Зіркова година на Всесвітній день вчителя настала не лише для переможниці Наталі Кідалової, а й для всієї топ-десятки Global Teacher Prize Ukraine. На нагородженні премії в Національній опері України вони приймали вітання та бажали всім вчителям України почуватися важливими. І не лише на професійне свято, а щодня.
Переможці — на орбіті
«Вчителі створюють майбутнє» — таким є гасло цьогорічної премії, тож нікого не здивували роботи і навіть космічні кораблі у вітальному відео. До слова, у ролі космонавтів впевнено виглядали переможці минулих років Паул Пшенічка та Олександр Жук.
Про те, чим ще вирізнялася нинішня премія, під час пресконференції розповіла голова ГС «Освіторія» та засновниця премії Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин:
— Для чого ми започаткували цю премію? Часто озвучую цю причину і цю цифру: 82%. Саме такий відсоток вчителів відчуває брак поваги до себе з боку суспільства. Ми не могли стояти осторонь. Тому що не може виховувати націю без комплексу меншовартості вчитель, якого суспільство недостатньо цінує, не знає, що вчителі важливі і наскільки важливі. Три роки тому ми вирішили взятися за цю ініціативу і показати Україні, які в нас є вчителі, які в них дивовижні історії! Нам є ким пишатися, ким надихатися і від кого навчатися. Саме тому ця премія була заснована. А головне: вона працює. Із року в рік, коли ми показуємо обличчя героїв, престиж професії росте.
Що нового цього року
Ми отримали 2939 заявок від учителів. У перший рік їх було 632, далі 1915. Тобто подавачі сміливішають: вони охоче висуваються на премію або з гордістю розповідають про кандидатів. Ми змінили локацію проведення: сьогодні це Національний театр опери та балету України, тому що в театрі імені Франка ми вже всі не поміщаємося. Ми зростаємо.
Цього року нашу премію підтримують і держава, і бізнес. Це означає, що для всіх — не лише для переможця чи ТОП-10, а й для ТОП-50 — буде більше призів від наших партнерів, яким ми щороку доводимо: вчителі важливі.
Цікава статистика по регіонах: зазвичай у топах за кількістю поданих заявок Київська і Львівська області. А цього року я дуже щаслива, що в нас було багато вчителів зі Сходу, і в лідерах — Донецька область.
У ТОП-50 вчителів рекордна кількість вчителів початкової школи, тих, хто навчає англійської мови, а також фізики, хоча таких фахівців у цілому в країні мало.
Як перемога вплинула на долю вчителів
Це масштабні ціннісні зміни. Можливо, ви бачили виступ Паула Пшенічки у Верховній Раді. Також Паул увійшов до ТОП-100 найвпливовіших людей України (за версією журналу «Фокус»), а Олександр Жук — до рейтингу найвпливовіших молодих людей 30 under 30 від Kyiv Post. Доля змінюється не лише в того, хто отримав головну премію, а й у всіх. Наприклад, цього року на параді до Дня Незалежності окрім військових були і лікарі, і вчителі. Президент нагородив Паула Пшенічку орденом, і ще трьох учасників Global Teacher Prize Ukraine — званням «Заслужений вчитель України». І таких змін багато. Наприклад, вчителі знаходять колег-однодумців, об’єднуються. Переможці минулих років створили свою громадську спілку «Нові» і проводять дивовижні фестивалі про інновації і сучасні методи в освіті.
Кого шукають на Global Teacher Prize Ukraine
Вчителів, яких ми шукаємо, підбираємо за кількома критеріями. Це новатор, що завжди відкритий до нових знань. У нього немає педагогічної корони, мовляв, я «зірка», я все знаю. Він вчиться разом з дітьми для того, щоб класно навчати дітей. Це вчитель з великим серцем і любов’ю до дітей, тому що діти навчаються лише від тих, кого люблять. Це вчитель, який не лише змінює життя дітей у своєму класі, а ще й ціннісно змінює життя інших педагогів у своїй школі, громаді, селищі або навіть на національному рівні.
Нашу премію щороку супроводжує аудиторська компанія Deloitte, яка засвідчує прозорість процесу голосування. Починається все зі збору анкет найкращих вчителів. Далі їх перевіряють три волонтерські асесмент-центри в різних містах України, тобто кожну анкету дивиться від 4 до 30 незнайомих між собою людей. Із цього твориться загальний бал, і відбирається ТОП-50.
Далі працює експертне журі — це авторитетні громадські організації, які відзначилися роботою в освіті. Також учителі пишуть есе, мають skype-співбесіди, і так формується ТОП-10.
А далі з ними знайомиться журі — куратор премії Наталя Мосейчук, я з командою «Освіторії» і багато інших. І ми дуже мучимо вчителів. У них є уроки на незнайому їм тему, з колегами, яких вони щойно побачили, для дітей, яких вони не бачили ніколи. Наприклад, вчителі музики, фізкультури та математики можуть потрапити в одну групу і мають провести урок, приміром, на тему: «Трудова міграція з України» для незнайомих учнів. І вони прекрасно з цим впоралися! І багато чого іншого. Але ми не лише мучимо, а й гарно веселимося разом.
