Навіщо у школі уроки кіно і медіаосвіти?

Про цікаві дитячі стрічки, європейський досвід та важливість кіно- і медіаосвіти для школярів розповідає Ілля Дядик, керівник дитячої програми Одеського міжнародного кінофестивалю. Там показали 14 дитячих фільмів. Тим часом цієї осені Children Kinofest оголосив новий конкурс для дітей віком 7–14 років. Подати на нього свій фільм можна до 4 травня 2021 року. 

Які важливі фільми знімають діти?

«Сузір’я Єдинорога», реж. Влада Березянська (Україна)

Можна сказати, що це доволі професійне кіно від молодої режисерки з Фастова. Стрічка про небезпечну гру із життя реальних підлітків. Вони влаштовують флешмоб, коли дитина має тікати з родини, вимикає телефон, відповідно всіх ставить на вуха, всі хвилюються. Гра на зразок «синього кита», що наробила галасу в медіа.

«Пандемія», реж. Елеонора Чолпак (Україна)

Цей фільм — переможець дитячого конкурсу Children Kinofest. Діти вже встигли зняти кіно про коронавірус. Дівчинка з Білгород-Дністровського зняла дуже смішну пародію на те, як дорослі переживають карантин.

«Los Bando», реж. Крістіан Лу (Норвегія, Швеція)

За сюжетом група підлітків тікає від батьків, бо хоче виступити на рок-фестивалі в іншому місті. А дорослі їм заважають. Підлітки знаходять спосіб, як туди дістатися і там заспівати. Це роуд-муві. Там є все: рок-н-рол, пригоди, дружба. Фільм було номіновано на приз Європейської кіноакадемії за найкращу стрічку для молодої аудиторії. Young Audience Award існує всього чотири роки. Переможця обирають діти. У жовтні Los Bando був в українському прокаті.

Про що зараз знімають діти?

Діти швидше реагують на проблеми, які обговорюють в їхніх середовищах. Серед надісланих нам робіт багато стрічок про екологічні проблеми, забруднення навколишнього середовища, яким може бути майбутнє, якщо людина нещадно знищує природні ресурси. Також фільми про булінг у школі. Це досить поширена тема для режисерів різного віку, але діти показують це зі свого погляду і рівня спілкування з однокласниками. Кіно від дітей і для дітей краще передає їхнє життя та проблематику.

Якщо навіть Європейська кіноакадемія запровадила таку премію, то чи можна сказати, що увага до дитячого кіно зараз більша?

Головна мета такої нагороди — залучити дітей до перегляду фільмів з Європи. Переможців обирають діти. Це процес залучення дітей саме до національного кіновиробництва. Якщо ми хочемо розвивати дітей, ми маємо показувати фільми, створені в різних країнах. Не лише Голлівуд і Дісней. Це гарне кіно, але якщо ми дивимось кіно однієї країни, це звужує наш світогляд. Що більше різних фільмів з різних країн ми дивимось, то краще розуміємо світ.

Останніми роками більше з’являється саме професійних фільмів від дітей. Техніка стає доступнішою і простішою, а діти — технологічно розвинутішими. Усі мають телефони, які часто знімають не гірше за камери. Прогрес надає можливість дітям самостійно робити кіно. Одна з цілей дитячого конкурсу в рамках ОМКФ і Children Kinofest — надати дітям можливість ознайомитись із такими фільмами й отримати медіаосвіту. Щоб вони розбирались, як створюється відеоконтент, репортажі журналістів. Бо зараз дуже багато навколо медіасміття, багато хто не розуміє, що правда, а що ні. Важливо знати, як можна змонтувати відео, як поширюються фейки і маніпулюють людьми. З одного боку, це наче розвага — разом із друзями й батьками зняти щось веселе, з другого — вони вчаться, як це все працює. І потім розпізнають неправдиву інформацію, монтажну склейку і зрозуміють, що ними намагаються маніпулювати.

Чи можливо, що такий урок на рівні з малюванням, музикою тощо з’явиться в наших школах?

Медіаосвіта в європейських країнах як мінімум існує в рамках позакласної, де діти знайомляться не лише з кіно, а й з технікою, як створювати блог, як вести YouTube. Завдяки такому навчанню хтось у майбутньому, може, піде працювати в кіно або журналістику. Усе, що пов’язано зі зйомками і переказами історій.

