Юло Вооглайд: Вчителів називаю чудотворцями

Естонський мислитель та експерт у сфері трансформації освіти Юло Вооглайд — про універсальні закони розвитку, сім’ю як найважливіший освітній інститут та цінність творчості.

На Фестивалі Ідей в Одесі 82-річний філософ, візіонер, почесний професор Тартуського університету і батько 10 дітей виступив з лекцією, де розповів про:

…золоту тріаду освіти

Знання важливі? Так. За знання діти отримують оцінки.
Але знання — ніщо без розуміння глибинної суті речей та вміння застосувати їх у реальному житті.

Тому завжди пам’ятайте про золоту тріаду: знання, розуміння та вміння. Важливий зв’язок якості знань, їх розуміння і вміння використати.

А вміння формується через діяльність. Діяти треба за допомогою знань, а не як-небудь. Бажано ще й навчитися прораховувати наслідки своїх дій. Усе це набагато важливіше, ніж заповнення пам’яті інформацією. Уявлення про успішність школяра формується не тільки в результаті навчання, а й у процесі мислення. Якщо мислити дитина не навчилася — про освіченість не може бути й мови.

…цінність творчості

Більшість батьків вважає, що їхня дитина починає навчатися з того моменту, як потрапляє в школу. І все, що в школі відбувається, ми звикли називати «освітою». Це хибна і небезпечна думка. Я не втомлюсь повторювати: не навчання розвиває дитину, а творчість. Розвиток суб’єкта — функція творчості. Просто навчати дитину і сподіватися, що вона стане освіченою, — міф.

Треба створювати творчі передумови для розвитку. Адже цінністю є особистість учня, яка здатна на творчість, дослідження, відкриття. Від цього діти отримуватимуть радість і ту базу, завдяки якій формується здатність допомагати іншим. Тільки творчість насправді розвиває учня. І вчителів також.

Тут ховається істина: на творчість не може надихнути людина, яка сама ніколи нічого не створювала і не досліджувала. Саме творчість дає поштовх до пошуку та досліджень — наукових, мистецьких, релігійних, філософських.

…освіту як життя і чудо

Освіченість — незамінна цінність, яка формується завдяки свободі. Більшість знань здобуваються нами випадково — ходимо по світу з відкритими очима та вухами. Вчимося від народження й до смерті.

Тож дивіться так, щоб побачити, слухайте так, щоб почути, говоріть так, щоб правильно донести думку, а думайте так, щоб зрозуміти суть речей.

Знаєте, освіта — завжди чудо. Ось дитинка ходить, бігає, співає, сумує і раптом — освічений хлопчик чи дівчинка. Тому вчителів я завжди називаю чудотворцями. Ян Амос Коменський (чеський філософ і вчений епохи Відродження) недарма казав: «Вчитель — посада, вище якої нічого не буває під сонцем». На жаль, це відчутно далеко не в усіх країнах світу.

…де педагогам платять більше, ніж чиновникам

Кілька років тому мені пощастило побувати в Південній Кореї. У неділю всі сім’ї виходять на прогулянку — гарно вбрані, дітки завжди йдуть попереду. І одного разу я побачив, як діти кланяються одній пані прямо до землі. Я запитав — хто ж вона? Відповіли з гордістю: «Це наша вчителька!» Одразу видно, яка професія в корейському суспільстві найшанованіша.

Та й зарплата педагогів там прирівняна до ставки вищих державних діячів, а отримати роботу вчителя — великий успіх. То що ж має робити вчитель, щоб діти в нього повірили, поважали та не боялись? А ще — вірили в себе та своє чудове майбутнє, а вчителям повністю могли б довіритися, ні на йоту не сумніваючись? Відповідь на це запитання — чітка і добре профінансована система підготовки вчителів.

Я часто повторюю: 90% освітньої системи визначає вчитель. Якщо немає якісних вищих навчальних закладів з підготовки вчителів, не формується викладач. В Естонії у 1920-х роках у часи післявоєнної розрухи вирішили відкрити шість університетів з підготовки викладацьких кадрів. Це один з факторів, чому маємо в Естонії якісну й сучасну освітню систему.

