Зірковим Послом Чілдрен Кінофесту цьогоріч став фронтмен гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк. «Освіторія» запитала улюбленого музиканта про те, як батькам формувати разом із дітьми культуру споживання кіно, чи надихатиме вдала екранізація братися за книгу, чи допоможе дітям TikTok розвинути режисерські навички. А ще — про світові метатренди, які знаходять відбиток у кінематографі. До слова, зацікавленість Андрія кіно геть не поверхнева: він зараз працює над створенням документального соціального фільму в рамках світової акції зі звільнення українських політв’язнів.
Андрію, вже третій місяць ми живемо в реальності, у якій світ перемістився в онлайн: від навчання до концертів та кінофестивалів — от як Чілдрен Кінофест. Є шанси, що діджитал-активності онлайн поступово замінять людству режим «наживо»?
Світ вже ніколи не буде таким, як був. Ми адаптуємось до цього з розумінням, що дещо зникне, але дещо й залишиться. Нічого страшного в цьому немає. Живе спілкування, концерти й фестивалі наживо діджитал-світ замінити не зможе, бо людина — дуже соціальна істота. Я — дуже. Незважаючи навіть на те, що люблю побути на самоті й здебільшого і так завжди самоізольований — мені із собою добре. Але новий досвід показав: онлайн-концерти — ще та гидота.
Якби можна було замінити театри й концерти, це давно вже сталося б, та альтернативи живому обміну емоціями людство досі не вигадало. Натомість є інші жанри, які добре з цим впорались, — наприклад, кіно. Єдине, що кіно й раніше балом заправляло, а зараз володарює над нами. Шкода, що на якийсь час ми залишилися без великого екрана. Але… хрускіт попкорну в залі часом теж дратував;)
Цікаво, з яким мультяшним героєм могли б себе асоціювати в дитинстві й зараз?
У дитинстві я був наймолодшим персонажем з мультсеріалу «Дивовижний світ Гамбола». А тепер — щось схоже на Карлсона. Пропелер добре працює, так.
Які фільми, побачені в дитинстві та юності в кінотеатрах, залишили незабутні враження і чому?
Точно пам’ятаю, як я, маленький хлопчик, чимдуж біжу додому, подивившись випадково у відеосалоні фільм не для свого віку — «Кошмар на вулиці В’язів». Але нічого, моя сестра зняла зі стіни декоративний хрест, і я спав з ним всю ніч. До неї якраз у гості завітав хлопець, коли батьки поїхали на дачу. Я просився переночувати разом з ними, настільки було страшно, але мені сказали: «Андрійку, ти вже дорослий, спи з хрестом!» Не скажу, що я став релігійним через це. Ну… нічого.
В юності я, затамувавши подих, переглядав пригодницькі фільми про індіанців. Мабуть, це на мене добряче вплинуло. Щоправда, я не використовую трави, щоб віщі видіння, чи то пак «галюцинації» отримати.
Варто намагатися вберегти дітей «ніжного віку» від перегляду тих же фільмів жахів, про які ви згадали, кривавих трилерів? Чи наша реальність із доступом до інтернету 24/7 не дає на це жодних шансів?
Якщо можете відтермінувати перегляд таких відео — зробіть це! Це я вам як тато кажу, який так і намагається чинити.
Як прищеплювати дитині культуру споживання кіно?
Я показую сину й доньці фільми, які вважаю класними. Потім ми обов’язково обговорюємо побачене. Що сподобалось дитині, що ні та чому. Обговорювати з дітьми фільми — це частина навчання. Мої діти паралельно вивчають кілька мов — мама говорить з ними російською, а я — тільки українською. Ми дивимось з ними стрічки різними мовами — їхні улюблені мультики чи фільми. Особливу увагу звертаємо на характери героїв. Як той чи інший персонаж змінився, завдяки кому чи чому, як це змінило його життя. Враховуючи, що діти і я любимо передивлятися фільми, а не тільки дивитися нове, це дуже цікавий досвід.
Якось я дивився із сином фільм «Пипець». Там є такий момент, коли тато-мафіозі пояснює сину, який теж хоче бути супергероєм, що справедливості не існує, і з цим треба змиритися.
Які світові метатренди з наявних нині — екологічність, антихарасмент, злиття цифрового та фізичного світів, гендерна нейтральність, інклюзія — варто активніше транслювати в сучасному кінематографі для дітей та в мультиплікації?
