Чимало дискусій викликали докази норвезьких вчених про неухильне зниження середньостатистичного IQ населення. Невже людство потроху втрачає розумові здібності? Експерти звинувачують гаджети, а також реформи освіти. А може, IQ-тест просто не спроможний адекватно виміряти рівень інтелекту сучасної людини?
IQ населення падає
Фахівці норвезького Центру економічних досліджень ім. Фріша Брент Братсберг і Оле Рогеберг проаналізували за допомогою комп’ютерних програм 730 тисяч IQ-тестів за 1970-2009 роки. Вчені виявили, що щороку середні показники падали. Річна різниця невелика, але за покоління рівень інтелекту впав на 7 пунктів. Чи багато це? Такими темпами через 150 років люди в середньому матимуть такі низькі когнітивні здібності, які нині вважаються легкою розумовою відсталістю. Результати досліджень оприлюднені в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
На «феномен глобального отупіння» ще кілька років тому вказував Річард Лінн, психолог з Університету Ольстера, який вивчав тести IQ американців, європейців і австралійців. І звісно ж, експерти не могли не згадати про так званий ефект Флінна — феномен, оприлюднений майже 40 років тому психологом Джеймсом Флінном з Нової Зеландії. Завдяки його дослідженням вважалося, що з початку ХХ століття кожне покоління має вищий на 9 балів IQ.
Винні гаджети чи забута латина?
Що ж трапилося? Невже почалася інтелектуальна катастрофа, як встигли охрестити це явище у світовій пресі?
Вчені пропонують кілька гіпотез:
- Кращий рівень життя. За часів Великої депресії, громадянських вій, I і II світових війн та інших катаклізмів людина могла жити краще лише значними зусиллями і завдяки інтелектуальному зростанню. Краща робота, бізнесовий успіх, вміння уникнути проблем — для всього цього треба було набиратися розуму. Тобто нестабільність і бажання кращої якості життя стимулювали зростання IQ. А ось два останні покоління в розвинених країнах мають мінімум комфорту за будь-яких умов. Стагнація рівня життя обертається зменшенням IQ.
- У всьому винна сучасна освіта. Хтось згадує радянські підручники, години, проведені за чистописанням, хтось — англійські класичні школи, а хтось — ще ХІХ сторіччя, коли учням доводилося зазубрювати величезні тексти на латині. Деякі нейрофізіологи переконані, що нудне заучування тренує пам’ять, як вправи у спортзалі — м’язи, а опанування формалізованих граматик мертвих мов допомагає розвинути логіку. Загалом сучасний педагогічний підхід з ігровою та проєктною формою навчання не спонукає до численних повторювань, а це, мовляв, знижує IQ.
- У всьому винні сучасні технології. У багатьох випадках людина не напружує пам’ять та розум, а отримує інформацію або підрахунки від гаджетів. Брак тренувань і впливає на когнітивні здібності. За 100-200 років інформаційні технології стануть малозрозумілими для пересічної людини, її розумових можливостей вистачатиме лише на те, щоб зрозуміти, як ними користуватися. А у сфері high tech працюватимуть обдаровані одиниці.
- Фактор спадковості. За розумові здібності відповідають гени, вважають вчені з Амстердамського університету. А носії високого рівня IQ мають значно менше нащадків, ніж люди з низьким рівнем. Наприклад, жінки з кращою освітою та успіхами в кар’єрі зазвичай народжують менше та пізніше. Найбільші ж розумники нерідко мають складні долі, присвячують весь час науці або іншій роботі і зовсім не мають сім’ї та дітей. Є дві причини, через які люди з вищими показниками IQ не наважуються заводити багато дітей. По-перше, у них залишається менше часу на догляд. По-друге, вища планка добробуту дитини.
- Забагато дозвілля. IQ залежить від того, скільки у людей вільного часу, вважають у німецькому Університеті Ерланґена. За часів важкої фізичної праці на IQ це не впливало. Нині ж праця означає хоч якесь напруження розуму, а відпочинок — простоювання. І коли в людини більше часу на розваги, її IQ знижується протягом життя. Якщо такий процес типовий для всіх, середній рівень інтелекту теж знижується. Звісно, окрема людина може легко покращити ситуацію, якщо на відпочинку гратиме в інтелектуальні ігри, розв’язуватиме головоломки, вивчатиме іноземні мови, займатиметься творчістю.
- Теорія поколінь. Протягом сторіччя зберігається стабільність IQ. Але для цього у двох поколінь рівень інтелекту неухильно підвищується, а у двох — знижується. Згідно з теорією поколінь Вільяма Штрауса та Нейла Хоува, це якраз цикл соціальних перетворень. За часів «Підйому» та «Пробудження», тобто оновлення, людям доводиться робити науковий прорив, змінювати суспільство, разом із цим та заради цього їхній інтелект росте. А ось у другій половині сторіччя, за часів «Спаду» та «Кризи» людям залишається пристосовуватися до змін та насолоджуватися результатами. IQ знижується.