Побажання від Зої Литвин усім вчителям
По-перше, невпинно зростати і розуміти, що наймасштабніші зміни починаються з вас самих. А по-друге, бути сміливішими, впевненішими у собі. Тому що наші українські вчителі дивовижні. Це видно по історіях, які ми отримуємо — це якісь титани. Коли ми телефонуємо номінованим вчителям і запрошуємо подаватися на премію, вони кажуть: «Боже, та я ж звичайний вчитель. Просто люблю свою роботу, і не роблю нічого надзвичайного». Ні, ви робите надзвичайні речі, тому будьте сміливими та впевненими.
Школа майбутнього
На пресконференції фіналісти розмірковували про школу майбутнього, вплив штучного інтелекту на освіту, про розширення людських можливостей та про те, які суперсили потрібні, щоб наблизити майбутнє.
Переможниця Наталія Кідалова: бачити суперсилу
Учителька англійської мови, української мови та літератури мелітопольської спеціалізованої школи № 23 (Запорізька область) вважає, що її місія — бачити індивідуальну суперсилу в кожній дитині і допомагати розвинути її. А загалом діти і в майбутньому залишатимуться такими самими, як нині: допитливими, радісними, непосидючими, креативними.
Тетяна Рудас: оптимізм і терпіння
Вчителька економіки, мистецтва, основ здоров’я маріупольської спеціальної школи-інтернату № 37 (Донецька область) вважає, що до любові до дітей має додаватися ще й терпіння, тоді завжди комфортно. А без цього складно працювати з учнями з особливими освітніми потребами, яких вона навчає вже багато років. Також їй стають у пригоді позитивність і великий оптимізм. Саме це допомагає почуватися супергероєм.
Олена Гальвіцька: сила дитинства
Вчителька початкових класів школи № 24 ім. М. Конопницької зі Львова переконана: важливо залишатися у світі дитинства, аби краще розуміти учнів. Світі казки і невичерпної фантазії, з якого виростають майбутні творці.
Наталія Гутарук: сила дивитися вглиб
Учителька англійської мови запорізької спеціалізованої школи-інтернату «Січовий колегіум» вважає, що вміння побачити в простих речах складне і глибоке дає відчути, якими щасливими ми є тут і тепер. І дітей привчає почувати себе багатими і щасливими: адже в нас є серце, яким ми можемо бачити добро. А школа майбутнього — це не будівля, не спосіб навчання, це власна траєкторія розвитку кожного учня, яку він вибудовує на основі того, що знає, вміє, до чого прагне.
Наталя Пашковська: бути суперлюдолюбом
Таке звання і собі присвоїла вчителька географії та економіки каховської гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов (Херсонська область). Адже кожному так важливо поглинати і віддавати енергію любові.
Сергій Петрович: робити дітей компетентними
Класний керівник, учитель технологій та інформатики вінницької школи № 16 прагне розвивати в учнів компетенції, які проведуть їх у доросле життя, щоб вони не просто знайшли роботу, а створили собі робочі місця.
Людмила Таболіна: сила відкритості
— Моя суперсила — це відкритість. Відкритість серця, кордонів, класу, душ і очей тих діток, яких я навчаю, — каже класна керівниця, учителька української мови і літератури харківської спеціалізованої школи № 73. За її словами, Global Teacher Prize Ukraine вже проклав їй місток у майбутнє: допоміг знайти багато друзів з усієї України.
Оксана Мироняк: сила людяності
У майбутньому ніякий механізм не замінить серце — переконана вчителька англійської мови охтирської школи № 1 (Сумська область). Своєю суперсилою вона вважає людяність, усвідомлення, що кожен учень — особистість та його цілеспрямований розвиток. Хоче, щоб у майбутньому школярі залишалися добрими, щирими, з любов’ю в серці і не втрачали людської гідності. І не згодна з прогнозом очільника EdX Ананта Агарвала, що до 2050 року замість звичних закладів освіти матимемо цифрові коледжі та університети. Адже, на її думку, ніщо не замінить учневі співпереживання, співчуття, порозуміння, яке може дати справжній вчитель.
Олег Слушний: сила партнерства
Учитель інформатики вінницької школи № 20 не раз переконувався, що основний рушій змін — довіра і партнерство між педагогами та дітьми. Тож свою місію вбачає у створенні такого освітнього середовища, в якому дитина будуватиме стосунки зі своїм вчителем на довірі та партнерстві.
У майбутньому штучний інтелект може стати в пригоді, коли йдеться про підйом інтелектуального рівня дитини. Але емоційний інтелект він не зможе розвинути. Якщо зі школи зникне вчитель, в учня не буде партнера, до якого той зможе звернутися зі своїми проблемами. Адже педагоги добре знають, що діти приходять не лише з тими питаннями, які в них з’являються під час освітнього процесу. Інколи вчитель стає дитині людиною, яка найближча до неї в певні моменти життя і впливає на її майбутнє. Тому штучний інтелект не замінить вчителя.
Майя Тутаєва: взаємна любов з дітьми
Учителька математики Хмелівського НВО (село Хмельове, Кіровоградська область) згадала те основне, про що говорили й інші фіналісти: любов до дітей. Але додала, що по-справжньому окриляє розділена любов. Без вчителя майбутнє неможливе, а без хорошого вчителя — неможливе щасливе майбутнє. Вчителі важливі!
