Якщо ви хочете відійти від банальної схеми «зошит-підручник», зробити уроки яскравішими, цікавішими та рухливішими, ці поради точно для вас. Своїми лайфхаками поділилися найкреативніші вчителі початкових класів Новопечерської школи — Мирослава Коба, Ольга Захарець та Катерина Нізкодубова.
Читання та письмо
Важливе для багатьох питання — як встигнути з програмою з української мови за умови скорочення навчальних годин. А в першому класі ще потрібно навчити дітей читати і писати, на це теж потрібно відвести достатньо часу. Тому найкраще інтегрувати уроки української мови (навчання грамоти) та «Я досліджую світ».
Наприклад, на уроці «Я досліджую світ» читаєте текст про тварин, а на уроці української мови розглядаєте структуру твору. І на тому ж тексті визначаєте зачин, основну частину і кінцівку. Так ви раціональніше використаєте час, бо одного уроку замало, щоб і пописати, і почитати.
Також можна інтегрувати стратегії критичного мислення в урок «Я досліджую світ». Наприклад, проводити письмо для себе за темою уроку. Так учні відпрацюють навички письма і зможуть порефлексувати та висловити власну думку щодо опрацьованої теми.
Можна створити комікс на вивчену тему з «Я досліджую світ». Наприклад, намалювати тварин, що розповідатимуть одна одній про свою зимівлю.
Складати слова з певного набору букв — звичайне завдання. Але можна зробити його трохи веселішим, якщо розділити учнів на групи і обмежити час. Ви побачите, як діти почнуть знаходити різні способи, щоб скласти більше слів. Якась група буде брейнстормити, хтось розділиться і обміняється результатами.
Розвинути посидючість і витривалість допоможе вправа читання для себе. Кожен учень вибирає книжку до вподоби і читає її протягом відведеного часу. Починати краще з мінімальної тривалості і збільшувати час поступово. Кожного разу, завершивши завдання, потрібно проводити рефлексію. Запитувати учнів про те, чи складно було читати, чи всім сподобалась їхня книга. Таке опитування допоможе наступного разу дітям уважніше вибирати книгу.
Щоб мотивувати дітей читати більше книг, можна створити читацький куточок. Зробити для учнів «кишеньки» з їхніми іменами і повісити в одному місці. А дітям роздати смужки-закладки, на яких вони будуть записувати назву прочитаної книги, ставити їй оцінку та коротко записувати своє враження. Кількість таких закладок у «кишеньці» відповідає кількості прочитаних учнем книг.
Роботу над помилками також можна провести не зовсім стандартно. Наприклад, учні вивчали деформоване речення і виконували самостійну роботу. Щоб проаналізувати помилки, ви можете вибрати одну або кілька робіт, не називаючи імен учнів. Нехай діти самостійно знайдуть помилки та дадуть поради учню, що виконував завдання. У ході аналізу діти можуть поділитися лайфхаками, що допомагають краще виконати роботу.
Стіна слів. За навчальною програмою є словникові слова, значення яких учням потрібно опрацювати. Але якщо вони залишатимуться лише в зошиті, діти про них забудуть і не використовуватимуть. Тому чудова ідея — друкувати слова або записувати на картках і кріпити в одному місці. Це може бути частина стіни, куток чи навіть двері. Головне — робити це на рівні дитячих очей. Також коли ви пропрацювали слово, записали його на дошці, відразу на уроці запишіть слово на картку та прикріпіть на стіну. Тоді діти побачать, що вивчене слово перейшло на стіну. І користуватимуться нею, якщо їм буде потрібно звернутися до словничка.
Але кріпити на стіну можна не тільки програмні слова, а й усі ті, з якими в учнів виникають труднощі в розумінні. Наприклад, ви читаєте твір, і діти розділяють персонажів на «хороший» і «поганий». Але насправді їхні риси характеру можна описати зовсім іншими словами. Тоді ви пригадуєте слова «доброзичливий», «щирий», «скупий». Далі кріпите їх на стіну і користуєтеся для опису характеру.
Також добре підкріплювати незрозумілі слова ілюстраціями. Такі прояснення дуже важливі, адже формують навичку усвідомленого читання.
Математика
На уроках математики дітям набагато легше міркувати образами, а не оперувати термінами. Тому так важливо давати учням наочність. Наприклад, у першому класі вивчається знаходження невідомого доданка. Звісно, можна дати правило «щоб знайти невідомий доданок, потрібно від суми відняти відомий». Але для дітей такого віку ці терміни надто складні. І зрозуміти правило без підкріплення — дуже важко. Для того щоб дати дітям глибше уявлення про ці поняття, можна використати 10-сантиметрову смужку — паперову або з тканини. Роздайте таку кожному учню і запропонуйте розрізати її на дві частини. На практиці діти зрозуміють, що для того, щоб дізнатися суму, потрібно дві частинки з’єднати. А щоб знайти невідомий доданок — відняти від усієї смужки частинку, що залишилася. Такий зв’язок полегшує сприйняття матеріалу дітьми, і надалі вони згадуватимуть образ цієї смужки, розв’язуючи аналогічні задачі.
Так само можна працювати, вивчаючи одиниці вимірювання. Принесіть у клас літрову банку, налийте в неї воду. Запропонуйте дітям розлити її по інших місткостях, порахувати та вилити назад. Або дайте завдання дітям поміряти класний килимок різними способами — кроками, лінійкою чи ще якось (нехай увімкнуть фантазію). А тоді запропонуйте їм метрову лінійку чи стрічку. Коли вивчення нових понять максимально прив’язане до життя, діти легше його опановують. Тому краще спершу поставити перед учнями проблему, а після її вирішення ввести новий термін.
Також цікавим видом роботи є математичні каруселі. Для виконання клас потрібно об’єднати в три групи. Перша працює з учителем, друга виконує завдання самостійно, третя працює колективно. Через певний час групи міняються так, щоб за урок кожна встигла виконати всі три види роботи.
Для колективної роботи можна дати математичну гру. Наприклад, доміно. Якщо немає можливості придбати до класу набір, його можна просто надрукувати на картках. Завдання дітей — записати в порожні клітинки на загальному аркуші приклади, які вони складуть за допомогою доміно.
Для того щоб відстежувати прогрес учнів, двічі на тиждень проводьте швидкі самостійні роботи. Давайте дітям 10–20 прикладів, але обмежуйте час — лише 2 хвилини. Виконати потрібно максимальну кількість. Проаналізувавши кілька самостійних одного учня, можна зрозуміти, де в нього виникають труднощі та чи на достатньому рівні він засвоїв тему.
Часто буває так, що деякі учні виконують самостійні завдання набагато швидше за інших. Щоб вони не сумували решту часу, запропонуйте їм «відпочивайку». У коробку чи контейнер складіть різні роздруківки: математичні розмальовки, цікаві логічні задачки та інші завдання. Нехай учень самостійно вибере собі роздруківку та працює з нею, поки решта не завершить.
Замість перевірних робіт краще влаштовувати дітям «квиток на вихід». Це може бути відповідь на якесь запитання чи усне вирішення прикладу. Той, хто відповідає, іде на перерву. А якщо учень не знає, то стає в кінець черги, щоб подумати.
