Чому українки не поспішають народжувати?

 Багато українців занепокоєні — населення країни зменшується через низку причин. Зокрема, рівень народжуваності в Україні майже удвічі нижчий за рівень смертності. Як українські родини приймають рішення про народження дітей, чому в заможних країнах низький рівень фертильності і скільки грошей витрачають уряди, щоб стимулювати сім’ї мати дітей, розповіла Ганна Вахітова, викладачка Київської школи економіки, під час лекції «Економіка дітонародження». «Освіторія» записала найцікавіші тези.

Дитина — це економічне рішення

Багато рішень, які приймає людина, пов’язані з вигодами та витратами. Дитина потребує грошей та часу, а отже — це економічне рішення.

Багаті народжують менше дітей. Чому?

Статистика підтверджує — чим багатша країна, тим менше дітей там народжується.

Є дві економічні теорії, що пояснюють те, як люди приймають рішення щодо народження дітей і скількох:

  • Теорія альтернативних витрат
    Виховання дітей вимагає грошей і часу. Економісти, формуючи свої моделі, виходять з того, що ми можемо торгувати своїм часом за гроші: якщо більше працюємо, маємо більше грошей, отже можемо більше витрачати на споживання. Коли пара приймає рішення, чи народжувати дітей взагалі і скількох, вони орієнтуються на так звану альтернативну вартість того часу, який потрібен на виховання дитини. Тобто, вони думають про гроші, які можуть заробити за цей час. Саме тому заможні країни мають менше дітей, адже там час, який потрібен для виховання дитини, дуже дорогий.
  • Теорія людського капіталу
    Людина розглядається в контексті освіти, навичок, здоров’я і всього, що робить її продуктивною на ринку праці. У заможних країнах, де віддача від людського капіталу висока, спостерігаємо бажання батьків інвестувати в якість. Інакше кажучи, вони радше матимуть одну дитину і зможуть дати їй якісну освіту і виховання, ніж матимуть двох чи трьох і нижчий рівень якості освіти і медичного забезпечення. Для бідніших країн і родин це неактуально.

На рівень народжуваності впливають культурні норми. Як саме?

Культурні норми дуже впливають на те, скільки дітей мають родини. У країнах Африки, Близького Сходу, Арабського світу народжуваність значно вища, ніж у Європі. Але якщо поглянути на статистику глобально, то загалом народжуваність у світі спадає.

У США проводили дослідження фертильності мігрантів, і отримали цікаві результати. Дивилися на мігрантів з країн, які розвиваються і де зазвичай фертильність вища. Виявилося, що культурні норми мають глибокий вплив: після переїзду в нову країну мігранти, навіть у другому поколінні, схильні зберігати рівень фертильності, притаманний культурі, з якої вони виїхали.

Чи вирізняється Україна за рівнем народжуваності на фоні інших країн?

Україна належить до країн з перехідною економікою, як і Грузія, Білорусь, а раніше — Литва, Латвія. Усі ці держави пережили так званий рівень тарілки на графіку фертильності: мали високий рівень дітонародження наприкінці 1990-х, потім у всіх цих країнах графік стрімко йшов донизу, а тоді поступово підвищувався протягом 2000-х до 2017 року. Але в жодній з них народжуваність не повернулася до рівня 1989 року.

Дані Державної служби статистики

Як різні держави стимулюють дітонародження?

Діти потребують багато часу і грошей — витрати переважно припадають на родини, а значну частину вигод отримує суспільство в цілому. З точки зору економіки, усьому суспільству буде краще, якщо держава стимулюватиме батьків мати дітей. Для цього є кілька інструментів:

  • грошові виплати на дітей;
  • оплачувана відпустка по догляду за дитиною;
  • державна підтримка дошкільних закладів;
  • запровадження відпусток по догляду за дітьми, обов’язкових для обох батьків.

Скільки це коштує бюджетам країн?

В усіх країнах ЄС надають оплачувані відпустки по догляду за дітьми, різняться лише розміри виплат:

  • у Данії ці виплати становлять 3,5 % ВВП;
  • у Люксембургу — 3,4 % ВВП;
  • у Німеччині — 3,2 % ВВП;
  • для порівняння, у Білорусі — 1 % ВВП.