Нічого не змінилося, сучасні тренди підпадають під «вічні цінності» доброго, вічного, світлого. Вони більш акцентовані на певні життєві ситуації, але все нове, у тому числі у трендах — давно забуте старе. Є поняття честі, доброчесної поведінки в соціумі, і ці правила діють для всіх. Первинна мета мистецтва — виховувати слухача, глядача. Але в першу чергу, ще й самого автора. Тож, на мій погляд, акценти не зрушились. Все решта — нюанси, що залежать від таланту режисера й сценариста. Те, що в стрічках стало менше сексизму — добре. Прибрали паління з кадру — це клас! Але з цим дітям потім доведеться зіткнутися в реальному житті. Чи вони будуть з цим миритися, враховуючи, що це не є нормою медіа — побачимо.
Перш за все, дітей мають виховувати своїм прикладом поведінки батьки, а вже потім школа, університет. Все залежить від того, як ми самі бачимо цей світ, якими очима дивимось на нього і наскільки наші очі відкриті.
Література і кіно в процесі дорослішання людини роблять дуже важливу справу. Вдома світ може бути неідеальним, сірим. У кіно він може бути чорно-білим, бо там, як правило, є герой та антигерой. А в житті все змінюється стрімко. Супергерой за хвилину може стати антигероєм. А потім знову навпаки.
Андрію, як вважаєте, вдала екранізація книги здатна надихати дітей і підлітків читати оригінал? Чи епоха відео згодом все ж поглине друковані світи, і з цим варто змиритись, зважаючи на надмірну діджиталізованість юних поколінь?
О, ні. Книжку не замінить нічого. Вдала екранізація спонукає до глибшого вивчення матеріалу й повертає до прочитання. Ось мій син зараз, щоб отримати більше можливостей для відеоігор, читає книгу. Одну, другу, третю. І я спостерігаю жвавий інтерес! У нас із ним після прочитання точаться розмови, ми дискутуємо з приводу, що цікавіше. Потроху його, як і мене колись, все більше й більше починає цікавити світ власної уяви. Книжка якраз дає можливість створити своє кіно. І воно набагато цікавіше, бо ти сам — безпосередній учасник подій. Книжки, як і кіно, не можна взяти й під одну гребінку зрівняти. Іноді це простий романчик, іноді — дуже серйозний твір. Так само й відео. Тому, вважаю, порівнювати екранізації та книги не слід. Бо це як порівнювати рингтон із концертом симфонічного оркестру.
Ось, наприклад, якщо ви любите Патріка Зюскінда, то кіно «Парфумер» краще не дивитись. Зюскінд пише легко, захопливо, тебе його світ швидко поглинає. Не помічаєш художніх методів, які він використовує, щоб захопити увагу. Автор описує проблеми життя та смерті персонажів, а ти бачиш себе крізь призму гострих фарб. Гострих, щоб перехопити всю увагу пересічного читача, який живе у світі, де щось фатальне стається досить рідко. А кіно, навпаки, виявилося не про це…
Діти й підлітки всього світу шаленіють від соцмережі TikTok і знімають там «тоннами» 15-секундні ролики. Чи розвиває це захоплення режисерські, акторські навички? Може, ми й вас із «Бумбоксом» скоро зможемо побачити в TikTok?
Мало що знаю про цю соцмережу, хоча й не виключаю, що колись теж стану її частиною. Звісно, коли дитина знімає і монтує відео, і робить це часто та ще й сформує згодом свій стиль — це сприятиме тому, що вона виросте творчою особистістю з масою цікавих задумів та ідей.
#ЩоПодивитись
Андрій Хливнюк радить мульти й фільми для перегляду з дітьми:
«ВОЛЛ-І»
«Острів скарбів»
«Той, що танцює з вовками»
«Звільніть Віллі»
«Хлопчик у строкатій піжамі»
«Пропала грамота»
Чілдрен Кінофест — щорічний міжнародний фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків, який знайомить молоду українську аудиторію як з найновішими європейськими стрічками, так і зі світовою кінокласикою. Фільм — переможець фестивалю визначається шляхом прямого голосування глядачів. Місія Чілдрен Кінофесту — розвивати в Україні традицію спільних сімейних переглядів кіно та залучати дітей до створення кінофільмів.
До 7 червня діти з батьками мають нагоду щодня поринати у фантастичний світ кіно та мультфільмів, які безкоштовно транслює Чілдрен Кінофест, — вперше за всі роки в режимі онлайн. І обов’язково розкажіть дітям про можливість стати зіркою кінофесту та наступного року спробувати сили в конкурсі короткометражних фільмів.
