Здорове харчування дитини: рекомендації і табу

Примушувати дитину їсти — не ок

Не варто примушувати дитину їсти. Особливо якщо доходить до крайнощів на кшталт «Доки не покажеш порожню тарілку, з-за столу не вийдеш», «Що більше з’їси, то краще». Годувати треба голодну дитину.

Примус у харчуванні — це своєрідна психологічна атака. Якщо ви хочете, щоб дитина їла, потрібно щонайменше протягом 21 дня (звичайно, у кожного власні терміни психологічної фіксації, але відомо, що в середньому звичка формується за три тижні) зробити кухню безпечною територією. Дитина має розуміти, що це місце вільне від сварок, погроз, принижень. Треба бути екологічними батьками.

Це стосується саме ситуацій, коли відмова дитини від їжі має психологічне підґрунтя. Однак є випадки, пов’язані з фізіологічним станом та харчовими вподобаннями. Наприклад, під час хвороби енергія організму спрямована на боротьбу з хворобою, а не на перетравлювання. Водночас батькам потрібно бути уважними щодо смакових переваг дитини.

Мультики за столом: цілковите табу

Коли батьки поспішають, а дитину потрібно швидко нагодувати (натовкти — називаймо речі своїми іменами), у хід часто йдуть мультики. Відтак це стає системою. Річ у тім, що дитина розумна: спрацювало один раз — вона й надалі вимагатиме видовищ, почне маніпулювати. До речі, дорослі теж таке люблять. Згадаєте стихійні відерця попкорну в кінотеатрі. Тобто все починається з насильницького годування, а продовжується їжею в кінотеатрі та морозивом, чипсами й іншими снеками вдома перед телевізором. Це порушення харчової поведінки. Це небезпечно. Людина постійно підкріплює апетит, коли його вже немає.

Правильне харчування має бути цілою сімейною філософією. Діти дзеркалять поведінку дорослих. Вони переймають усі погані харчові звички, усі скелети в кухонній шафі батьків. У родині повинні бути сформовані здорові традиції харчування.

Ще один важливий момент стосується єдності задля досягнення мети. Не можна вимагати від дитини того, чого самі батьки не виконують. Тому обмеження в харчуванні (не дієта у зв’язку із захворюванням) повинні поширюватися на кожного члена сім’ї. Усе просто: немає вдома заборонених продуктів — немає і споживання цих продуктів. Звичайно, допустима певна гнучкість правил. Наприклад, можна зробити виняток у виборі страв під час святкування дня народження чи за столом у гостях.

Здорові харчові традиції в сім’ї

• Вибір екологічних продуктів.
• Відмова від споживання їжі на ходу.
• Планування прийомів їжі та режиму (робота шлунково-кишкового тракту має певний ритм, і надолужити втрачене, як і у випадку зі сном, не вдається).
• Відмова від фаст-фуду.
• Спільні прийоми їжі.

Дефіцити, і що з ними робити

В Україні (зокрема через географічні особливості) є значний дефіцит вітаміну D і йоду. Саме ці елементи необхідно включати в раціон додатково. Згідно зі світовою статистикою, 80 % усього населення планети має недостатність або дефіцит вітаміну D.

Вітамін D

Багато дітей не люблять рибу. Часто це зумовлено непереносимістю продукту. Важливо пам’ятати, що алергія та непереносимість — різні речі. У першому випадку продукт не можна вживати, а в другому є варіант формування вікна толерантності: потрошку домішувати його в страви. Наприклад, зробити фрикадельки за пропорцією: 80 % м’яса/20 % риби. Без риби в раціоні покрити потребу організму у вітаміні D фактично неможливо.

Джерела вітаміну D:

• різноманітна риба;
• яйця;
• печінка;
• молочні й кисломолочні продукти;
• олія.

У середньому потреба дитини у вітаміні D становить 1000 міжнародних одиниць. Саме така кількість міститься в 100 г океанічного лосося. Однак у 100 г штучного лосося з магазину містяться всього лише 100 міжнародних одиниць. А в інших продуктах, наприклад, молоці чи сметані, показник менший від одиниці (≈ 0,12). Уявіть, у день треба з’їсти 43 яйця, щоб покрити добову потребу вітаміну D. Саме тому риба в раціоні настільки важлива.