Чи орієнтуються сучасні 10–11-річні діти в навігаціях сайтів? Чи розпізнають контекст, авторські натяки, чи правильно трактують метафори? Зможуть знайти потрібну інформацію в інтерв’ю з експертом, на інфографіці, інтегрувати з різних джерел? Відповіді на це дає Міжнародне дослідження читацької грамотності PIRLS. Результати останнього оцінювання за 2021 рік нещодавно оприлюднили у звіті. У дослідженні навичок читання взяли участь майже 400 тис. четвертокласників у 57 країнах світу.
Читають гірше, ніж раніше
PIRLS нагадує PISA, але у фокусі — усвідомлене читання учнів початкової школи. Діти в різних країнах проходять уніфіковане порівняльне тестування з читання. Оцінювання проводиться кожні п’ять років з 2001. Утім, ініціатори (серед засновників — міжнародні освітні компанії із США, Нідерландів та Німеччини) ще у 1960-х роках проводили попередні дослідження читацького рівня школярів, щоб глибше дізнатися про вплив на результати освітньої політики в різних країнах.
Як змінилися результати країн за минулі 20 років? Сінгапур — єдина країна, яка демонструє стійке покращення. Менш послідовно, але підвищується рівень у Великій Британії. У Македонії результати на диво стабільні. А ось у Нідерландах рівень читацької майстерності у школярів постійно знижується.
У двох третинах країн тих, хто читає впевнено, за останні 5 років поменшало. Експерти пояснюють це впливом пандемії COVID-19: дистанційно навчитися читати складно.
Вперше: тест онлайн та фейкові сайти
Цього разу вперше змінили формат: половина країн перевела тестування в онлайн (решта по-старому — на паперових носіях). Це дало змогу перевірити ще й навички онлайн-читання, які також потрібні сучасним школярам.
Цікаві та візуально привабливі фейкові сайти були спеціально створені для оцінювання. На барвистих вебсторінках розмістили різноманітні навігаційні функції, спливні вікна, посилання, вкладки, відео, аудіо, фотографії, діаграми, карти, анімовану графіку і теж вигадану рекламу. Текст з’являється та зникає залежно від наведення курсора, обертається, змінює колір. Усе це, з одного боку, робить процес захопливим для дитини, а з другого — дає змогу перевірити, як вона вміє здобувати інформацію в цифровому світі. Наприклад, за темою «Океани» були змодельовані три сайти, кожен до 10 сторінок: «Переваги океанів», «Екологія океану», «Забруднення пластиком». Щоб відповісти на всі запитання, діти мали інтегрувати інформацію з трьох джерел.
63%
опитаних школярів у Бразилії не вміють читати
21%
учнів з найвищими досягненнями у читанні
Навіщо віртуальний учитель?
Учневі допомагає віртуальний персонаж-педагог, який надає підказки після неправильного вибору. Наприклад, одне із завдань: обрати за назвою одне з чотирьох посилань, перейти туди, де має міститися потрібна інформація. Якщо учасник оцінювання помилявся, це знижувало бали, але його перенаправляли куди треба, щоб він міг працювати далі.
Онлайн-завдання містили пошук значення певного терміна в Google, знаходження даних у відео, аудіо, аналіз карт. Були запитання, відповідь на які можна знайти лише в підписі до ілюстрації. Найскладніші завдання потребували самостійних висновків. Наприклад: «У недосяжній для людини Маріїнській впадині знайдено пластиковий пакет. З якою метою автори сайту з екології надали цей факт?» Для опори — варіанти відповідей як неправильних («з’ясувати, чи тривожить це читача», «підкреслити цінність пакетів»), так і правильна («підкреслити приховану небезпеку»).
Перший досвід став успішним: у середньому 60% учнів успішно проходили онлайн-випробування.
Скільки часу школярі витрачають на пошук інформації?
У середньому близько половини учнів витрачали «30 хвилин або менше» на виконання домашніх завдань за допомогою гаджетів. У них найкращі результати з читання. Кожен четвертий опитаний школяр обрав «понад 30 хвилин». У них дещо гірші результати.
Експерти вважають, що триваліший час на пошуки інформації може бути наслідком того, що дітям важче, ніж першій групі, читати, тож більше часу йде на пошук. А ще це може бути зумовлено звичкою відволікатися або тим, що у школі їм дають додаткові завдання. Очевидна одна закономірність: діти, які повідомили, що «майже або ніколи не витрачають на це час», мали найнижчі досягнення з читання. Правдиво і те, що пошук не до снаги учням, які погано читають, і те, що без уміння в цифровому світі знаходити інформацію не розвиваються читацькі навички.
Зображення: pirls2021.org
Що саме діти роблять на PIRLS?
Традиційна частина, звісно, теж була: читання та відповіді на питання до художніх і наукових текстів. Перші були представлені оповіданнями або уривками творів з ілюстраціями. Це сучасні або класичні історії з одним-двома персонажами, сюжет з однією-двома центральними подіями, очевидною ідеєю або мораллю.
Наукові тексти мали презентаційні елементи: діаграми, карти, ілюстрації, фотографії або таблиці.
