Яскрава кімната, декорована паперовими фруктами, замість білої лікарняної палати — так виглядає ВІЛ-відділення столичного Охматдиту. Сюди «Освіторія» завітала на зустріч до Школи супергероїв. Уроки для дітей тут проводять викладачі з Академії патрульної поліції.
Як добре б було виводити рядки в зошиті, а потім побігти на прогулянку, а не нудитися серед запахів ліків. Із цим погоджуються маленькі пацієнти Охматдиту. Навіть домашні завдання на лікарняному ліжку здаються прикметою здорових і щасливих днів.
Школи при лікарнях діють у США, Японії, Ізраїлі, Фінляндії та багатьох інших країнах. Їх можна вважати навіть частиною терапії. Адже маленькі пацієнти, що рідко спілкуються з друзями та не мають цікавих занять, одужують повільніше та більше зациклені на хворобі, ніж їхні зайняті чимось цікавим однолітки.
Щороку понад 15 тисяч українських дітей проводять дні та ночі в лікарнях. За даними Міністерства охорони здоров’я, у середньому це три тижні, але в разі тяжких захворювань — вже місяці. А коли настає час повертатися до школи, ослаблена дитина мусить швидко наздоганяти однокласників. Через прогалини в знаннях нерідко обростає комплексами, може знизитися її навчальна успішність.
Супергерої за мобільними партами
В Україні проект «Школи в лікарні», ініціатором якого стала телеведуча Наталя Мосейчук, вже понад рік збирає довкола себе людей, які впевнені: жодна дитина не має залишатися поза освітнім процесом. Один з них — начальник Академії патрульної поліції Вадим Лісничук та його колеги, які вже проводять уроки для маленьких пацієнтів.
Під час благодійного марафону в День захисту дітей вдалося зібрати всю суму, необхідну для відкриття класу в лікарні Охматдит — понад 600 тис. грн. Інтерактивна дошка, мобільні парти, планшети для занять інформатикою забезпечать цікаве сучасне навчання, а ультрафіолетова лампа — не розкіш, а спосіб захистити дітей від перехресного інфікування. Для тих, хто дуже прагне вчитися, але не має сил сидіти в класі, передбачили варіант дистанційної роботи — просто з ліжка.
Діти, які переборюють недуги і не втрачають оптимізму через болісні процедури, — герої. А ті, хто при цьому ще й тягнеться до нових знань, — супергерої. Тож школа так і зветься — Школа супергероїв. Зараз вона діє у відділенні для лікування дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, із вересня відкривається у відділенні токсикології. У планах — класи в Опіковому центрі та Інституті нейрохірургії.
Проект охопив не лише столицю. У різних регіонах відкривають школи — як-от у Волинській обласній дитячій лікарні, Львівському Охматдиті. На черзі — медичні заклади в Луцьку та Хмельницькому. Поки що вся ця система існує без підтримки держави. Звісно, на зарплату вчителям потрібні бюджетні кошти, а для стабільної роботи закладів — закон про освіту дітей у лікарнях. Тож нині вчителі сюди точно приходять не за вигодою. Але охочих вистачає.
Як рятувати на пляжі
Є вже вчителі німецької та англійської мов, математики, читання, охорони здоров’я, малювання, історії, інформатики, біології. Останню вивчають ще й на практиці — на невеличкому городі на території Охматдиту школярі разом із вчителями вирощують кабачки, помідори, огірки, редис.
А як же вчителями стали поліцейські? Виявляється, у США це традиція: військовослужбовці регулярно зустрічаються з учнями в лікарнях, вчать, розповідають про свою роботу, стають наставниками. Українській Академії патрульної поліції ця ідея сподобалася. Щочетверга кілька охочих викладачів проводять майстер-класи, розповідають про службу, діляться своїми прийомами. Вчать працювати у групі: довіряти «напарнику», працювати на спільний результат. Вчитися у справжнього поліцейського у формі — цим пишаються молодші школярі, особливо хлопчики (до речі, у класі їх більшість, а вік учнів — 7–12 років).
Найбільш актуальні теми — правила дорожнього руху, спілкування з незнайомцями, дії, якщо заблукав, інші правила поведінки на вулиці. Але сьогодні Марія Альмес і Максим Тимців проводять нове заняття, що дуже пасує до спекотного дня, адже присвячене спекотним країнам. Учні із задоволенням малюють Африку та енергійно виконують руханки.
Теорію теж слухають без тіні нудьги, адже йдеться про те, як пляжна поліція допомагає туристам, котрі заблукали, стали жертвою крадіжки або потрапили в іншу надзвичайну ситуацію. Але, звісно, найбажаніше — практика. Наперебій просять посвітити водонепроникним ліхтариком — таким подають сигнали в морі.
Урок з ліхтариком і аквапалками
Школярі дивуються, що засоби, які допомагають триматися на воді, можуть бути такими різноманітними та яскравими. Наприклад, червоні, сині, жовті аквапалки здаються невеличкими, але здатні утримати людину на воді. З них можна робити плавучі конструкції (як-от написати SOS — такий, що видно навіть з ґвинтокрила, своєрідні водні носилки, на яких можна транспортувати людину, що нахлебталася води, закріпляти обручами на талії та кінцівках). Навіть проколи та порізи не фатальні для них, як для рятувальних кругів, — вони продовжують утримувати людину на воді. Тож вчилися викладати слова, рятувати тих, хто тоне.
— Діти дуже допитливі, — каже викладач Максим Тимців. — Закидають питаннями, заряджають енергією та позитивом.
Чоловік (до речі, за першою професією — психолог) волонтерить з 18 років: спочатку в проекті «Діти вулиці» допомагав проводити майстер-класи, караоке, спортивні заходи. Коли працював патрульним, виступав з лекціями у чотирьох підшефних школах. Та в одній з них — інтернаті — помітив, що діток найбільше цікавить практичний досвід: щось сказати в гучномовець, подивитися, як влаштована рація, тощо. Нині тут він проводить майстер-класи, а в Академії вчить майбутніх патрульних — він викладач.
— Нещодавно випустили 180 патрульних, — каже Максим Тимців. — Вони — вдячні учні: телефонують, надсилають фото, описують робочі ситуації та просять поради. Якби ще батьки підтримували новий образ української поліції, а не лякали «дядями у формі, які заберуть, якщо будеш погано поводитися». Навпаки, варто привчати, що можна звернутися по допомогу. Днями другокласник заблукав містом, сів не на ту маршрутку і не знав, куди далі йти, тож підійшов до патрульного з великою довірою — це вже нове, європейське ставлення. Хай школярі вчаться, що бути поліцейським — це мегакруто.
