Як вивести пострадянську країну в лідери за рівнем освіти: рецепт Естонії

Естонія — у трійці лідерів рейтингу освітніх систем за версією PISA. У рамках «Освітнього десанту» ми поговорили з представниками організації Innove (відповідає за освітню політику в цій країні) про кроки, що допомогли здійснити естонське освітнє диво і можуть бути адаптовані в інших країнах.

Реформи починати знизу і творчо

Реформа не буде успішною, якщо намагатися зрушити її лише зверху — у профільному міністерстві. Освітня реформа в Естонії розпочалася знизу. Вчителі та адміністрації шкіл самі прагнули змін, об’єднали зусилля, виступили з ініціативою, розробили методологію. А вже згодом їх підтримало керівництво держави.

Як наслідок, з 1987 по 1992 роки в Естонії були ухвалені ключові питання реформи освіти. А в самому конкурсі сценаріїв реформи брали участь 129 проектів.

Естонці пишаються, що від цього курсу не відходять протягом 30 років. І наголошують, що головне в реформі — творчий підхід. Наприклад, за цей період у країні створили пласт літератури естонською мовою, якої на кінець 1980-х катастрофічно не вистачало.

Перенавчати вчителів

Після того як був обраний курс реформи та визначені її головні завдання, у країні стартували програми з підвищення кваліфікації для вчителів. До реформи долучилися естонські спеціалісти, які на той час викладали в США, Канаді та інших країнах. Вони повернулися до Естонії і стали експертами та викладачами на курсах і семінарах з перенавчання.

Було скликано кілька освітніх конгресів, де вчителі самі визначили, яка модель школи є найефективнішою для швидкого впровадження змін. Так з’явилася схема «3+3+3+3». Тобто 12 років навчання, що умовно поділене на чотири етапи: 1-3-й класи, 4-6-й класи, 7-9-й класи та 10-12-й класи.

Надати школам автономію

Естонські школи мають дуже широку автономію. Кожна з них може розробляти власні навчальні програми. Єдина вимога — відповідність стратегічним цілям державної освітньої політики. Для цього достатньо орієнтуватися на документ під назвою «Естонська стратегія навчання протягом усього життя».

Директори шкіл самостійно вирішують, кого прийняти на роботу чи звільнити. Також вони вирішують, які додаткові курси чи стажування необхідні кожному окремому вчителю.

Держава підтримує школи, однак не втручається в їхню внутрішню політику. В Естонії діє близько 500 муніципальних і 50 приватних шкіл. Держава допомагає муніципальним і приватним школам однаково — за принципом «гроші ходять за дитиною». Із державного бюджету виділяють кошти на зарплату вчителів, харчування учнів та всі навчальні матеріали.

Зібрати команди на місцях

Реформа — це командна робота. І діяти спільно треба не лише зверху, а й знизу, безпосередньо в школах. Тому одне з ключових завдань директорів навчальних закладів — зібрати професійну команду.

Лідерство в естонських школах розподілене. Директор ніколи не ухвалить вагоме рішення одноосібно — тільки після наради з колегами.

В естонських школах дуже високий конкурс на вчительські посади. Наприклад, у Таллінні — 20-30 кандидатів на місце. Працювати на команду та на результат вчителів мотивують фінансово. Зараз середня зарплата естонського вчителя — близько 1200 євро.

Комп’ютеризувати процес

Усі комп’ютери учасників освітнього процесу в Естонії (учнівські, шкільної адміністрації, батьківські) підключені до єдиної системи. Вона допомагає легко й швидко відслідкувати домашні завдання й оцінки дитини. Батьки можуть порівняти успіхи свого школяра з оцінками інших дітей та середнім показником класу. Однак, усе анонімно, без розголошення прізвищ інших учнів.

Також система дає батькам змогу завантажувати довідки про хвороби дітей, а учням нагадує про важливі шкільні події чи контрольні роботи.

Інформатика в Естонії — «наскрізний» предмет. Вона обов’язково інтегрована з усіма іншими дисциплінами. У загальноосвітню програму введені робототехніка і програмування.