Дуже скоро престижна премія Global Teacher Prize Ukraine назве фіналістів. Їх оберуть з-поміж ТОП-50 найкращих номінантів на нагороду. Контент-менеджер премії Юлія Чернова перечитала всі заявки і поділилася з «Освіторією» найцікавішими фактами про півфіналістів та деякими креативними відповідями з їхніх анкет.
Найбільше — вчителів мови та літератури
Попри те, що найбільше заявок на премію подали саме вчителі початкових класів, у півфіналі їх випередили викладачі української мови та літератури — їх 9.
Однак вчителі початкових класів також змогли здивувати своїми здобутками та методиками й опинилися на 2-му місці — їх 8. За ними — вчителі англійської (їх 7).
Цього року до півфіналу пройшли також учителі незвичайних предметів — фінансової грамотності та громадянської освіти.
Ladies first
Учителів з міст виявилася більшість — 43 півфіналісти. Водночас лише 7 учителів із сіл та містечок опинились у півфіналі. Але, проглядаючи заявки, ви ніколи не зрозумієте: це вчитель з міста-мільйонника чи далекого села на поліських болотах. Кожен з учасників — натхненний, інноваційний і дуже сміливий.
У півфіналі маємо 40 жінок. Чоловіків лише 10, що загалом відповідає вчительському складу по Україні. Важливим став і той факт, що до півфіналу цього року потрапили одразу два вчителі приватних шкіл. Це свідчить про готовність абсолютно всієї освітянської спільноти ділитися своїми професійними надбаннями на рівні країни.
Географія ТОП-50
Уже звично найбільше вчителів-півфіналістів — з Києва та Київської області (9 осіб). На другому місці опинилася Полтавська область (5 представників), на третьому — Львівщина (4 учасники)..
Запорізьку, Житомирську, Хмельницьку, Черкаську й Івано-Франківську області у півфіналі представлять по троє вчителів. А Вінницьку, Кіровоградську, Сумську та Херсонську області — по двоє.
Дніпропетровська, Закарпатська, Рівненська, Чернівецька, Донецька та Харківська області мають по одному представнику в ТОП-50.
Коли результати?
Після оцінювання анкет усіх ТОП-50 півфіналістів освітніми організаціями — друзями «Освіторії» (EdCamp, EdEra, Microsoft, Impact Hub Odessa, !FEST/Школа вільних і небайдужих, Цифрове видавництво MCFR:Освіта) ми визначимо ТОП-10.
30 серпня о 19:30 під час випуску ТСН на 1+1 вся країна дізнається імена десяти фіналістів, які зможуть весело та корисно провести час у Львові. Там вони презентуватимуть себе, даватимуть майстер-класи, смакуватимуть найсмачнішу каву та шоколад і утворять команду натхненних освітян, що змінюють освіту в Україні. Крім того, кожен з них стане амбасадором премії Global Teacher Prize Ukraine та позмагається не лише за перемогу, оцінки журі, а й за звання народного вчителя, якого оберуть українці.
Як заповнювали заявки
Більшість учасників вражала своєю проактивністю, інноваційними та розробленими власноруч методами й підходами до навчання учнів. Та були заявки, які западали в душу з перших рядків. Здебільшого це розповіді про власну історію викладання, які не починалися зі слів «Із самого дитинства я мріяла бути вчителькою та вести дітей стежечками добра».
Ці історії — про те, що надихнуло номінантів стати вчителем, їхній власний досвід навчання у школі чи непростий життєвий вибір. Історії, які хочеться проживати разом з ними.
Наприклад, уривок з історії однієї з номінанток, який не залишає байдужим:
«Я не є дочкою багатих батьків. На роботу добираюсь 15–20 хвилин велосипедом, ніколи не мріяла про авто. В мене інші цінності та пріоритети, я витрачаю свої гроші інакше. Я багато подорожую, щоб досліджувати культуру різних країн та ділитись побаченим з дітьми.
Колеги пишуть, що мої фото та відеозвіти — це готові «презентації» до уроків. Ви б тільки бачили очі дітей, коли ми, наприклад, говоримо про Ватикан, і я не просто показую свої фото, а розповідаю в деталях, що вхід у собор Святого Петра є абсолютно безкоштовним. А з правого боку під куленепробивним склом можна побачити «П’єту», яку створив Мікеланджело. І взагалі — проводжу віртуальну екскурсію.