У Польщі кілька років тому уряд поставив за мету суттєво вплинути на дітонародження і запровадив програму «500+». Виплати на народження дітей значно зросли — до рівня 4 % ВВП. Водночас уряд спростив вимоги до оформлення цих виплат. Проте значного впливу на фертильність це не мало, і сьогодні в Польщі лунає критика такої політики держави. Науковці вважають, що грошові виплати на народження не чинять тривалого ефекту на дітонародження в країні. Щоб така політика мала значний ефект, виплати мають збільшитися в рази. Але навіть тоді цей ефект не тривкий — люди, які й так планували мати дітей, вирішують народити їх зараз, а не пізніше. А така політика суттєво не впливає на кількість дітей у родині.

Високі виплати на дитину спричиняють так звану негативну селекцію: вони дуже стимулюють бідних людей народжувати дітей. Саме тому, що в них альтернативна вартість часу низька, і для родин ці «дитячі» гроші — значний дохід.

Яка ситуація в Україні?

Україна належить до країн зі щедрою пронаталістською політикою — у нас тривала оплачувана відпустка по догляду за дитиною. Це призводить до того, що жінки стають більш вразливими на ринку праці і зростає ризик пенсійної старості. Молодих жінок неохоче беруть на офіційне працевлаштування, адже будь-якої миті жінка може піти в декретну відпустку. Формально дуже складно довести дискримінацію жінок на ринку праці.

Дані Державної служби статистики

Що справді впливає на народжуваність?

Є чимало досліджень, які показують, що державна підтримка дошкільних закладів справді впливає на збільшення народжуваності. Найчастіше наводять приклад Швеції, де дитячі садки якісні й недорогі. Але є й інші приклади. Моя колега з Вірменії презентувала попередні дані дослідження в її країні — зараз там триває цікавий експеримент. У Вірменії рівень зайнятості жінок дуже низький — приблизно 40 % жінок працюють. Рівень народжуваності при цьому теж низький, на додачу — багато вірмен емігрують, тож питання демографії для них болісне. До 2007 року у Вірменії навіть державні дитячі садочки були дуже дорогі — коштували мало не половину середньої зарплати. Тож у вірменському суспільстві точилася дискусія, що саме через погану якість і високу вартість дитячих садків вірменські жінки народжують мало дітей.

Під тиском цих дискусій держава скасувала плату за державні садочки. Який це мало ефект? У перші чотири роки фертильність не змінилася. Не мало це помітного впливу і на зайнятість жінок — вони не пішли на роботу. Змінилася кількість годин роботи тих жінок, які і так працювали — вони почали працювати більше. Дітей у садочках також побільшало, адже раніше їх доглядали бабусі, а тепер можна було піти в садок безкоштовно. Водночас збільшилося споживання: якщо не треба витрачати кошти на садок чи няню, їх можна витратити на інше.

Чи впливають на народжуваність релігійні погляди?

Грузія також є дуже цікавим кейсом щодо фертильності. Там і до 1990-х років, і сьогодні рівень народжуваності вищий, ніж в Україні. У 2007 році голова Грузинської православної церкви сказав, що особисто похрестить кожну дитину, яка є в родині третьою або більше за рахунком. Після цього чимало людей почали казати, що народжуваність зростає саме через релігійні мотиви. Насправді ж народжуваність у Грузії зростала з 2002 року. Щоб дослідити, чи дійсно заява патріарха мала ефект на фертильність, науковці поглянули на динаміку народжуваності в православних родинах та родинах з інших релігійних меншин. Дослідження показало, що така заява не мала ефекту. Звісно, релігійність впливає на кількість дітей у родині, але сама по собі релігія не здатна змінити ситуацію кардинально.

Виходить, вплинути на народжуваність неможливо?

Ні, можливо. Просто не всі стимули мають тривкий ефект. Дослідження для Західної Європи свідчать про таке:

  • Грошові виплати не мають істотного впливу на рішення родини, коли і скількох дітей народжувати.
  • Збільшення виплат по догляду за дітьми і зобов’язання обох батьків узяти відпустку по догляду за дитиною приводять до того, що знижується бездітність у поточному році. Проте істотно це не впливає на загальний показник народжуваності. Інакше кажучи, жінки вирішують народити радше раніше, ніж пізніше.
  • Доступність дитсадків і зменшення вартості догляду за дітьми, хоч і не кардинально, але збільшує рівень народжуваності. Така політика не впливає на те, коли жінки вирішують народити, але впливає на кількість дітей у родині.

Залишити відповідь