У переважній більшості країн учні мали однакові успіхи з художніми та науковими текстами. Але є й цікаві винятки, де діти явно значно краще підготовлені шкільною системою сприймати лише літературні образи (у Франції, Німеччині, Данії, багатьох інших країнах Європи, на Кіпрі, найбільш виражена різниця — у Греції та США). Або, навпаки, їм ближчі тексти, подібні до сторінок підручників (у Єгипті, Туреччині, а найбільш помітно — у Гонконгу та Китаї).
Половина запитань до текстів потребувала пошуку інформації та формулювання простого очевидного висновку з фактів. Інша половина вимагала аналізу, інтерпретації. Зазвичай другі навички складніші, тож учні виконували завдання або однаково, або питання на аналіз давалися важчі. Помітно зв’язок: загальна читацька компетентність значно гірша в тих, у кого низькі бали за завдання на аналіз та інтерпретації (такі тенденції помітні в таких країнах, як Азербайджан, Південна Африка, Республіка Косово, Узбекистан). Але є кілька країн, де учні на високому рівні аналізують та інтерпретують дані, але значно гірше шукають інформацію (США, Австралія, Албанія, Польща). Відтак фахівці пропонують проаналізувати відмінності в навчальних програмах країн, аби зрозуміти, що призвело до таких результатів та як краще прищеплювати ті чи ті читацькі навички.
Де найбільше успішних юних читачів?
Результати тішать: школярі 43 країн мають високі досягнення. У майже 3/4 країн досягнення учнів вищі за середні. Але існує значний діапазон показників у майже 300 балів між країнами з найвищими результатами і країнами з найгіршими.
| Ось, так би мовити, переможці: | Знизу таблиці опинилися: |
|---|---|
| 1. Сінгапур | 48. Азербайджан |
| 2. Ірландія | 49. Узбекистан |
| 3. Гонконг | 50. Оман |
| 4. рф | 51. Республіка Косово |
| 5. Північна Ірландія | 52. Бразилія |
| 6. Англія | 53. Іран |
| 7. Хорватія | 54. Йорданія |
| 8. Литва | 55. Єгипет |
| 9. Фінляндія | 56. Марокко |
| 10. Польща | 57. Південна Африка |
Одна з частин дослідження була присвячена тому, як самі школярі оцінюють навички читання. Вони мали вказати, наскільки правдиві твердження про те, як добре вони вміють читати. У середньому 43% школярів вважають, що «дуже впевнено читають», 35% — «впевнено», 22% — «погано читають». Учні четвертого класу мають точну самооцінку власного рівня читання. Приблизно такими самими їхні результати й були об’єктивно.
Як визначають рівень читання?
Початковий: учень має знаходити факти та робити очевидні висновки, переказувати події твору.
У середньому у світі лише 6% опитаних четвертокласників з різних причин після початкової школи не вміють усвідомлено читати. Це позитивні дані, адже людство наближається до загальної базової грамотності. Втім, є разючі винятки, які вимагають допомоги: у Туреччині серед опитаних школярів тих, хто не вміє читати, — 14%, у Бразилії — 63%, а в Південній Африці — 81%.
Середній: додається навичка знаходити аргументи в тексті до своїх припущень, коментувати почуття персонажів. У середньому 3/4 дітей у 4-му класі досягли такого рівня. Але в Південній Африці — лише 9%!
Високий: учень уже має робити неочевидні висновки з художнього тексту, міркувати про приховані мотиви, наміри персонажів, розпізнати значення метафор, у науковому — знаходити інформацію в таблицях, схемах, діаграмах. Наприклад, неочевидний висновок до наукового тексту «Дивовижний восьминіг»: «Чи красиві картини виходили у восьминога, який зміг впоратися із фарбами?» Відповіді в тексті немає, але те, що автор взяв слово «картина» в лапки, має наштовхнути на думку, що він іронізує над результатом.
Високий рівень у середньому в третини дітей, які пройшли PIRLS. Але в 10 країнах з низькими загальними показниками читання таких було значно менше: наприклад, 7% — в Ірані або 5% — у Єгипті.
Зображення: pirls2021.org
Просунутий: про тих, хто вміє визначати точку зору автора, оцінювати авторський стиль, художні засоби, композицію, інтегрувати дані, самостійно порівнювати їх, знаходити значення застосування візуальних та інтерактивних елементів.
Скільки учнів досягли просунутого рівня? У середньому таких школярів у 4-му класі — 7%. В Іспанії, Франції, Бельгії таких свідомих читачів менше, ніж у середньому у світі. А в Узбекистані та Республіці Косово взагалі ніхто з дітей не має такого рівня. Утім, є Англія та США, де 18% учнів з найвищими досягненнями в читанні, Гонконг — 21%. А в Сінгапурі кожен третій четвертокласник уже досяг цього найвищого рівня.
Яку користь дає батькам PIRLS?
Окрім власне рейтингу та результатів, експерти також аналізують додаткові дані стосовно учасників та їхніх батьків, шукають зв’язки: що саме впливає на читацький рівень? Якщо мати це на увазі, можна краще допомогти власним дітям.
Що ж можна зробити?