Таким чином я доводжу, що вчитель — це вже давно не бабця в окулярах з указкою і гострим поглядом, а сучасна, комунікабельна та цікава особистість. Яка нікого не лякає, а є своєрідним гідом на уроках, в соцмережах та в інших сферах життя».
Як писали про інновації
Питання інноваційності неочікувано стало наріжним каменем цього року. Хтось поділився з нами саме досвідом використання сучасних технологій.
Але дехто розповів про власний досвід використання успішних методик, та ще й «живою мовою», як цей номінант:
«Продовжую змінювати класний інтер’єр. Поцарапав підлогу так, що капець (але парти рухаються так, як треба). Планую у цьому серпні клубний куточок — там буде креативний простір — зона тиші. Розробив власну парадигму інтер’єру класного кабінету й зараз продовжую втілювати її у реальність.
Розробив авторський освітній проект «Мандруючи, навчаймося», який успішно адаптую уже третій рік зі своїми учнями. Відвідали достатню кількість незнаних місць столиці, Львівщини, Закарпаття, Херсонщини та інших. Зараз готуємося до вивчення Європи. Половина учнів мого класу вже отримала закордонні паспорти!
Проводжу уроки у прямому ефірі в Інстаграмі (звик) для учнів, яким ліньки ходити до школи). Можу спокійно вмикати музику сучасних виконавців, бо дітям подобається, й під неї вивчати українську (таким чином перекладаємо пісні з російської на українську).
Займаюся, за авторськими розробками, статевим вихованням моїх учнів. Ведемо балачки про сексуальні меншини, бо є й такі представники серед них! Роздаю (деяким) дітям презервативи, здоровий спосіб життя понад усе.
Розробив серію виховних заходів «Феномен булінгу», разом з учнями цього року зняли спецсюжет на цю тему, що сколихнуло все наше суспільство.
Намагаюся поєднувати уроки інформатики та української мови й літератури. Не зважаючи на розклад, об’єдную уроки самостійно, на свій розсуд, де ми створюємо сайти, блоги, проекти. Часто на моїх заняттях лунає Макс Барских, Гриби, Лобода… Ну без музики жити не можу».
Як показали досягнення в класі
Запитуючи вчителів про досягнення в класі, ми хотіли дізнатися не просто про високі бали ЗНО. Дуже цінуємо, коли вчитель може підняти дітей з низького до середнього рівня. Тому важливо показувати реальні результати співпраці з дітьми. Навіть коли щось не вдається, але педагог допомагає учням не здаватися, йти вперед. Коли вчителі допомогли конкретному учневі зробити перший крок на шляху навчання чи подружили весь клас.
Один з півфіналістів поділився в анкеті історіями своїх учнів:
«…історія про Олексія. Цього року — він випускник. З 6 класу ми готувалися до участі в олімпіадах і конкурсі-захисті МАН. Але жодного разу не перемагали навіть у місті. Щоразу на моє запитання, чи будемо ми брати участь цього навчального року, він відповідав: «Так. Звичайно». Я відчував себе садистом, хоч і пропонував переорієнтуватися на щось інше. І цього року — перше місце в обласному конкурсі МАН, секція «Гідрологія». Мабуть, для мене це було більшим досягненням, ніж для нього».
«Щороку восени в нашому місті міський відділ освіти проводить моніторинг якості знань з предметів, які учні обрали на ЗНО. А географію найчастіше обирають ті, хто розуміє, що не складе ані фізику, ані англійську мову, які зазвичай при прийомі до вишів ідуть третім сертифікатом — на вибір — разом з географією.
Картина після моніторингу вимальовується не зовсім приємна. До того ж географія в 11 класі не викладається. Тому вихід один — наполегливо працюємо. Вранці щосуботи, коли хочеться спати, на канікулах, коли друзі розважаються, на уроках фізкультури, коли приходять без форми. Головне — бажання. Результати набагато кращі, ніж на моніторингу. Але важливіше, що діти починають вірити в себе, розуміють, що їхня робота оцінена на належному рівні, що вони працювали — і є результат».
