Здавалося б, отримати 200 балів з ЗНО — майже нереально, але щороку комусь вдається набрати максимум. Ми поговорили з тими, хто колись отримав 200 балів, і розпитали, чи вплинуло на їхнє життя це шкільне досягнення.
Катерина Скічко, отримала 200 балів з української мови і літератури
Я з міста Ізмаїла (Одеська область), це російськомовний регіон. Я завжди хотіла навчатися в Києві в КНУ ім. Тараса Шевченка. Мені треба було готуватися до ЗНО з української мови. До 5-го класу я взагалі не могла говорити українською, не могла нормально писати, не знала багатьох слів. У мене були дуже слабкі знання.
Потім мене відправляли до україномовних родичів, там у мене з’являлася практика. Я багато читала україномовної літератури.
Рік я займалася з репетитором в 11-му класі, а також самостійно. Вела навіть щоденник українських слів, куди записувала всі нові слова, які почула чи прочитала. Поставилася дуже серйозно до цього питання.
Коли я отримала результати, то спочатку не повірила. Це здавалося неймовірним.
Хоча на самих тестах мені було легко і все йшло добре. Я ще тоді розуміла, що отримаю високий бал, але що це буде 200 балів, важко було уявити. Спочатку, коли я взяла свою чернетку і ми перевіряли завдання з репетитором, він постійно казав: «Правильно». Мене це шокувало. А коли прийшли офіційні результати, до шоку додалися радість та гордість, що мої зусилля не були даремними. Я дуже в це вклалася.
З історії України я отримала 199 балів, а англійську склала на 194,5.
Я вступила до університету Шевченка на юридичний факультет на бюджет. У мене не було проблем з навчанням українською мовою. Я закінчила бакалавріат з відзнакою, далі була магістратура, зараз я працюю юристом. Знання української мови в цій професії дуже важливе: треба вміти писати і говорити. Тому я ніколи не шкодувала, що так добре готувалася до ЗНО з української мови. І всім раджу так робити, особливо тим, хто з російськомовних регіонів.
Якщо ти докладаєш зусиль, це повертається. ЗНО — одна з небагатьох об’єктивних оцінок, з якими я стикалася у житті.
Люди, які готувалися, — отримували високі бали, хто не готувався — низькі. Якщо дивитися в довгостроковій перспективі, то високі бали додають тобі рейтингу, коли ти вступаєш до університету, і вже далі можеш обирати для себе найкращі варіанти.
Олена Брикса, отримала 200 балів з української мови і літератури
Я складала ЗНО у 2010 році. Репетиторів не наймали, готувалася лише на уроках.
Саме тестування пройшло легко, надмірних хвилювань не було.
Коли отримала результати, була шокована. І досі відчуваю, що це була моя особиста вершина, яку вдалося подолати.
Потім я подала документи в три університети — до Луцька, Львова, Рівного. У підсумку, навчалася в Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки в Луцьку. Саме навчання було легким і успішним, ніколи не виникало сумнівів щодо вибору спеціальності. Тому зараз я працюю вчителем у ЗОШ №3 міста Рівного.
Григорій Гогерчак, отримав 200 балів з фізики
ЗНО я складав у 2013 році. Проходив незалежне оцінювання з української мови і літератури, математики, фізики та хімії. З фізики отримав 200 балів, з математики трохи не дотягнув — 199.
Оскільки в 9-11-му класах я навчався в Українському фізико-математичному ліцеї, де фізика та математика вивчаються на поглибленому рівні, завдання ЗНО з цих предметів для мене не викликали проблем.
Здебільшого вся підготовка до тестування в мене проходила на уроках, де ми в 11-му класі доволі часто розглядали тести минулих років.
З фізики ще додатково потрібно було переглянути окремі питання, як-от авторів відкриттів, на яких на уроках в ліцеї увагу не акцентували. І напередодні ЗНО я переглядав кілька тестів для закріплення.
