Скільки в дитини має бути іграшок

Фото: pixabay.com

Те, що задарювати малечу іграшками не варто, вже не новина. Але всі поради психологів вилітають з голови, якщо малюк дивиться очима кота зі «Шрека» та шепоче «У мене ще ніколи не було…» А якщо батьки прохання ігнорують, впадає в істерику. Дитячий психолог Ольга Точій розповідає, скільки іграшок дитині потрібно і як насправді обмежити їх кількість.

Зупинимося лише на «кімнатних» іграшках. Набори для пісочниці та ванни, спортивне приладдя (у тому числі м’ячі, кеглі), книги, усе необхідне для малювання, ліпки або музики щоразу згадувати не будемо — все це, звісно, потрібно.

До 2 років: мало та функціонально

Простий експеримент: дітлахів цього віку залишили з чотирма новими іграшками. Вони радісно гралися. Далі їх завели до кімнати, де було аж 16 ляльок, пухнастиків, пірамідок тощо. Вони не знали, що обрати, пасивно роздивлялися або перебирали їх, не включаючи у гру. А далі швидко занудьгували.

Такий експеримент провели американські дослідники з Університету Толедо, і пояснили, що розсіювання уваги у віці до 3 років шкідливо. Тож краще придбати якісні іграшки, але небагато. Забудьте про емоційне та смислове навантаження, головне завдання дитячої власності — демонструвати різні способи дії з предметами. Перелічіть, які види маніпуляцій знаєте (натискати, тягнути, смикати, обертати, штовхати, котити), і оберіть іграшки, щоб вони всього цього навчили.

Приблизний список:

  1. Ігровий центр з багатьма кнопками та важелями або бізіборд (дошка для розвитку дитини з маніпуляційними елементами).
  2. Стукалка.
  3. 1–2 великих м’яких іграшок (засинати з ними, обіймати).
  4. Візочок, дитячий візок.
  5. Посудка.
  6. Каталка або машинка.
  7. Кубики.
  8. Дзиґа.
  9. Пірамідка.
  10. Музичні іграшки.
  11. Вкладиші, складані іграшки.
  12. «Провідна» іграшка. Для дівчат це, зазвичай, лялька або м’яка іграшка, хлопці можуть обрати те саме або динозавра, робота і навіть машинку. Ідеться про персонажа, з яким дитина найбільше «товаришує», оживляє, проектує свою прив’язаність. Із такою іграшкою дитина і спить, і їсть, і гуляє, і особливо прагне тримати поруч, якщо страшно (скажімо, у поліклініці) або погано.


Загалом: до 15 іграшок/наборів. У полі зору дитини: до 5.

3–4 роки: реалістично та «по-дорослому»

Завдання дитини в цьому віці — опанувати сценарії рольових ігор, тобто максимально приміряти на себе професії, ситуації, дорослі «правила гри». Малечі важливо, щоб побутова техніка чи інструменти були «такі самі», як у дорослих. Тож це період, коли син чи донька можуть бути прискіпливими до деталей. На щастя, їхні бажання обмежуються тими ситуаціями та професіями, які дитина регулярно бачить. Та й фантазія потроху розвивається: немає потреби, щоб термометр показував цифри та «піпікав», усе це дошкільник здатен домислити.

Приблизний список:

  1. Пластикові, гумові фігурки тварин.
  2. Вкладиші, сортери.
  3. Пазли.
  4. Ванна, ліжечко, інші великі предмети іграшкових меблів.
  5. Праска, пилосос, пральна машина — щось з іграшкової побутової техніки.
  6. Іграшкові овочі та інші продукти, ваги та інше для гри у «Магазин».
  7. Набір юного лікаря (важливий кожному, бо так малеча опрацьовує страхи перед медичними процедурами).
  8. Набори з інших професій (залежно від статі та інтересів дитини — перукар, фермер, майстер, пожежник, тощо).
  9. Різні види транспорту (літак, потяг, кораблик, автобус, таксі, швидка допомога тощо).
  10. Конструктор.
  11. Ляльковий театр.
  12. Лабіринт із шариками.
  13. Іграшковий телефон, планшет, комп’ютер.


Загалом: до 30 іграшок/ігор/наборів. У полі зору: до 10.

5–6 років: багато та дрібно

Це час, коли від копіювання діяльності дитина переходить до копіювання стосунків. Увага зосереджена на емоціях, сюжетах, які виникають між людьми. Раніше було важливо, як будують багатоповерхівку, а нині — як винаймають людей на будівництво, що роблять, коли хтось з бригади лінується, як замовник приймає роботу.

Якщо дитина награлася вдосталь, типові сюжети вже набридли, її починають захоплювати екзотичні професії: космонавт, пірат, детектив. Цікавиться яскраво емоційно забарвленими казковими персонажами: феями, монстрами. А ще створює власні сюжети, немов режисер. Щоб мати свій маленький світ, вибудовувати мізансцени між різними персонажами, потрібно чимало дрібних іграшок.

Приблизний список:

  1. Ляльковий будиночок.
  2. Гардероб для ляльки.
  3. Казкові костюми.
  4. Герої мультфільмів та «декорації» для ігор.
  5. Автотреки, залізні дороги.
  6. Інтерактивні чи електронні іграшки.
  7. Набір «Місто» (пошта, лікарня, школа, кафе та інші будівлі) або коробка дрібних іграшок для «режисерських» ігор.
  8. Набори для творчості (бісер, помпончики, необхідне для пошиття нарядів, аплікації, глітери, паєтки).
  9. Настільні ігри на кшталт лото, доміно, вікторини, мемо, мозаїки.
  10. Дитячий глобус.
  11. Динозаври/дракони/ «страшні» іграшки для відпрацювання страхів.


