Десятий Чілдрен Кінофест пройде з 30 червня по 9 липня. Усі події фестивалю безкоштовні, а фільми покажуть у кінотеатрах Києва, Львова, Одеси, Дніпра, Полтави, Вінниці, Житомира, Луцька, Хмельницького та Чернігова. Переглянути стрічки можна буде і онлайн — у віртуальному кінотеатрі. Пропонуємо чотири фільми для родинного перегляду, які ви не можете пропустити. Їх радять творці цьогорічного фестивалю.
Денис Іванов,
генеральний директор
Чілдрен Кінофесту
«Цирк» Чарлі Чапліна
Я вважаю, що кожне покоління треба знайомити з класикою. Але не кожен класичний фільм відгукнеться дитячій аудиторії.
Із цієї точки зору не можу не порадити фільмів Чапліна. Це визначна людина, майстер кінокомедії, а при цьому він абсолютно зрозумілий і сучасній аудиторії. До речі, наш фестиваль тісно пов’язаний із постаттю Чапліна: уперше Чілдрен Кінофест відбувся на 125-річчя з дня народження цього видатного актора й режисера. І саме на його честь названий символ фестивалю Совеня Чарлі.
Отже, Чаплін — чудовий вибір для першого знайомства з класичним кіно. Рекомендую його «Цирк». Ми його вже двічі показували в межах ретроспективної програми Чілдрен Кінофесту — на 125-річчя та 130-річчя Чапліна. Щоразу мали чудові відгуки: хоча це чорно-білий фільм, він добре сприймається в будь-якому віці.
Ця стрічка сподобається і дорослим, і дітям. За 95 років «Цирк» зовсім не постарішав, не став менш веселим.
Ілля Дядик,
програмний директор
Чілдрен Кінофесту
«Життя Кабачка» Клода Барра
Працюючи над відбором фільмів на фестиваль для мене важливо розмовляти з дітьми на рівних. Мені не подобається, коли в дитячому чи сімейному кіно наявні сюсюкання чи применшення дитячих розумових здібностей. Діти мають право, щоб до них ставилися як до повноцінних членів суспільства, вони розумні та багато чого розуміють.
Одним із фільмів, які абсолютно відповідають такому баченню, є «Життя Кабачка». Це анімаційна картина, яку ми показували на Чілдрен Кінофесті 2017 року. «Життя кабачка» — це робота досить відомого анімаційного режисера Клода Барра, копродукція Швейцарії та Франції.
Мультфільм розповідає про хлопчика, мати якого загинула. Він потрапляє до дитячого будинку, у якому живуть діти з різними проблемами.
З одного боку, це досить серйозна і, певною мірою, похмура історія. З другого — ця стрічка навчає взаємним повазі й допомозі, а також шляху порозуміння між різними дітьми. Зрештою, фільм має хепі-енд.
Багато батьків після перегляду сварилися на нас, організаторів фестивалю, за те, що ми показували не таке легке кіно, як від нас могли очікувати. Та мені здається, важливо вміти розмовляти з дітьми на різні теми, а на серйозні — тим паче.
Особливо це актуально в теперішні часи, коли проти України ведеться війна і діти, на жаль, мають дорослішати й стикатися з такими недитячими (але певною мірою і недорослими) проблемами та ситуаціями.
Мультфільм отримав безліч нагород на різних кінофестивалях, його показували в Каннах, це був абсолютний хіт 2016–17 років. Тому я дуже раджу цей фільм. На жаль, цього року ми його не показуємо, але я дуже сподіваюся, що він доступний у мережі для легального перегляду.
Олександра Рубан,
членкиня журі Дитячого
кіноконкурсу 10-го Чілдрен Кінофесту
«Дивовижна історія Марони» Анки Даміан
Дуже важко назвати ідеальну стрічку для перегляду, бо в усіх різні смаки та психологічні стани. Але… є один мультфільм, який я б радила подивитися. Це історія маленького цуценяти, який шукає собі господаря. Називається вона «Дивовижна історія Марони». За словами режисерки Анки Даміан, це «філософська історія про щастя, любов і життя». І заснована на реальних подіях. Колись Анка вийшла на прогулянку зі своїм песиком і знайшла цуценя. Анка не змогла лишити маля на вулиці й підшукала йому затишне житло з добрими людьми. Так режисерка допомогла Мароні, а та віддячила їй, ставши натхненням для створення цієї історії. Сценарій написаний Ангелом Даміаном на основі ідеї Анки Даміан, а бельгійський ілюстратор Брехт Евенс став творцем персонажів.
Я впевнена, що розповідь від першої особи — самої Марони — дуже сподобається малечі. У реальному житті ми не можемо подивитися на світ очима іншої людини чи істоти. А завдяки екранному мистецтву маємо півтори години унікальної можливості розширити власне уявлення про те, яким насиченим може бути життя маленької тварини. І цей досвід може змінити вас.
Тут багато цінностей, на які треба звернути увагу: і доброта, і піклування про тварин, і розмаїття людських типажів. Також багато і про людські слабкості. Про них теж треба розповідати наступному поколінню. Подолання наших вад і недоліків, нашої неідеальності — одне з важливих завдань життя, тож не бійтеся говорити з дітьми на такі теми. Вони їх дуже добре розуміють.
Цю історію я дійсно раджу дивитись усією родиною і після перегляду поговорити з дітьми, що їм сподобалось, що їх вразило, як вони оцінюють поведінку того чи того героя. Треба обов’язково обговорити й сумні моменти фільму, бо вони все ж там є. Дати дитині прожити почуття та переживання. Я впевнена, що вам захочеться обійнятися, піти на прогулянку зі своїм домашнім улюбленцем. Захочеться насолодитися моментом тут і зараз, порадіти, що ви одне в одного є.
Безперечна цінність цього фільму — сміливі візуальні рішення. Це новаторський фільм. Я впевнена, що дітям сподобаються візуальні знахідки творчої команди, адже кожен новий володар Марони зображений у різних стилях і різними яскравими прийомами. Такими незвичними, навіть зухвалими, що від здивування точно роззявите рота.
Дмитро Сухолиткий-Собчук,
член журі Дитячого
кіноконкурсу 10-го Чілдрен Кінофесту
«Шведська історія кохання» Роя Андерсона
«Шведська історія кохання» — це фільм про дуже тендітне ніжне кохання між двома підлітками, про те, як вони відстоюють, ідентифікують та відкривають для себе нові почуття. Саме тому він зрезонує як і з більш юною аудиторією, так і з дорослішим глядачем. Адже дорослим треба розуміти, що в певні моменти дитинства та дорослішання виникають питання й теми, які треба проговорювати з дітьми. Сам фільм підіймає не лише тему кохання, а й тему соціальних шарів суспільства, що теж створює додатковий пласт для роздумів.
«Шведська історія кохання» — це дебютний фільм неймовірно талановитого режисера Роя Андерсона. Ця його картина абсолютно не схожа на ту стилістику, яку він використав для свого фільму «Пісні з другого поверху».
З цієї точки зору і цікаво подивитися на фільм, бо це чуттєве та ніжне кіно, а не липке, холодне й відсторонене. Певною мірою цей фільм є опозиційним до всієї фільмографії самого Роя Андерсона.