Тестування для мене було трохи відмінним з моральної точки зору, аніж для інших учнів, оскільки проходив я його не в Києві, де навчався, а в рідному місті — Ужгороді. Найбільше мене хвилювало, що можу зробити десь механічну помилку під час розрахунків, і власне сам процес тестування: щоб ніяких документів не забути, не запізнитися тощо.
Посеред тесту до аудиторії ввійшов працівник міліції з металошукачем. Хоча в мене й не було нічого забороненого, це трохи нервувало.
А так, в цілому, надто за результат не хвилювався, оскільки все що міг зробити — зробив впродовж підготовки.
Власне результат не був для мене сюрпризом, оскільки на той час ЗНО з фізики та математики не передбачало відкритих запитань, а отже його можна було легко перевірити вже наступного дня, звіривши свої відповіді з відповідями Центру оцінювання якості освіти. Звісно, результату зрадів, бо додалося впевненості, що зможу потрапити на ту спеціальність, на якій хотів навчатися.
Загалом за атестат, три ЗНО та перемогу на Всеукраїнській олімпіаді з IT та успішне завершення підготовчих курсів, я отримав 863,6 бали, що було найвищим балом на обрану мною спеціальність і, кажуть, навіть по всій Україні, хоча можливості перевірити це не знайшов.
Тому подавав документи спокійно, хоча й на кілька спеціальностей, щоб мати була спокійна. Але оригінали одразу залишив на факультеті кібернетики (нині — факультет комп’ютерних наук та кібернетики) Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальності «Програмна інженерія».
Про свій вибір не пошкодував жодного разу. За чотири роки навчання на бакалавра я вивчив багато мов програмування, отримав хорошу математичну базу для побудови своєї кар’єри за спеціальністю. І минулого літа успішно вступив сюди ж на магістратуру.
Ще в 2013 році за підтримки тодішньої адміністрації Українського фізико-математичного ліцею я зініціював інтернет-змагання з інформаційних технологій, яке щороку збирає близько 700 учасників з усієї України. Цього року, вже на базі Природничо-наукового ліцею №145 міста Києва ми успішно провели п’яту інтернет-олімпіаду, що завершилася фіналом у Києві. Для цього змагання я розробив спеціалізовану систему, яка дає змогу проводити олімпіади повністю в інтернеті: від отримання робіт до перевірки та публікації результатів. Протягом усіх п’яти років я керую роботою журі цього змагання, складаю завдання та організую його заочні етапи.
Також три роки в Українському фізико-математичному ліцеї та два останні — в Природничо-науковому ліцеї №145 готую учнів до всеукраїнських олімпіад з інформаційних технологій у рамках спецкурсу «Інформаційні системи та бази даних».
За цей час вже понад десять моїх учнів стали переможцями на IV (всеукраїнському) етапі змагання, четверо з них отримали найвищий результат — диплом І ступеня.
Паралельно, разом з освітнім проектом «Школа програмування та інформаційних технологій», беру участь у літніх та весняних школах, де викладаю учням бази даних, щоб підготувати їх до олімпіад з інформаційних технологій.
Хоча більшість моїх досягнень наразі в освітній сфері, цієї зими я успішно завершив стажування в одній з німецьких компаній, де займався розробкою додатків мовою програмування Python.
ЗНО — це лише певний зріз знань з шкільних предметів. Його результат показує, наскільки учень плідно працював у своїй школі та наскільки школа професійно підійшла до підготовки своїх учнів.
Здебільшого учні, які досягають високих результатів на цьому тестуванні, цілеспрямовані та зосереджені, а тому переважно досягають поставленої мети. Проте зворотне не завжди правильно, адже посередній чи поганий результат зовнішнього оцінювання може бути результатом неякісного викладання в школі, поганого настрою, хвилювання чи хвороби. Ба більше, навіть ті, хто отримав менші бали ЗНО заслужено за свою роботу, мають такі ж шанси досягти успіху в житті, бо далеко не завжди знання — це ключ до успіху.
