Наприкінці травня Фонд Varkey провів найбільший у світі онлайн-саміт педагогічної спільноти Covid-19: Teachers of the World Unite. Освітяни з усього світу працювали у віртуальних робочих групах: ділилися досвідом дистанційного навчання, розповідали про локальні особливості освіти під час карантину, ризики та виклики, з якими вони стикнулися. До саміту долучилася керівниця напрямку розвитку вчителів «Освіторії» Ольга Манмар і поділилася своїми інсайтами з події та напрацюваннями її робочої групи.
У події взяли участь освітяни з 75 країн світу. На півтори години всі вони долучилися до обговорення спільного документа від UNESCO та International Task Force on Teachers for Education 2030. «Supporting teachers in back-to-school efforts» — це інструкція, збірник рекомендацій для освітніх управлінців та керівників шкіл, як створити сприятливі умови роботи для вчителів із поверненням до школи. Документ розробили світові освітні експерти, а учасники саміту зібралися, щоб його опрацювати та запропонувати свої рекомендації, а також почути думки педагогів з різних куточків світу.
Попри те, що в анкеті учасника я зазначила вільне володіння англійською мовою, організатори включили мене в групу з російською мовою роботи, і це мене дійсно здивувало. Мені випала роль фасилітатора, тож ще до самої події брала участь у попередній сесії, де ми проговорили мету, формат та основні правила роботи і отримали детальну інструкцію. У нашій робочій групі були викладачі зі шкіл, коледжів та університетів України, Казахстану та Росії.
Саміт розпочався з натхненних відеозвернень від самого пана Варкі, його команди, переможців премії Global Teacher Prize та висловлень підтримки всім освітянам. Спікери говорили про виклики, на які раніше вчителі не звертали уваги і з якими зараз зіткнулися по всьому світу.
Найперша проблема — відсутність інтернету та гаджетів для дистанційної роботи. Світова статистика показує: тільки 60% вчителів та учнів мають доступ до інтернету, решта 40% — не мають. Вчителі також стикнулися з емоційними і психологічними труднощами дистанційного навчання і по-новому оцінили важливість живого людського контакту, який є нашою силою, але водночас і несе небезпеку для здоров’я. Онлайн-формат викладання вимагав нових творчих підходів від педагогів та залучення всієї родини в навчання дітей, щоб воно було ефективним.
Мене найбільше вразила теза про те, що неприпустимо ігнорувати психологічний добробут заради самого предмета: психоемоційне здоров’я вчителів та учнів має бути в центрі уваги, коли всі повернуться до школи.
У нашій робочій групі дуже активними були учасники з Казахстану. Вони говорили про стрес і про тиск з боку керівних органів та батьків, про збільшення адміністративної роботи. Зазначали також про втому і перенасичення різними курсами з освоєння цифрових інструментів дистанційної роботи, хоча на практиці більшість педагогів використовують 2–3 найзручніші програми.
Найбільше учасників турбує подвійне навантаження, адже окрім своєї ролі, вчитель тепер має бути і трішки лікарем — моніторити фізичний стан дітей у класі, і трішки психотерапевтом — дбати про психологічний та емоційний комфорт дітей. Лунали пропозиції диференціювати вчителів на тих, хто працює онлайн, і тих, хто викладатиме в класі.
Цікавою для мене була думка вчителя з українського коледжу: вона помітила, як її студенти переосмислили вибір своєї професії. Коли в них з’явилося більше вільного часу, вони взялися за вивчення предметів, які їх дійсно цікавлять. Ця ж учасниця висловила побоювання: через те, що вчителям складно адаптуватися до нових умов роботи онлайн, багато педагогів можуть залишити професію.
Від події я отримала відчуття, що світова спільнота вчителів дуже згуртована, у ній є розуміння та підтримка, і вони готові випрацьовувати нові правила роботи у школах.
Що радять світові експерти в документі «Supporting teachers in back-to-school efforts» для підтримки вчителів?
Пандемія Сovid-19 завдала значного стресу дітям, їхнім сім’ям та вчителям. Педагоги, однак, відчувають тиск із різних боків — від ризиків для фізичного здоров’я до подвійного робочого навантаження, пов’язаного з дистанційним навчанням. Саме тому освітні управлінці, керівники шкіл та уряди повинні:
- Ставити психоемоційний добробут вчителів та учнів вище за академічні досягнення. Педагоги мають добре усвідомлювати очікування і результати від своєї роботи.
- Забезпечити педагогів знаннями та інструментами надання психологічної допомоги, щоб вчителі могли вчасно помічати та виявляти ознаки стресу, виснаження і вигорання у колег та учнів і реагувати на це.
- Підтримувати найбільш вразливі групи: серед вчительства — це педагоги старшого віку, що можуть мати хронічні захворювання; серед учнів — це діти з незабезпечених сімей, які можуть страждати від стресу. Вчителі повинні вміти помічати прояви психологічної травми у дітей.
- Визнавати за вчителями ключову роль у процесі навчання. Забезпечити педагогів можливістю виявити прогалини в знаннях дітей і реорганізувати клас та навчальний процес, щоб діти зі слабкими знаннями отримували індивідуальні консультації вчителів. Надати вчителям інструменти для ефективного змішаного навчання.
- Провести підвищення кваліфікації вчителів, щоб вони вміли користуватися альтернативними цифровими інструментами викладання і розвивали впевненість та гнучкість до ситуації, що постійно змінюється.
- Залучити вчителів до перегляду і редизайну навчальної програми: педагоги можуть самостійно визначати нові навчальні цілі і пропонувати теми та вправи для їх досягнення.
- Відкласти або адаптувати систему і процес оцінювання вчительської роботи. Враховуйте, як учителі застосовують на практиці інноваційні методи викладання.
- Зберігати статус та права вчителів. Вчителі повинні отримувати заробітні плати та мати оплачувані лікарняні або, за потреби, оплачувані дні самоізоляції.
