Ви налаштовані на даність чи на розвиток? Які освітні виклики сучасності чекають наших рішень вже сьогодні? Чому без творчості не зростити різносторонню особистість? Пропонуємо вашій увазі важливі тези з виступів освітніх агентів змін на Фестивалі ідей в Одесі.
Ілля Філіпов
Освітні виклики сучасності — персоніфікований підхід до навчання і вміння працювати з інформацією
Найголовніший виклик для освітньої системи — персоніфікувати підхід до набуття знань так, щоб учні не втрачали час як найдорожчий ресурс дарма.
У школах слід потурбуватися про активне впровадження адаптивних технологій навчання. Адаптивне навчання — модель, головною ідеєю якої є підлаштування під здібності, вміння та навіть під настрій кожного учня. Якісна програма навчання має бути індивідуалізована: треба опиратися на базові знання учнів, враховувати періоди активності та стомлення дитини.
Ще один важливий виклик — змалечку навчати дітей працювати з інформацією. Це суттєво полегшить процес навчання, а в майбутньому — роботи. Нас закидують гігабайтами інформації з різних боків, інформаційне навантаження в сучасному світі — шалене. Часом здається, що все, що тобі треба знати, і так є у твоєму смартфоні.
Ось тут і ховається небезпека. Треба навчити дітей відшуковувати дані швидко й відкидати зайве. Тут головне — знати, де шукати. Важливо критично відбирати інформацію, спираючись на надійні джерела, а також розрізняти релевантну інформацію та використовувати її з максимальною користю.
А серед ризиків, які загрожують освіті — поверхневість знань та невизначеність сучасного покоління. Молодь не завжди знає, як і де застосувати отримані знання. Адже векторів діяльності багато, і вчорашні студенти часто губляться між ними, не в змозі відшукати свою доріжку.
Юло Вооглайд
Творчість у навчанні — запорука розвитку прогресивного суспільства
Кажуть, у школі можна навчитись розуму. Скажу відверто: це неможливо. Навіть більше, школа часто є тим фактором, який заважає дітям стати розумними. Тільки мислення допомагає людям стати по-справжньому освіченими. Навчатись мислити — головне завдання школярів. А педагогам варто пам’ятати, що головний фактор розвитку суб’єкта — творчість, а не навчання.
Тому я рекомендую давати дітям не пряме інтелектуальне навантаження, а якомога більше можливостей для творчого розвитку — музика, танці, театральні студії. Усе те, що піднімає дух та продукує нові емоції. Адже творчість — передумова та база для пошуку і досліджень — наукових, мистецьких, релігійних, філософських.
Якщо дорослі зможуть створити умови, за яких учень буде здатний до творчості, досліджень і відкриттів, вони зростять особистість, яка зможе й захоче слугувати своєму народу, а не де-небудь і не кому-небудь в іншій країні. Що більше навколо людей, які творять, а не просто виконують завдання, то вищий потенціал розвитку гармонійного та прогресивного суспільства. Творчий образ мислення — велика цінність.
Дуже важливі в процесі виховання воля і віра. Вірити в самого себе, у своє майбутнє, вірити батькам і вірити в достойне майбутнє країни. Віра, воля та інтерес зможуть подолати всі негаразди на шляху молодої особистості. І привести її не «куди завгодно», а куди треба.
Марина Пристінська
Дізнайтесь свою установку: ви налаштовані на даність чи на розвиток?
Мислення визначає наш рівень щастя і має вплив на наші досягнення. Те, що ми думаємо про певну ситуацію, напряму впливає на дії і рішення, які ми обираємо. Відповідно, і на результати, які ми відчуваємо.
Є кілька видів установок, що їх дорослі транслюють стосовно дітей — установка на даність та установка на розвиток.
Установка на даність змушує вас піклуватись насамперед про те, як вас оцінять. Установка на розвиток — думати про самовдосконалення.
Люди з установкою на даність певні, що риси характеру і рівень інтелекту змінити не можна. А ось ті, хто обрав установку на ріст і розвиток, переконані: зміни в наших руках.
Перші діють, коли їхні досягнення низькі. А коли ці досягнення високі, живуть страхом їх втратити.
Другі — не бояться труднощів і з задоволенням йдуть назустріч викликам, якщо це їх розвиває. Не дивно, що саме людям з другої категорії відкриті всі шляхи.
Ось приклад установки на даність:
«Твої якості незмінні, і я їх оцінюю».
А ось установка на розвиток:
«Ти особистість, що розвивається. Я зацікавлений у твоєму розвитку».
У книжці «Гнучка свідомість: новий погляд на психологію розвитку дорослих і дітей» авторки Керол Двек є тестування, яке допоможе зрозуміти, які у вас домінують установки: на даність чи на розвиток.
Прочитайте кожне твердження і оберіть ті, з якими згодні.
