Чим граються сучасні діти? Нейроскакалками, монстрами-трансформерами, дронами. Схоже на фантастичне кіно? Але це і є трендові ігри наймолодшого покоління. Чим вони корисні та які навички розвивають? Розповідаємо все про популярні іграшки дітей.
Скакалка почала тренувати мозок
Один із секретів успіху: давні, всім відомі іграшки модернізуються та додається елемент змагання. Нейроскакалка стала модною торік, і її популярність не знижується. Чому нейро? Бо вчені свідчать, що нейроскакалка гармонізує діяльність обох півкуль головного мозку і водночас вчить концентрувати увагу, бути терплячим та зосередженим. Такий собі тренажер, який маскується під забавку. Це рідкісний приклад, коли досягнення нейронаук пішло в маси, та ще й не на допомогу дорослим, а у повсякдення дітей. Сучасні дівчата змагаються не в тому, хто дійде до вищого рівня резиночок, а в тому, хто довше протримається на нейроскакалці.
Як вона виглядає? Тут немає жодної мотузки, а є палка, на одному кінці якої кільце з м’якою прокладкою, а на другому — палка з роликом (коліщатком). Кільце одягають на ногу (а саме — на щиколотку), застібають. Тепер іншою ногою штовхаємо ролик — і скакалка починає обертатися довкола ноги.
Аби рух не зупинився, треба стрибати: перескакувати вільною ногою через палку, а час від часу тією ж ступнею перезапускати коліщатко. Та ж нога, що «закільцьована», допомагає робити обертові рухи. Отже, одна нога зайнята рухом по вертикалі (підскакуванням), а друга — по горизонталі (прокручує). Це те саме, що й досить відомі вправи, коли людина має одною рукою намалювати коло, а другою — квадрат.
Нейроскакалка не дає змоги рухатися зі значним розбігом. Дитина стрибає на місці, при цьому вчиться володіти тілом. Якщо самостійно опанувати цей аксесуар важко, можна спочатку потренуватися крутити нейроскакалку на одній нозі, сидячі на стільці.
Нейроскакалок нині чимало, на будь-який смак: і рожеві, і блакитні, і з LED-підсвічуванням. Хтось із дівчат вподобає зайченят, цуценят, ведмежат, що закріплені на коліщатах. Хтось наполягатиме, що найкрутіша скакалка — з кулею, наповненою глітером.
Як змагаються? У кого нейроскакалка крутитиметься довше на обох ногах, той і виграв. Якщо одна дитина перемагає на лівій нозі, а друга — на правій, проводять додаткове змагання між ними.
Дзиґа стала бойовим бейблейдом
Вже не новинка, але все ще популярна розвага. Сучасні діти люблять не просто ігри, а ті, за якими цілий вигаданий світ із мегакрутими персонажами. Ось і бейблейди почалися зі старого японського аніме-серіалу (йому вже 20 років), який перезапустили в США та країнах Європи у 2019. Нові серії демонструють і нині. А за три роки до того ще й вийшло сучасне продовження манги — «Повстання бейблейдів».
У серіалі школярі змагаються за допомогою дзиґ (блейдів), які мають виштовхнути спортивне знаряддя супротивника за поле бою. У цьому спорті перемагають не силачі, а аналітики. Змагання, де у вигаданому світі кожен хоче перемогти, починається ще до бою: треба показати розуміння руху і зібрати на власний смак найбільш перспективний у конкретній битві блейд із трьох частин: верхівки, середини та основи. В аніме продемонстровано, як враховувати сильні та слабкі якості блейда конкурента. Можна змінювати не лише вигляд дзиґи, а й її вагу, швидкість обертання, витривалість, силу атаки чи балансування. До них додаються пускові пристрої. Під час гри дзиґи крутяться в центрі, б’ються у блейди інших гравців та бортики. Бал можна отримати за те, що дзиґа буде крутитися довше, ніж в інших гравців. Два бали — якщо блейд суперника розпадеться на частини.
У серіалі вирують пристрасті: кидають виклики, підбурюють одне одного, підтримують, перемагають та гідно переживають поразки. Так само емоційно грають діти в реальності. Намагаються копіювати героїв аніме, обирають, що їм до душі: швидкість, агресивність (наявність шипів та ікл), балансування (гарно тримає рівновагу) чи стійкість (гарний обертальний момент) та колекціонують бейблейди. Чого варті самі лише назви: «Шалений бик» чи «Суперкоролівський вибух»!