В Україні багато гуртків, де дітей вчать знімати кіно, робити анімацію. Наприклад, клуб Жовтий автобус у Києві. Заснували проєкт у 2016 році. Вони їздять у прифронтову зону і роблять із дітьми кіно. Наприклад, одна з учениць Жовтого автобуса торік брала участь у Children Kinofest. Дійшла до фіналу. А цьогоріч Ірина Цілик зняла про неї та її родину кіно «Земля блакитна, ніби апельсин», фільм переміг на кінофестивалі «Санденс». Дівчина потім вступила на режисуру в Карпенка. Скоро стрічка буде в прокаті. Саме зараз спостерігаємо еволюцію від не професійного кінематографіста до справжнього.

У Дніпрі з дітьми займаються анімацією у гуртку «Веселка» в Будинку молоді. Він існує близько 40 років. Потроху з’являються приватні гуртки. На Film.ua є як мінімум школа акторської майстерності. Дуже багато викладачів займаються з дітьми поза шкільною освітою. Однак поки немає централізованої зацікавленості Міністерства освіти. Але ми нікуди не дінемось і згодом змушені будемо йти до Європи й додавати медіауроки.

Як говорити через кіно з дітьми на важкі теми: про смерть, війну, національні трагедії? Показувати чи оберігати?

Мені не подобаються фільми, в яких намагаються сюсюкатись із дітьми, щось наспівати і натанцювати. Мені подобається, коли з дітьми говорять як з рівними. Саме такі фільми намагався відібрати на кінофестиваль. Найбільше заважають у сприйнятті неспотвореної картини світу, а правдивої саме дорослі. Ми якось показували мультик «Моє життя Кабачка» про хлопчика, що втратив матір. Діти, звісно, засмутились, але з розумінням поставилися до історії. Але батьки, бабусі нас дуже насварили: навіщо таке показувати дітям, у них же травма буде. Наприклад, мультик «Коко» про мексиканську родину якраз доступно пояснює тему смерті. І він дуже зворушливий, він не сюсюкається з глядачем. Історія цікава і дітям, і дорослим. Анімація отримала «Оскар». Діти зараз набагато швидше дорослішають завдяки сучасним гаджетам.

Чи обов’язково дитяче кіно повинно виховувати, мати мораль?

Так, як у дорослому, кіно для дітей може бути більш розважальне чи інтелектуальне. Діти — це маленькі люди, в яких дорослі вкладають усі свої сподівання та нездійснені мрії, бажання, щоб діти були кращими за попередні покоління.

А хепі-енд обов’язковий?

Все-таки дітям треба показувати, що життя оптимістичне і має багато можливостей, особливо якщо це залежить від тебе. Ти можеш досягти того, що хочеш. Це правильний меседж, щоб діти навчилися боротися, досягати бажаних результатів.

На ОМКФ показували британський анімаційний фільм «Гол» про крота, який мріяв грати у футбол. А вся його родина працювала шахтарями. Кротам узагалі бігати по землі незвично, все-таки живуть вони під землею. Це історія про мрію і як її здійснити. Якщо ти чогось хочеш, обов’язково досягнеш.

Часто в дитячих фільмах дорослі виглядають безпорадними.

У кіно навіть якщо дитина не сильніша за батьків чи дорослих, то вони хіба що приходять на допомогу в останню мить. В історіях про Карлсона хлопчик весь час справлявся сам, іноді звертався до своїх батьків. А іноді вони йому лише заважали. Це стандартна історія. Нещодавно показували мультик «Мій друг містер Персиваль» про хлопчика, який врятував пелікана. Він приймав усі важливі рішення самостійно, лише у найважливіші моменти йому приходив на допомогу батько. Якби знімали кіно про те, які круті дорослі, це б діти ніколи не дивились.

Ваші улюблені фільми в дитинстві?

У мене був друг, батьки якого певний час жили за кордоном і якось привезли йому цілу купу касет з діснеївськими мультиками — Мулан, Король лев тощо. Усе передивився. Також мені дуже подобався радянський фільм про Мері Поппінс, мультики про Вінні-Пуха і Карлсона. А найбільше зайшло — «101 далматинець». Я навіть книжку читав.

Залишити відповідь