Та окрім пояснень є і більш радикальна ідея: може тест IQ застарий, щоб вимірювати сучасний інтелект?
Як почали вимірювати розум
На початку XX століття француз Альфред Біне розробив «пращура IQ» — низку завдань, спрямованих на те, щоб вирізнити дітей, які можуть мати проблеми з навчанням або потребують спеціальної допомоги. Дослідник обрав запитання, на які більшість дітей певного віку правильно відповідала. Біне вважав, що інтелект з віком розвивається, але дитина відстає чи випереджає однолітків так само, як і раніше.
Німецький психолог Вільям Стерн увів поняття коефіцієнта інтелекту. IQ означав «розумовий вік»: бали за правильні відповіді за тестом Біне, розділені на вік людини і помножені на 100. В 1930-х роках американський психолог Девід Векслер переробив тести так, щоб можна було вимірювати інтелект дорослих незалежно від того, чого вони навчалися і до якого прошарку суспільства належать. Відтоді тести зазнали значного оновлення (наприклад, завдання щодо словникового запасу). Є варіанти для неписьменних і навіть невербальних (людей з аутизмом).
Чому тест IQ застарів
- Дослідження в різних країнах 25 років тому довели, що інтелект є специфічним для кожної культури та періоду. Тобто те, що сприймається деякими поколіннями та народами як інтелект, не вважається таким для інших.
- Вимірюють не інтелект, а рівень мотивації та самодисципліни. Адже людина, яка прагне відповісти на запитання і та, яка робить це «з-під палки», за однакового інтелекту продемонструють різні IQ. Команда фахівців університету Пенсильванії, яку очолила Анжела Лі Дакворт, за результатами 2 тисяч тестувань з’ясувала, що далеко не всі докладають максимум зусиль під час виконання завдань. Якщо за високі показники обіцяють грошову винагороду, у середньому в учасників тестування результати вищі на 10 пунктів, ніж у решти. А якщо винагорода була більша за 10 доларів, роботи покращувалися аж на 20 пунктів! Але люди зі зниженими вольовими якостями, які не вміють зосереджуватися, не здатні були підвищити результати. І справді, з вищими результатами IQ вищі шанси гарно завершити школу та знайти роботу, адже і для цього потрібна вмотивованість.
- Досвід у проходженні тестів загалом і саме IQ впливає на результати. За однакового рівня інтелекту вищі бали отримає той, хто проходить тестування вже вдесяте.
- IQ не позбавлений впливу соціально-економічного статусу та якості освіти. Хоча запитання і не стосуються навчальної програми або ерудованості, але шанси вищі в дітей, у батьків яких більше ресурсів, щоб допомогти їм розвиватися. Ті, з ким проводять більше часу батьки, хто має гувернанток і репетиторів, тривалішу та кращу освіту, демонструють вищі результати. Діти, які менше часу, ніж однолітки, приділяють розумовій праці (працюють фізично, прогулюють уроки тощо), мають невисокі результати.
- IQ допомагає виявити тих, хто потребує допомоги. Люди з низьким IQ мають низьку успішність. Але за середніх чи високих показників передбачити щось важко: люди можуть зробити чудову кар’єру або залишитися безробітними, бути творчо обдарованими або безталанними.
- IQ передбачає шкільні успіхи, адже тести побудовані за принципом традиційної освіти. У школах навчають застосовувати отримані знання, обирати варіант відповіді, добудовувати послідовності, виявляти закономірності… Чимала частина завдань стосується просторової уяви. Але чи це все? Теорія Говарда Гарднера передбачає мінімум 8 видів інтелекту: просторовий, тілесно-кінетичний, музичний, лінгвістичний, математичний, соціальний, емоційний, натуралістичний. І лише два з них перевіряє тест на IQ. Чи справді скульптор, який не може відповісти на запитання тесту, але ліпить руками дивовижні речі, — не дуже розумна людина? У традиційній школі він мав би погані оцінки, але в житті може стати успішним і навіть видатним.
Які тести потрібні новому поколінню
Чимало дослідників вважає, що настали часи нелінійного мислення. Найкращі школи розвивають саме його, а ось IQ не вимірює такі речі. Важливо приймати оптимальні рішення одразу за кількома напрямками. Це нагадує повітряний бій: на літаку треба підтримувати велику швидкість, маневрувати, відстрілюватися від кількох противників одночасно. Тож замість побудови одного ланцюжка умовиводів треба перевіряти здатність, приміром, вирішувати кілька завдань паралельно або ж знаходити багатофакторні зв’язки (на зразок задачі Ейнштейна).
Отже, IQ дедалі менше залишається показником, який може вичерпно засвідчити рівень інтелекту людини. Розвивати нелінійне мислення, м’які навички та вчитися протягом життя — ось шлях до успіху в сучасному стрімкому та мінливому світі.
