Система освіти постійно змінюється. Як вчителям навчитися приймати зміни, управляти ними та отримувати від цього задоволення? Пропонуємо лекцію від експерта Українського інституту майбутнього Миколи Скиби, який завітав у навчальний хаб «Освіторії».
Навіщо потрібні зміни?
Зміни — це єдина річ, яка залишається незмінною. Життя — ніщо інше як постійний ланцюжок змін. Це завжди рух, енерго-інформаційний обмін. Тому, щоб прийняти зміни, варто зрозуміти, що це — абсолютно нормально і природно.
Навпаки — погано, коли нічого не змінюється. Будь-яка система, яка задумується без змін, «на віки», зазнає занепаду.
Зміни — скрізь. Найбільш драматична зміна, що відбулася за останній час з людством — збільшення чисельності населення Землі. Однак це малопомітно в розрізі однієї генерації. Коли ми народилися, світ уже був таким, тобто мав близько 7 млрд жителів. І впродовж нашого життя навряд чи ця цифра зросте на порядок. Але якщо дивитися динаміку, то вона шалена: ще в XIX столітті на Землі жило лише близько мільярда людей.
Як зміни стосуються освіти?
Зі збільшенням населення зростає кількість людей, які мають освіту. Приміром, 1820 року лише 13% від 1 млрд людей мали бодай якусь освіту. А за останніми оцінками, 83% з нинішніх 7 млрд жителів Землі мають освіту. До того ж половина з них — вищу.
Тобто за відносно короткий проміжок часу освіта стала, можна сказати, «гігієнічним мінімумом» цивілізації. Це означає, що тепер це політично чутлива тема.
Кожен політик намагається якимось чином приділити цій темі увагу. Тобто освіта постійно ризикує потрапити в пастку кон’юнктури — в залежність від того, хто саме ухвалює рішення на політичному рівні.
Водночас зросла кількість людей, які здатні мислити незалежно. Людей зі сформованим світоглядом та запитом на індивідуальність.
Як зміни в освіті вплинули на людство?
Один з наслідків розвитку освіти — розвиток технологій. У минулі епохи світу потрібні були фахівці, яким достатньо було прочитати інструкцію на конвеєрному виробництві і виконати її. Тобто освіта фактично виконувала функцію «додатка» до станків.
Але згодом гонитва технологічного озброєння призвела до того, що технології ставали дедалі кращими. Це необхідно було, щоб обійти конкурентів, захопити більшу частину ринку. Як наслідок, виник зовсім інший ринок, де цінують інших спеціалістів. Світу більше не потрібні «додатки» до технологій. Він потребує творців технологій.
Що відбувається з тими, хто відмовляється приймати зміни?
Звісно, в усі часи були люди, що намагалися ігнорувати зміни. Яскравий приклад — компанія Kodak. Вона відома всім, хто застав плівкові фотоапарати. Інженер цієї компанії був першим, хто придумав цифрову камеру. Першим, хто зрозумів, що носієм знімку може бути не тільки плівка, а й цифровий носій.
Інженер прийшов до керівництва компанії, розповів про свій винахід і пояснив, що зміни дадуть вихід на абсолютно новий ринок і, відповідно, новий рівень прибутку. Однак керівники відмовилися приймати зміни. Що було далі? У 2013 році Kodak закінчила процедуру банкрутства.
А тим часом Apple просто об’єднала у своїх смартфонах винаходи, які вже були відомі. Наприклад, технологія цифрової камери була придумана в 70-ті роки минулого століття, а скло, яке дозволяє переводити дотик у сигнал, — у 60-ті.
До чого має готувати освіта?
Освіта — це підготовка до ринку праці. У попередні десятиліття він стосувався переважно роботи в корпоративному секторі. Тобто, коли молодий спеціаліст приходив у якийсь колектив, то, навіть якщо нічого не вмів, міг навчитися в середовищі. Отож корпоративний сектор виправляв вади освіти.
Однак у світі набуває розвитку динаміка віддаленої роботи.
Молоді люди, що навчаються зараз, потраплять у середовище, де огріхи освіти виправити ніхто не зможе.
Це означає, що тепер освіта в першу чергу має готувати до самоорганізації та самоконтролю. І не лише до роботи, а й до ситуації, коли можна жити без постійної зайнятості. Адже світ рухається до того, що роботи поступово заміщують більшість робочих місць.
Чи можна управляти змінами?
Майбутнє неможливо передбачити, але його можна створити. Коли людина наважується створювати майбутнє, вона стає лідером змін.
Такі приклади в освіті є і в Україні.
Наприклад, Паул Пшенічка — переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine. Вчитель фізики з Чернівців, який вже років 20 працює за проектними методиками. Не запитує дозволу і не чекає, коли будуть рішення Міністерства освіти чи концепція Нової української школи.
Як стати антикрихким в умовах змін?
Сьогодні необхідно включати в навчальний процес людські потреби. Слід давати волю тілу, емоціям. Використовувати вправи та ігри. Варто навчити дітей говорити про свої потреби, давати їм вихід.
Якщо хочете, щоб люди винесли корисну інформацію, спочатку дайте їм практичне завдання. Дозвольте щось рухати і крутити. Потім вони самі захочуть дізнатися теорію, щоб краще зрозуміти механізм. І так запам’ятають більше інформації.
Існує концепція так званої антикрихкості. Це не те саме, що міцність. Міцне під дією змін залишається таким самим. Антикрихке від змін стає кращим. Це та властивість, яка потрібна освіті зараз.
Якою буде освіта в Україні за новим законом
Нова початкова школа: на які моделі орієнтується Україна
Як вивести пострадянську країну в лідери за рівнем освіти: рецепт Естонії
10 професій майбутнього, які можна опанувати вже зараз
#ВчителіВажливі: Викладач фізики з Чернівців, який має власну планету
Паул Пшенічка: «Вчитель більше не джерело знань, він має навчити вчитись»
Must-read для викладачів та батьків від Паула Пшенічки