Загалом: до 50 іграшок/ігор/наборів. У полі зору: до 20.

Початкова школа: інтелектуально та заради репутації

Школяр поступово відмовляється від багатьох речей «для дітлахів». Хоча спочатку, у першому класі, він може відчувати страх дорослішати, тож ще більше часу, ніж раніше, присвячувати іграшкам. Але потім це минає. На перший план виступає те, що задовольняє жагу вже не чистої гри, а пізнання. А ще — те, що модно серед однолітків, що дозволяє похвалитися колекцією (це вже прояв волі та комунікації — не просто випросити в батьків, а збирати, сортувати, обмінювати). Якщо в 6 років дитина хоче уявити модель світу, немов побачити всю планету, мислить масштабно, то в 10 років — модель життя, зміни в часі, вчиться прогнозувати. Тому стратегічні ігри відповідають потребі віку.

Приблизний список:

  1. Колекціонування іграшок (на кшталт ляльок LOL, Monster High, Ever After High, Enchantimals, фігурок Ніндзяго, Зоряні війни).
  2. Набори для дослідів, мікроскоп.
  3. 3D-пазли.
  4. LEGO, електронні конструктори.
  5. Іграшки-антистрес.
  6. Настільні ігри «Монополія», «Ферма» та інші економічні, детективні, асоціативні ігри, а також стратегічні за мотивами фентезі.
  7. Головоломки.


Загалом: до 15 іграшок/ігор/наборів. У полі зору: всі.

Сім способів зменшити кількість іграшок

1. Заведіть вішліст

Навіть найменші здатні чекати, якщо внести бажання «у лист до Діда Мороза». Вам майже не доведеться відмовляти дитині, яка щось просить (лише якщо об’єкт бажань надто дорогий), тільки запропонуйте занотувати. За кілька тижнів до свят хай дитина сама обере один чи кілька пунктів, які для неї найважливіші. Очікування теж корисне: воно підвищує цінність іграшки, не дає одразу її поламати або закинути. Щоб підсилити ефект, почитайте про майбутній подарунок, намалюйте його, напишіть листа, оберіть ім’я, місце в дитячій кімнаті, «попередьте» інші іграшки про нового друга.

2. Видавайте іграшки порціями

Тримайте частину в недоступному місці, час від часу міняйте місцями те, чим дитина грає, та «забуте старе». Малеча може щиро забути, що в неї було, і радіти, як новому. Дитині з 5 років важливо брати участь у цьому обміні, адже йдеться про її власність.

Можна, приміром, зробити своєрідний каталог: сфотографувати все, що «поза зоною доступу» — хай дитина сама обирає, чим хоче гратися (на день або тиждень). Можна поділити іграшки на чотири тижні та відповідно міняти. Будь-які образи зникнуть, якщо «порцію» іграшок з антресолі чи балкону упакувати в коробку з кольоровим папером, фольгою, новорічними «дощиками». Їхнє «розпаковування» стане очікуваним.

3. Вчіть грати не лише зі своїми іграшками

Ідеться не про чуже, а про кооперацію — це легко організувати після 5 років. Запрошуйте в гості дітей з іграшками для спільних ігор. Водіть сина чи доньку в ігрові кімнати при торговельних центрах, в ігротеки, де зібрані іграшки відомих брендів. Урешті-решт привчіть інколи «ходити в гості» до іграшок у магазини — без купування.

4. «Обкатуйте» кожну іграшку

Вручити дитині подарунок — цього замало. Дитина прагне не шматок гуми, пластику, тканини, дерева, а емоцій. По-перше, їй важливо показати приклад, як можна грати, а по-друге, «зарядити» іграшку позитивними враженнями. Якщо дівчинка бере ляльку та згадує, як вони разом з мамою гойдали її або шили сукню, вона ніби «розпаковує файл» з теплими почуттями. В іншому разі дитина відчуватиме розчарування та знову захоче щось інше, щоб відчути радість хоча б від новизни.

5. Вчіть майструвати іграшки

Те, що зроблено власноруч, ціниться набагато більше. А спільна діяльність з татом чи мамою наситить позитивом. До того ж фантазія працюватиме активніше, якщо забавка не надто реалістична: саморобний транспорт може стати і літаком, і потягом. Пошита власноруч тваринка — і ведмедиком, і кицею.

6. Не купуйте те, що подобається вам

Чимало іграшок валяється на поличках, бо вони сподобалися батькам, а не малюку. Якась нагадує те, що хотілося в дитинстві, інша здається дуже корисною для розвитку, а ще одна така модна та дорога, що тішить маму й тата: які ж вони турботливі. Але все це — сміття, якщо дитина ними не грається.

7. Вчіть витрачати кишенькові гроші

Маленького школяра треба привчати купувати іграшки з кишенькових грошей. Це не скасовує подарунки на свята, але в решті випадків про слово «купи» час забувати. Тільки розділіть, що даєте на буфет, а що — на інші речі, щоб дитина не почала голодувати, аби побільше накопичити. Та й сума має бути достатньою, щоб хоча б за 3–6 місяців зібрати потрібне. Якщо це нереально, просто зізнайтеся, що покупка не вписується у ваш бюджет. Хай дитина сама вирішує: щотижня купувати всілякий дріб’язок, пригощати приятелів чи збирати гроші на велику іграшку. Якщо школяр сам керує процесом, чимало зайвих бажань зникне.

Залишити відповідь