Як впливають на спільноту
Нас цікавило, як саме вчителі впливали не лише на учнів, а й на їхніх батьків, колег, а, можливо, і на все суспільство. Часто в анкетах бракувало інформації про глобальніші зміни, ніж просто ситуація в школі. Ми читали про навчання номінантами інших вчителів, дізнавалися про їхні особисті досягнення, але бачили в анкетах мало історій про викликані ними зміни в суспільстві.
«Як учнівський блог врятував село від екологічної катастрофи або Учитель теж може бути супергероєм. Кожен учитель може змінити суспільство, просто потрібно цього щиро захотіти та вірити у власні сили.
31 жовтня 2014 року стало викликом, яке змінило моє життя на декілька років? Чому? А все почалося з випуску новин про те, що в рідному селі на Херсонщині збираються збудувати полігон для відходів. Як? Місце історичного значення: перша згадка про козаків, турецька фортеця, скіфські кургани, масове поховання під час Голодомору. У цей момент я збагнув, що змінити погляд чиновників та населення можна не просто повстанням людей, а створенням інформаційного простору села, яке б на увесь світ заявило про свою самобутність. І від цієї дати почався новий етап мого життя — етап блогерства, але особливого, соціального з педагогічною метою.
Відтоді ми живемо на одній хвилі з рідними вчителями, незважаючи на відстань у 560 кілометрів. Ми починали спілкуватися з 5 семикласниками з маленького журналістського проекту «Знай наших», і за рік створили цілий інформаційний портал села з віртуальним музеєм, актуальною інформацію для жителів, авторськими учнівськими сторінками.
За декілька років наш проект зацікавив археологів, місцеве самоврядування, журналістів області, ми стали переможцями найкращого соціального проекту «Щасливе дитинство», наш блог переглянули тисячі людей з 17 країн світу.
Ще одна найграндіозніша перемога стартапівців — це допомога родинам, які потрапили в тяжкі життєві обставини. Ми зібрали кошти на операцію вчителю фізкультури і врятували разом його добре щире серце за допомогою порталу та соцмереж. Ми зібрали одяг, гроші та продукти родині, яка постраждала від пожежі. Переконаний, що цей проект допоможе учням стати успішним у будь-якій частині світу».
Що писали про Виклики 2030
У цьому питанні йшлося про виклики, які постануть у 2030 році, та як просто зараз можна підготувати учнів до них. Також що саме робити з учнями, щоб у майбутньому вони стали успішними людьми. Як розвивати навички і чому важливо робити це вже сьогодні, а не через 10 років.
«Ми часто обманюємо себе, що сучасні діти мають кліпове мислення. Насправді воно є й у вчителів. Гортаючи новинну стрічку Facebook, ми не читаємо всі новини наших друзів, а лише вибірково зупиняємось на фактах, що нас зачепили. Той самий процес відбувається і в дитини на уроці.
Покоління digital native — це діти, які самі створюють контент для різних каналів. Вони очікують від сучасної освіти більшої самостійності, незалежності і меншої кількості авторитетів. Вчитель сьогодні — не ретранслятор, вчитель — коуч, тренер, фасилітатор. Якщо раніше він лише давав готові відповіді на запитання, то нині ця траєкторія змінилась. Сьогодні вчитель допомагає учням сформулювати власні запитання, вчить їх правильно ставити, шукати на них відповіді та допомагає стати інноватором.
Варто формувати навички, а не «завантажувати» інформацію. Навчальна програма та підхід до викладання постійно оновлюється. Якщо в центрі уваги вчителя лише знаннєвий компонент, до прикладу підготовка до ЗНО, ми втрачаємо шанс зробити дітей успішними. Сьогодні інформації дуже багато і вона доступна для всіх.
Вчитель — не конкурент Google. Проте ці навички, що дає на уроках вчитель, можуть допомогти учневі у майбутньому. Використання нових технологій допомагає організувати новий навчальний простір. Це допомагає заощадити час на уроці для особистісного спілкування з учнями…»
Чекаємо на імена фіналістів українського «Оскара» для вчителів 30 серпня. І нагадуємо, що досі можна подати заявку на участь у світовій премії Global Teacher Prize. Це варто встигнути до 9 вересня.