За цей час вигадали безліч нюансів: гачки для трюків, магнітні насадки, можливість злетіти над ареною на дроті, світлозвукові ефекти, дистанційне управління.
Бакугани — нове покоління покемонів?
А може, нове покоління бейблейдів? Адже це теж кишенькові монстри, як покемони, які перебувають у кульках. Під дією магнітів ці трансформери розкладаються. Але, як і бейблейди, вони — знаряддя, яким треба змагатися. Кожен має свою силу та інші якості, два бакугани б’ються між собою, а мета гравця — перемогти суперників. Бакугани — це інопланетяни, одні з яких потрапили до рук хуліганів, а інші допомагають позитивним героям рятувати людей від тих злодіїв. Згодом вони беруть участь у галактичних війнах.
https://youtu.be/oeQVcDBkFOQ
Маємо, як і в попередньому випадку, серіал 2007 року, його запланований перезапуск у наші дні та настільну гру. Але тут сюжет більш дорослий. Гравці наче переносяться до іншого виміру. Персонажі можуть загинути, а на кону — не приз, а долі планет.
Як грати? На гральне поле кладуть магнітні картки: бакукори. Кульки-трансформери кидають до центру. Якщо розкрилась лише одна, вона перемагає в раунді, якщо обидві — обчислюють їхню силу. Вона вказана на картці кожного бакугана, але до неї додається ще «вартість» тієї магнітної картки, яку приєднав до себе трансформер. У кого більше — той переміг у раунді. Трансформери, які взяли гору, відкладають у розгорнутому вигляді, а рештою грають далі. Абсолютним переможцем стає гравець, який зібрав три розгорнуті бакугани.
Найчастіше в бакугани грають хлопчики, а фантазії про космічні битви та рольові діалоги захоплюють не менше, ніж змагання. Тут є і корисний момент: діти тренують усний підрахунок чисел.
Замість повітряного змія — перегони ручних мінідронів
Діти досі люблять запускати повітряного змія та моделі літаків. Але тепер їм подобається також керувати чимось більш сучасним. Вже чимало родин можуть собі дозволити придбати квадрокоптери. Але йдеться не про них, а про просту та дешеву іграшку, яка містить інфрачервоні датчики руху для виявлення перешкод. Щоб змусити дрон летіти, потрібно піднести руку до іграшки: дрон почне «втікати» від неї вгору або вбік. Іграшка здатна зависати в повітрі та здійснювати обертання на 360 градусів навколо осі. А якщо вона натрапить на бар’єр, самостійно відлетить або набере висоту.
Перегони мінідронів — непросте змагання, адже важко навіть передбачити, куди полетить іграшка. А перемога дістається тому, чия «летюча тарілка» першою прибула в задане місце, на фініш. Керування потребує постійного зосередження, адже якщо вам треба кудись направити дрон, рухати рукою слід у протилежному напрямку. Таке «дзеркальне налаштування», як кажуть експерти, розвиває просторове мислення в дитини.
Ґудзик у забавках замінили… нанороботи
Ще наші дідусі та бабусі гралися ґудзиками чи монетками, намагаючись першим загнати їх олівцями до кінця намальованого або зробленого з паперу лабіринту. Або зробити те саме, дмухаючи на шматочок вати. Сучасні діти можуть змагатися, хто з нанороботів у формі жуків першим дістанеться фінішу. Ця трендова іграшка вміє бігати по різних поверхнях і перевертатися, якщо падає догори дригом.
Жук рухається вперед дуже швидко, доки не натрапить на перешкоду. Після зіткнення він розвертається і починає рух в іншому напрямку. Це дає змогу влаштовувати справжні перегони комах. Нанороботи змагаються у швидкості та спритності. Можна намалювати трасу, а є і спеціальні, де у поверхню шляху вмонтовано маленький магніт, є дверцята-клапани, майданчики, катапульти. Більш просунуті моделі реагують на звук та світло.
Можливо, невдовзі діти гратимуть у футбол за допомогою роботів чи матимуть якісь інші чудернацькі іграшки. Але зрозуміло одне: групові дитячі ігри не зникають, а просто трансформуються.
