дивно, це стосується не лише України. Така сама ситуація — у більшості країн, якими б заможними вони не були.
Презентації робив? Викладатимеш IТ
Чи не заслуговують усі учні на кваліфікованих вчителів, експертів у своїй справі? Таке питання ставлять собі британські освітяни у The Guardian. І це не про інтегровані уроки, які скрізь сприймаються як перспективне явище і до проведення яких окремо готують. Ідеться про ситуації, коли педагогів приймають на роботу не за фахом. Або їм пропонують викладати одразу кілька предметів, бо бракує вчителів. Найбільша «прогалина» у Великій Британії — серед шкільних фахівців з комп’ютерних технологій, 32% посад яких — вакантні.
Вони не хочуть вчителювати, а йдуть у відомі корпорації на високооплачувану роботу. Або ж погоджуються працювати за надто високу ціну, яку не всі школи можуть собі дозволити. А відповідний шкільний предмет є скрізь. Тож на місце «комп’ютерників» беруть адміністраторів шкіл, математиків, вчителів природничих наук та інших, хто хоча б здатен використовувати інтерактивну дошку або робив раніше презентації.
Схожі проблеми, але в більших масштабах — в Австралії. Згідно з доповіддю Австралійської ради освіти, вчителювання не за фахом — заборонена, але повсюдна практика.
40% дітей у початковій школі навчають не ті педагоги, кого готували це робити. 20% вчителів математики — теж «поза полем». Вчителя вважають достатньо кваліфікованим для заміни, якщо він вивчав предмет принаймні один семестр. А такі тимчасові фахівці працюють майже по року. Не всі регіони надають фінансування для перепідготовки. А ще вчителям необхідна підтримка керівництва та наставників у підвищенні кваліфікації, час на самоосвіту.
Розшукують вчителів математики
У США — своя специфіка. Ось для України типово, що деякі предмети вважають нібито другорядними, додатковими (технології, мистецтво, фізкультура, безпека життя і діяльності тощо). І для них не наймають окремих вчителів, а віддають предметникам, щоб ті отримували більше навантаження і кращу зарплату. Також чимало вчителів викладають суміжні предмети.
Натомість у США найважче знайти викладачів точних наук. Тож за даними опитування Національного центру статистики освіти США, у 6–8-х класах третина вчителів хімії та фізики в дипломах мають зовсім іншу спеціальність. А в старших класах середньої школи Баррінгтон навіть поглиблений курс економіки три роки читала вчителька мови.
Те саме — чверть учителів математики. Натомість майже не буває порушень серед вчителів мов, мистецтва, права. У 7–12-х класах кожен 20-й вчитель викладає не «свій» предмет.
Протестують проти вчителювання не за профілем не діти, а педагоги. Американські вчителі навіть створили групу захисту прав вчителів STEM. Її керівник, вчитель математики Лінда Розен пояснює, що їхня галузь — глибока та специфічна, потребує високої кваліфікації, наукового мислення, нестандартного підходу. Просто промовляння теми уроку людиною, яка «не в темі», відбиває бажання вчитися у школярів.
Зазвичай бракує вчителів у районах з поганою репутацією і високим рівнем бідності, де живуть емігранти. Вихід експерти вбачають у тому, щоб платити вчителям за підвищення кваліфікації та отримання додаткової освіти за предметом, який вони викладають. Лише в одному штаті перевірки виявили сотні вчителів, які викладають зовсім не те (або не лише те), чого навчалися, повідомляє Chicago Tribune.
Найбільш постійне — тимчасове
Ще однією «слабкою ланкою» для шкіл США є класи спеціальної освіти — для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзія тут — не новина, а реальність у кожній школі. А ось вчителям для роботи з такими учнями необхідна спеціальна підготовка, про яку вони «забувають» або на яку не хочуть витрачати час і кошти керівники шкіл. Наймають або тьюторів, які не мали досвіду та повноважень для занять із цілим класом, або «предметників», які не знаються на тонкощах викладання дітям з вадами зору, слуху, інтелектуальними порушеннями тощо. Закон дозволяв тимчасово винаймати таких фахівців, якщо були вакансії, але три роки тому це заборонили.
