Лекції у коворкінгах, семінари у Skype та підробіток замість пар: ми дізналися, як живеться студентам українських вишів, де навчання «заморозили» до весни. Причина — скорочення витрат на опалення аудиторій у ВНЗ. Незважаючи на офіційну заяву МОН про те, що заклади вищої освіти не можуть підміняти аудиторне навчання дистанційним за будь-яких умов, студентська молодь багатьох вишів самоорганізовується для домашнього навчання. Розповідаємо, як це відбувається в різних вишах.
КНУ ім. Тараса Шевченка, 4-й курс Інституту журналістики, факультет реклами та зв’язків із громадськістю
У 2016 році була точно така ситуація. Тепер знову з грудня й до початку березня ми на «навчальних канікулах». Завдання викладачі надсилають на пошту. У студентів чітко визначені дедлайни здачі робіт з різних дисциплін, які треба надіслати на перевірку до 20 лютого.
Завдання для дистанційного навчання публікуються на сайті. Ось зараз переді мною сім файлів із завданнями із семи дисциплін. Кожен викладач у Word робить файл із завданнями. Хтось додає таблицю оцінювання, хтось просто дає завдання накшталт «Зробити медіаплан» і додає список літератури. Хтось узагалі не дає літератури. А ось лекційного матеріалу нам не надсилають.
За моїми спостереженнями, студенти зараз не рвуться в бій за знаннями під час вимушених канікул, ніхто особливо нічого не робить. Бурхлива навчальна діяльність розгорнеться ближче до дедлайнів.
Те, що ми робимо зараз, більше схоже на звітувальну роботу. Поглибленню знань це не сприяє. Не можна поставити запитання викладачеві, бракує якісної онлайн-платформи для проведення лекцій.
З іншого боку, під час затяжних зимових холодів і без дистанційного навчання зменшується кількість студентів, які їздять на пари. Адже в аудиторіях холоднеча, ККД від занять знижується критично, усі мерзнуть, нічого не слухають і не мають бажання працювати на семінарах.
Але мене особисто «дистанційка» влаштовує тим, що маю додатковий час на написання дипломної роботи. Хто має бажання, витратить «канікулярно-навчальний» час ефективно, та ще й заробить.
Рівненський державний гуманітарний університет, 4-й курс факультету іноземної філології
Зимова «дистанційка» з кінця грудня до початку березня практикується не вперше. Наразі аудиторно студенти нашого вузу не навчаються. Нас відправили на практику, яка збіглася з «неопалювальним» періодом. Так само було, коли я навчалася на 2-му та 3-му курсах.
Якщо чесно, ця форма навчання не подобається мені взагалі. Алгоритм такий: усі завдання з предметів представлені на офіційному сайті університету, кожен викладач має свою папку з файлами, до яких у студентів є доступ. Так, прочитати лекції та літературу ти можеш сам, але коли потрібно вчити іноземну мову самотужки — це малоефективно. Адже головне — практика спілкування, проговорювання. А на «домашньому навчанні» цього немає.
Після того як завершується дистанційний етап, приходиш до університету і на тебе навалюється цілий шквал завдань. Підтягування хвостів відбувається надто швидко. Менше лекцій, більше практичних завдань і семінарів. До того ж у багатьох студентів вдома не дуже хороший інтернет, але ця проблема нікого не цікавить.
Львівська політехніка, 5-й курс Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій
Зараз у нас опалюється незначна частина корпусів, тож перехід на дистанційне навчання з 12 лютого по 3 березня — непогана ідея. Тим паче, що всі дисципліни, які ми вивчаємо, є в навчально-віртуальному середовищі Львівської політехніки. За останній місяць воно дуже популяризувалося, адже в студентів заявилася така потреба. Зараз близько 90% дисциплін є в цьому сховищі знань. Кожен студент реєструється у віртуальній навчальній базі, обирає дисципліни і отримує повний доступ до лекцій та практичних завдань. Матеріали надаються викладачами.
На навчальний процес «дистанційка» сильно не вплине, адже в нас є можливість навіть тести проходити в онлайн-режимі. Тому студенти, зацікавлені в отриманні знань, будуть брати матеріал і вчити.
Мінус такої форми навчання — вона може вплинути на дисципліну навчання, адже не всі настільки організовані та відповідальні. Я помітив, що молодші та креативніші викладачі організовують навчальні зустрічі зі студентами поза стінами Політехніки — у комфортних коворкінгах, наприклад.
Уманський національний університет садівництва, 1-й курс кафедри готельно-ресторанної справи
Дистанційне навчання в нас практикують не перший рік, це я знаю від старших студентів. Усім подобається, хто ж буде проти додаткових канікул?
У кожної групи є електронна пошта, куди надходять завдання для всіх студентів і дедлайни. Згідно з графіком ведення дистанційних лекцій викладач кожного предмета зв’язується зі старостою. Староста організовує групу і час виходу на зв’язок у Skype. Користуємося груповим дзвінком. Перші рази було незвично (так я ще не вчився), але цікаво. Наступний сеанс після лекції — опитування. Для опитування староста розподіляє групи по кілька чоловік, щоб усім було зручно. Викладач оцінює твій виступ, а потім тобі на електронку надсилає зароблені бали. Теоретично, можна поставити конспект на монітор і читати звідти, але ж вчишся не для цього. У тиждень це 3-4 години навчання з двох предметів. На один тиждень за графіком заплановано 2-3 предмети.
Позитивні сторони «дистанційки» — можливість підробляти. Мені подобається, що і навчатися можу, і заробити дещо.
Негативні сторони: не завжди все так добре зрозуміло, як коли ти просто слухаєш лекції. Та й зв’язок може бути поганим, а через велику кількість людей не все можеш розчути. До речі, відсутність хорошого інтернету в селах — найбільша проблема для моїх однокурсників.