1️⃣
Читати книжки на очах у дітей
Наслідування — важлива рушійна сила для учнів початкової школи. Залежність зрозуміла: у батьків, які в анкетах зізнавалися, що взагалі не люблять читати, діти мають найгірші показники з читання.
Там, де тати й мами однозначно вітали книжки, діти мали вищі досягнення в читанні, ніж учні, чиї батьки ставилися до читання байдуже. Є й нюанси: якщо у країні загалом низькі показники, відсутня культура читання, там більше людей, які не бачать користі та задоволення у книжках. Але цю тенденцію можна порушити власним прикладом. Майте на увазі: якщо любите читати з гаджетів, діти не усвідомлюють, що мама або тато саме читають, а не, приміром, дивляться відео. Тому в домівці мають бути книжки, і не на полицях, а в руках дорослих.
2️⃣
Практика не з-під палки, а з цікавості
Шкільні завдання та сучасні способи заохотити до читання не впливають на дітей так, як читання на дозвіллі, за бажанням. У середньому 42% дітей «дуже люблять читати», не люблять — 18%, решта — інколи читають. Прямий зв’язок: найвищі результати свідомого читання у тих, кому це до вподоби, і хто регулярно цим займається. Найнижчі — у тих, хто читає лише за шкільною програмою.
3️⃣
Змагання дає результати, але є нюанси
Попри те, що у сучасних школах намагаються відійти від атмосфери змагання, акцент на академічну успішність, конкурентна атмосфера, виклик, щоб діти вчилися якомога краще, спрацьовує. Там, де вільна сучасна атмосфера, діти читають гірше. Там, де успіхи у читанні порівнюють, читають краще. Втім, не все однозначно: складні читацькі вміння (потрібні для високого та просунутого рівня) таким способом сформувати не вдасться. Тож змагання використовувати краще як ліки: дозовано. Не серйозно, а жартома, в грі: наприклад, хто краще відповість на питання до тексту — дідусь або онук-першачок? А дорослим часом навіть варто «грати у піддавки».
4️⃣
Раннє читання — не запорука успіху
У середньому чверть учнів у світі навчилися читати ще до школи. Проте ситуація значно відрізняється у різних країнах. У чверті представлених країн переважна більшість першокласників вже читає. І саме вони мають найвищі результати з читання. Але прямої залежності не знайшли. У третині країн – грамотних дітей у першому класі майже немає. Але це не завадило у 4 класі отримати високі бали з читання. Тож експерти переконані: впливає на результат не рання підготовленість, а атмосфера зацікавлення у читанні в класі. Якщо батьки мало не з трьох років примушуватимуть малюка читати, це не допоможе йому. А якщо він вивчить літери вже у школі, але його друзі обговорюватимуть книжки, обмінюватимуться ними, це спрацює. Допоможіть знайти таку компанію. Як не серед знайомих, то у читацьких студіях, гуртках, знайдіть охочі до читання родини через тематичні групи у соцмережах.
5️⃣
А ось готувати до читання — варто
Як часто малюку батьки або няні читали, розповідали історії, грали в слова та інші ігри з літерами? Дітей, що змалечку не бачили книжки, у європейських країнах практично немає. Загалом таких 3% учасників, і в них нині низькі результати з читання. А ось у Туреччині дошкільнят, яких не готували до читання, — кожен сьомий, а у Марокко — кожен п’ятий. Переважно в них проблеми з розумінням текстів.
У решті країн дочитацька підготовка була або інколи (в середньому 55%), або постійно (в середньому 42%). Наприклад, у Бельгії дві третини родин займаються так з дошкільнятами час від часу, а в Казахстані, навпаки, дві третини батьків регулярно готують дітей. Тут жорстких зв’язків немає, але є гіпотеза, що справа у якості підготовки. Якщо заняття цікаві дитині, це сприятиме подальшим успіхам. Якщо ж це, наприклад, примусове зазубрювання абетки, ефект буде зворотним.
6️⃣
У дівчаток та хлопчиків різний вік книжкового «буму»
Якщо хлопчик у початковій школі не захопився літературою, у нього ще є шанс у підлітковому віці. Оцінювання доводить: майже в усіх країнах показники читання у дівчаток кращі, ніж у хлопчиків. Цікаво, що різниця тим більша, що більше очікувань до жіночої ролі, навіть стереотипів, є у місцевій культурі. Найкращі успіхи в учениць у порівнянні з учнями в Омані, Йорданії, Бахрейні, Південній Африці. Можливо, там, де від дівчат очікують слухняності, посидючості, у початковій школі це впливає на результати. Хлопці, на думку педагогів, у підлітковому віці відкривають для себе фантастичну, пригодницьку, наукову літературу.
А якщо сучасна дівчинка не обмежена вимогами та очікуваннями? Тоді, як у Чехії, Іспанії, Ізраїлі, на Мальті, різниця між читацькими рівнями не залежить від статі. І якщо учениця захоплюється, приміром, футболом, мотивувати до читання її будуть не казки, а спортивні статті (і статися це може, коли вона вже буде тинейджеркою).
Прискорити процес батьки можуть одним: допоможіть сину чи доньці знайти книгу до душі.