На думку професора Вищої школи освіти Університету Пенсильванії Річарда Інгерсолла, як пише Chicago Tribune, школи йдуть на це через урізання фінансування та наслідки «бебі-буму» — збільшення кількості учнів щороку.
На вільні вакансії
Якщо немає кандидата, який відповідає державним стандартам, можна, як виняток, дозволяти працювати до трьох років непрофільним фахівцям. Наприклад, в Іллінойсі таких заявок затверджують по 200 на рік. При цьому вчителі зобов’язуються «довчитися». Але як довели перевірки, майже ніхто не дотримується обіцянки. Один вчитель шість років викладав «лівий» предмет, обіцяючи, що пройде навчання саме з нього, але так і не зробив нічого в цьому напрямку.
Вчений переконаний: за нібито вакансіями криється звичайне кумівство. Тобто директори шкіл, які хочуть взяти на цю посаду певних близьких людей, лише вдають, що не змогли знайти фахівців.
На заміну
А ось заміну для педагога, який посеред навчального року залишив клас, тяжко захворів або пішов у декретну відпустку, дозволяють знаходити, взагалі закриваючи очі на профіль вчителя. Таких дозволів щороку видають тисячі, а діяльність може тривати майже повний навчальний рік.
У Фінляндії за кваліфікацією стежать вкрай суворо. Навіть вихователі дитсадка повинні мати університетську підготовку, рівень магістра. Із тих, хто почав вчитися в педвишах, до шкіл доходить лише третина. І не через небажання, а через скажену конкуренцію і суворе відсіювання.
Що ж відбувається в пострадянських країнах? У Казахстані вже рік офіційно готують вчителів у педвишах, які викладають одразу 2–3 предмети: історію і географію, хімію і біологію, фізику і математику. У Росії в деяких регіонах у сільських школах вчителі ведуть 4–6 предметів. У Татарстані пропонують працювати в школі випускникам будь-яких вишів, а не лише педагогічних. Така практика (але на чітко визначений термін — рік-три), є в 40 країнах.
«Чужі» предмети — гірші результати?
Дехто вбачає позитив у такому явищі. Мовляв, якщо учень може вивчити всі предмети, чого б це не зробити вчителю? У вчителя розширюється обізнаність, ерудиція, виникають ідеї щодо інтеграції предметів. Такі педагоги схильні давати більше самостійності на уроках, співчувають тим, кому важко дається матеріал, адже вони самі вчать його лише на кілька днів раніше за учнів.
Але згідно з дослідженнями, в експертів учні показують кращі результати в навчанні, ніж у тих, хто викладає «чужий» предмет. Останні менше можуть допомогти школярам, якщо в них виникли труднощі. Адже в середніх і старших класах, щоб удосконалюватися, потрібен висококваліфікований експерт, а не людина, яка знає предмет на рівні класу. Якщо недостатньо знань, «якось» навчати ще можна, але важко когось надихнути так, щоб предмет став улюбленим. Усе це дається взнаки, коли учні думають про майбутню професію й обирають спеціалізацію в старшій школі.
Та й для кваліфікованого вчителя небезпечно раптово втратити компетентність. Адже він мусить постійно вивчати незнайомий контент або готуватися одразу за двома предметами (якщо викладає суміжні дисципліни). Це може стати початком професійного вигорання.
Щоб цьому запобігти, керівники шкіл мають дбати про підвищення кваліфікації з кожного напрямку. Наприклад, у Фінляндії якщо вчитель починає викладати будь-який факультатив (як-от курс з текстилю або інтернет-етикет), він отримує час, фінансові дотації й усіляку підтримку на поглиблене вивчення цієї справи, а також іде вчитися методології викладання саме роботи з текстилем або інтернет-етикету.
За матеріалами The Guardian, Chicago Tribune, OTR-online, Conversation, US News
