З 1 вересня учні початкової школи принесуть у щоденниках «П»,«Д» та інші літери. «П» — це «погано» чи «подобається»? А «Д» — це «добре»? І взагалі — навіщо ввели нові правила оцінювання? «Освіторія» шукає відповіді.
Не результат, а допомога в процесі
Учнів початкової школи оцінюватимуть по-новому. Якщо спрощено: замість цифр (бальної оцінки) ставитимуть літери. Нові правила нещодавно затвердили в методичних рекомендаціях МОН щодо оцінювання результатів навчання учнів 1–4-х класів. Там прописали поняття вербальної оцінки. «Освіторія» вже писала про те, що оцінка стає інструментом формування навичок, демонструє точки росту та вдосконалення, а не констатує, як раніше, наскільки дитина виконує план вивчення предмета.
Основний принцип реформи НУШ — дитиноцентризм. Тож не дивно, що оцінювання має дві пріоритетні функції — формувальну та діагностувальну. Оцінки мають допомагати протягом навчання: оцінювати не лише результати, а й процес досягнення цих результатів. Ідеться про те, що успіхи, приміром, у читанні двох дітей, які однаково швидко читають, однакові. А от зусилля різні, бо перша дитина на початку року так само легко це робила, а друга ледь впізнавала склади. Вербальне оцінювання має відображати цей подоланий учнем шлях. Окрім об’єктивних результатів, слід зважати на особистісні надбання учня — активність, старанність, самостійність, відповідальність, комунікабельність.
Що таке вербальна оцінка?
Вербальна (словесна) оцінка — судження, в якому вчитель описує досягнення дитини і те, над чим варто попрацювати. Скажімо: «Діна розв’язує задачі за алгоритмом, але ще потребує допомоги вчителя та роз’яснень. Щоб досягти результату, їй варто бути більш уважною та прагнути самостійності, водночас це дуже старанна учениця».
Вербальні оцінки, згідно з рекомендаціями, пропонують залишити для 1–2-х класів. Так само вчитель має описати особистісні надбання дитини протягом усього навчання в початковій школі.
Що таке рівнева оцінка?
А тепер — про нове. Школи мають вибір: оцінювати результати навчання у 3–4-х класах або вербальними оцінками, або рівневими. Рівнева оцінка визначає рівень результату. А самі рівні позначають літерами:
П — «початковий»,
С — «середній»,
Д — «достатній»,
В — «високий».
Давно забуті ДПГ, ПГ та П?
Школи прописують у статуті, який саме метод оцінювання обрали і будуть практикувати. Також у школи є право розробляти власні положення щодо оцінювання результатів навчання учнів. А вчитель може ініціювати перехід до певного оцінювання в певному класі та затвердити на засіданні педагогічної ради закладу. Тож нюанси оцінювання можуть бути різними навіть у різних класах однієї школи.
Однак поки що більшість закладів освіти вводитиме рівневі оцінки. Їх вже активно обговорюють батьки в соцмережах. Декому це здається незрозумілим та некрасивим: мовляв, що тепер казати? «Моя дитина вчиться на «П-С»? Або ж «У нас одні лише «вешки»? А скільки дражнилок можуть вигадати учні на ці літери!
Є й ті, хто нагадує: літери ставили ще в гімназіях 19-го сторіччя. Там у хід ішли скорочення від слів «відмінно», «вельми добре», «дуже добре», «добре», «досить добре», «посередньо» і «слабо». У 20-30-ті роки минулого сторіччя учні та батьки плуталися в тих «П», бо складно було розрізнити такі види оцінювання літерами: ДПГ — «дуже погано», ПГ — «погано», П — «посередньо», Д — «добре», В — «відмінно». Згодом з’явилася чотирирівнева система оцінювання: Н — «незадовільно», З — «задовільно», Д — «добре» та В — «відмінно».
Принцип онлайн-ігор
Якщо поміркувати, стає очевидно: слова «погано» або «незадовільно» несуть у собі негативний сенс, можуть демотивувати та засмутити дитину. У новому варіанті не буде нічого такого. В основі — зовсім інший принцип. У наведених старих варіантах є приховане порівняння, орієнтир на якусь усереднену для всіх норму.
Новий варіант оцінювання можна порівняти з позначенням рівнів під час вивчення іноземної мови дорослими. Там застосовують добре відомі визначення: Elementary, Intermediate тощо. Елементарний чи середній рівень знань з іноземної звучить обнадійливо, наголошує на досягненнях, на тому, що людина вже засвоїла, а не на недоліках, тому, чого бракує. Тобто оцінка, навіть якщо знань та навичок ще мало, акцентує на отриманні початкового рівня, на певних досягненнях. Так само принцип рівнів закладено в більшість онлайн-ігор: гравець не комплексує з приводу теперішнього рівня, а вмотивований досягати нових.
Це значно відрізняється від оцінювання в США, з яким нині порівнюють цю новацію, адже букви А, В, С, D, F означають певний відсоток правильних відповідей, а не рівень досягнень.
Нововведення не нові
МОН нагадує також, що оцінка учня є конфіденційною інформацією, що має бути доступною лише для учня та його батьків.
Найцікавіше, що рівні засвоєння навчального матеріалу — не новина. Адже вони були прописані поруч із бальними оцінками відтоді, як ввели 12-бальну систему оцінювання у 2000 році.
У наказі МОН того часу йшлося про те, що високому рівню відповідають бали 10–12, учень творчо підходить до застосування матеріалу, використовує його в нестандартних ситуаціях. Достатній рівень (7–9 балів) — коли учень знання та вміння застосовує на практиці, у стандартних ситуаціях, аргументує відповіді, самостійно знаходить та виправляє помилки. Середній рівень (4–6 балів) — володіє всім матеріалом, але лише відтворює його, частково або повністю, а для застосування потрібна допомога вчителя. Початковий рівень (1–3 бали) — розпізнає на елементарному рівні, відтворює окремі факти, уривки матеріалу.
Просто раніше ці поняття були знайомі вчителям, але не батькам та учням, які мали справу з 12-бальними оцінками.
Що треба вміти та знати для початкового рівня?
У сучасних методичних рекомендаціях детально прописали характеристики різних рівнів результатів навчання — в Орієнтовній рамці оцінювання результатів навчання.
Наприклад, початковий рівень — це не відсутність знань. Щоб його отримати, теж потрібно чимало вміти. За допомогою вчителя: розпізнавати та називати об’єкти, про які йдеться в завданнях за наданими орієнтирами; називати окремі ознаки об’єктів; копіювати зразок; знаходити інформацію в запропонованому джерелі за наданим орієнтиром; відтворювати частину отриманої інформації усно або за допомогою малюнка; коментувати окремі операції короткими репліками на основі запропонованих запитань, співвідносити результат виконання завдання зі зразком, констатувати за підказкою правильність або неправильність результату.
Рівневі оцінки мають не засмучувати дитину через помилки, а давати відчуття сходинок, якими можна просуватися до знань та вмінь.