…сім’ю як освітній інститут

Функцію освіти несуть усі суспільні інститути. Найважливіший серед них — сім’я. У Конституції Естонії так і написано: за право вирішувати питання освіти дітей відповідають батьки або опікуни.
Любі батьки, зрозумійте — розвиток дитини починається не в школі, а в сім’ї.

Батьки мають бути готовими супроводжувати зростання дитини. Навіть сам процес народження зоставляє величезний слід на подальшому житті людини. Це — «внутрішньоутробна» освіта. Мама в цей час має бути емоційно стабільною, це передається дитині — відчуття, що її вже чекають і люблять. І це дуже важливо для розвитку.

Від 0 до 3-го року життя — період «гнізда».

Дитина вивчає мову, у неї формується відчуття «я», «ми», «вони». Вона пізнає, що прекрасно, а що бридко. Що можна, а що — категорично ні. Якщо дитина в перші роки життя не засвоїла, чого не можна і що обов’язково треба — вчитель це вже ніяк не зможе виправити, а сама людина все життя відчуватиме труднощі.

Наприклад, якщо дитина постійно розкидає та губить речі вдома, то й у дорослому житті в неї важливі папери весь час «пропадатимуть». А на будівництво таких вже точно не треба допускати — молоток увесь час зникатиме (усміхається).

У 7-річному віці, коли дитина йде до школи, всі основні потяги вже давно пішли! Можлива тільки робота над помилками.

Коли діти переходять до 4-5-го класу — чекайте на період негативізму.

Батьки хапаються за голову: «У мене ж була така слухняна дитина, а зараз наче хто підмінив. Кажу — час лягати спати, а у відповідь: «Сам лягай спати!» І тут починаються експерименти з покараннями. Хоча батьки мають знати, що це лише етап розвитку. Пережити ці кілька місяців допоможе лише почуття гумору — нехай воно стане основною батьківською зброєю.

Наступний «жахливий» період у 12-13 років — пубертат.

Важливо хвалити свою дитину та сприймати як дорослого, давати «дорослі» доручення й завдання.

…різницю між педагогікою та андрагогікою

Вчитель має бути в першу чергу андрагогом. Андрагогіка — загальна теорія освіти дорослих. Якщо педагог працює з дітьми, то андрагогами називають фахівців у галузі навчальної, виховної та організаційної роботи, які вміють працювати з дорослими. Андрагоги мають тісно взаємодіяти з усією сім’єю, у тому числі з батьками. Мусять встановлювати з ними відносини партнерства на довірі.

…важливість свободи, віри та волі

Як зростити дітей з вільним і самостійним мисленням? Не говорити того, до чого вони можуть додуматися самостійно.

А ще — хвалити й дивуватися кожного разу, коли вони щось своє вигадали чи створили. Тільки те, що діти зробили самі — назавжди залишиться в їхніх головах.

Завдання вчителя — допомогти дітям пізнати себе в першу чергу. Бути зацікавленим і надихати їх: «Ти можеш, ти досягнеш». Віра в самого себе, віра у своє оточення — на вагу золота. Але віра неможлива без волі. Без волі, наприклад, можна назбирати багато варіантів вирішення питання, але нічого не зробити. Зацікавленість, віра і воля — незрушна єдність трьох понять.

Питання не в тому, як приймати рішення, а як навчити брати на себе відповідальність. Відчуття відповідальності формується здійсненням конкретних рішень. Тож довіряйте дітям вирішувати питання самостійно. Наведу приклад. Моєму онуку 4 роки, і він каже мені: «Діду, я хочу на вулицю». — «Добре, йди!» — «А що мені одягнути?» — «Ти — велика людина, і це ти йдеш на прогулянку. Вирішуй! Але подивися у вікно».

Також варто запитати дитину, що вона робитиме на вулиці, і нехай сама обере, який одяг краще пасуватиме для катання на велосипеді, який — для майстрування, а який — для гри в хованки. Тільки так маленька людина вчитиметься думати.

Залишити відповідь