Інтелектуальний потенціал (інтелектуальна установка)
1. Ваші розумові здібності — це те, що вам закладено природою і батьками, і вам не дано щось істотно змінити.
2. Ви можете опанувати нові знання, але ви не здатні змінити свій рівень інтелекту.
3. Не важливо, який у вас рівень інтелекту, ви завжди можете його значно підвищити.
4. Ви завжди можете стати набагато розумнішим.
Індивідуальність і характер (особистісна установка)
5. Ви — людина певного типу, і ви небагато можете зробити, щоб змінити це.
6. Не важливо, до якого типу ви належите, — ви завжди можете істотно змінитися.
7. Ви можете багато чого робити по-іншому, але ваші здібності не можуть бути змінені.
8. Ви завжди можете змінити ті чи ті основні якості, які роблять вас таким, як ви є наразі.
«Так» на 1,2, 5, 7 — ознака особистості з установкою на даність.
«Так» на 3,4, 6, 8 відображають установку на розвиток.
Ваша інтелектуальна установка проявляється тоді, коли ситуація стосується розумових здібностей. Ваша особистісна установка виходить на перший план у випадках, що вимагають виявлення характеру — наприклад, надійності, чуйності, дбайливості або вміння знаходити спільну мову з іншими людьми.
Ігор Хворостяний
Що формує любов до літератури
Зізнайтесь, чи близька вам теза українського та американського літературознавця Григорія Грабовича?
«…Дітей вчать не любити літературу. Усе, що дається насилу, викликає опір. А воно не тільки насильно дається, а й з великим примітивізмом. Усі письменники на один копил: усі демократи, усі вболівали за народ, усі страждали. Усі цікаві, творчі молоді люди відчувають фальш, бо їх вчать так, щоб вони зненавиділи Шевченка, Франка, Лесю Українку…»
Трохи статистики: в 9-му і 10-му класах українські школярі мають подужати й вивчити 31 твір, а в 11-му — цілих 47 творів. За день дитина має прочитувати 18-25 сторінок. Має, та чи буде зацікавлена? Як один з наслідків, маємо страшні дані соціологічного опитування: кожен 5-й молодий українець не читає книжок. Ніяких. Узагалі.
Згадується вислів літератора-фантаста Ніла Ґеймана: «Ми повинні не втомлювати наших читачів, а робити так, щоб вони самі хотіли перегорнути наступну сторінку. Один з найкращих засобів для тих, хто читає з неохотою — історія, від якої вони не можуть відірватись».
А письменник Джон Перкінс доречно додає: «Читання може (і має!) супроводжуватися кризою розуміння та катарсисом порозуміння від кожної зустрічі з минулим, забезпечуючи це минуле, із одного боку, певною дистанцією, щоб зробити відчутною його іншість. А з іншого — стимулювати діалог із цим минулим, тим ожививши й актуалізувавши його, спонукати одну епоху поставитися критично до іншої».
Хочеться попросити колег — викладачів української літератури не змушувати дітей завчати хронологічні таблиці життя письменників. Це їм точно не знадобиться.
При цьому віднайдіть у біографії письменника історію, яка точно зачепить молодь. Наприклад, це може бути історія кохання Ольги Кобилянської, яка сама зробила пропозицію своєму коханому. Той від несподіванки погодився, а через кілька днів письменниця та одна з ластівок фемінізму в українській літературі дізналась, що він хутко… одружився з іншою жінкою!
Зацікавлюючи учнів, непомітно подружите їх із книгами на довгі роки.
Микола Скиба
Кілька тез про освіту майбутнього
- Компетентність — динамічна комбінація знань, вмінь і навичок. Розуміння, як ці знання застосувати. Якщо дані не використовуються, вони довго не зберігаються.
- Емоції — драйвер економіки цифрового світу. Це економіка вражень. 84% світового багатства — інтелектуальний капітал
- Школа може використовувати енергію допитливості. В основі допитливості — механізм отримання винагороди. Це пов’язано з первісними практиками — допитливі знаходили кращу їжу і партнерів. Коли з’являється тривога, мозку не до пізнання, він тоді працює над тим, як вижити. Тому під час навчання треба мінімізувати рівень тривоги учнів.
- За сто років оцінювання майже не змінювалося. Треба перейти від звичних нам оцінок до оцінювання портфоліо досягнень. Мотивація — на привласнення результатів навчання: «Це моє портфоліо, я на нього працюю».
- Таланти йдуть не просто туди, де гідна зарплата і атмосфера, а де компанія має соціальну надмету. Таланти завжди в пошуках мети.
- Персоналізація — тренд майбутнього, особливий підхід до кожного.
- Щовісімнадцять місяців подвоюється кількість інформації в будь-якій сфері. Саме тому професіонали — це ті, хто постійно навчається.
- Нова стратегія Стенфорду — університет для дорослих, коли навчання стає звичкою на все життя.
