Як оцінювати не за помилки, а за досягнення

Автор тексту: Марта Кобринович

Невдовзі більшість українських школярів отримають свої підсумкові оцінки за цілий рік. Ці цифри мали б показати, наскільки старанними та наполегливими були діти. Але те, що ваша дитина отримала менший бал, ніж інші, ще не означає, що вона зробила менший прогрес.

Що таке формативне оцінювання?

В українській мові для вимірювання результатів або досягнень ми звично використовуємо слово «оцінка». В англійській ж мові, натомість, є два різні слова — «evaluation» та «assessment». Перше з них означає оцінку як підсумковий бал, який отримують учні. «Assessment» докладніше перекладають як оцінювання, що є тривалим у часі та має на меті не кількісний показник, а фідбек щодо роботи учнів та рекомендацій для подальшого розвитку та роботи над собою.

Поруч з ‘assessment’ часто трапляється ще і приставка ‘formative’, яку перекладають як «формативне» чи «формувальне». Це словосполучення вже більш чітко вказує на мету такого оцінювання — допомогти сформувати навички, а не просто оцінити роботу учня за стандартизованою шкалою.

Яка є різниця між формативним оцінюванням та звичайними оцінками?

Формативне оцінювання сфокусоване на процесі, а класичне — на результаті. Перше враховує те, як учень працював для досягнення цілі. Друге ж зважає тільки на фінальний результат роботи, наприклад, контрольну роботу.

Формативне оцінювання відбувається не тільки у самому кінці уроку чи курсу, а триває разом із курсом і дозволяє коригувати процес навчання та давати поради та підтримку.

Результат формативного оцінювання — це рекомендації для учня та батьків щодо того, де потрібно направляти зусилля, щоби досягти кращого результату. Мета формативного оцінювання — не констатувати певні досягнення та не оцінити їх, а показати можливі точки для росту та вдосконалення у майбутньому. Воно не використовує негативних формулювань типу «не опанував» чи «не може», а замінює їх фразами на зразок «потребує подальшого вдосконалення у…».

Крім цього формативне оцінювання часто є анонімним або закритим для сторонніх, а тому приносить менше дискомфорту дитині.

Один з основних недоліків звичних шкільних оцінок у тому, що вони відраховуються від стандарту, тобто, наскільки дитина виконує план вивчення певного предмету.

За умов формативного оцінювання, точкою відліку є початковий рівень учня, а кінцевою — той результат, який він досягнув за час спостереження. Тому оцінювання досягнень відбувається через рефлексію досвіду, а не за стандартизованою шкалою. Те, що дитина отримала нижчу оцінку за стандартною шкалою ще не означає, що вона менше працювала. Цілком можливо, що учень зробив великий прогрес порівняно зі своїм початковим рівнем.

Звичайна оцінкаФормативна оцінка
Сфокусована на результатіСфокусована на процесі
З’являється у кінці курсуТриває протягом курсу
Оцінює результат навчанняОцінює процес навчання
Ставить кінцевий балМоніторить якість та ефективність навчання
Стандартизована, відштовхується від загальноприйнятої шкалиІндивідуальна, відштовхується від початкового рівня знань
Здебільшого показує тільки недопрацюванняПоказує і досягнення, і сфери, які вимагають додаткової уваги

Недоліки формативного оцінювання

Попри всі плюси формативного оцінювання, його основним недоліком є те, що його практично неможливо впровадити у школах із класно-урочною системою, орієнтованою на середньостатистичного учня. Традиційне оцінювання стало частиною системи і часто є не лише формальним вираженням досягнень учнів, а можливість позмагатися за право бути «кращим». Крім цього, формативне оцінювання потребує ретельної роботи вчителя та моніторингу протягом певного часу, що у реаліях української школи з великими класами стає дуже складним. Варто зважати й на те, що для батьків, які звикли до класичної системи виставлення балів, запровадження формативного оцінювання може бути незрозумілим.

«Необхідно оцінювати не стільки відповідність знань рівню стандартів закладених у державних програмах, а особистісний поступ учнів у набутті певних умінь та компетентностей, — говорить Світлана Ганаба, докторка філософських наук та професорка кафедри педагогіки та соціально-економічних дисциплін НАДПСУ ім. Богдана Хмельницького.

— Формальне оцінювання завжди є позитивним, воно не містить частки «не». Воно не оцінюється як вирок з оцінкою, а як корекція набутих компетентностей. Щоби воно не стало черговим декларативним гаслом, необхідно змінювати саму філософію освіти, плекати розуміння освіти як особистісного капіталу людини. Освіта загалом має сприйматися як середовище розвитку особистості, а не набуття суми знань».

Як воно працює на практиці

Попри те, що формативне оцінювання здається дещо екзотичним в українських реаліях, будь-які батьки до нього вдавалися хоч раз у житті. Коли ви вчите свою дитину готувати чи правильно складати одяг, ви постійно спостерігаєте за нею та час від час даєте певні поради, як краще, до прикладу, різати овочі чи складати штани, а не відсторонено спостерігаєте до самого кінця, а потім говорите, що помідори порізані на вісім балів з дванадцяти можливих. Це і є формативне оцінювання, адже ви прагнете допомогти дитині освоїти певну навичку, при цьому ви моніторите її роботу, даєте поради під час процесу, а в кінці говорите, що було добре, а над чим ви ще попрацюєте наступного разу. На перший погляд все дуже просто, але під час уроків вчитель не може всім приділити достньо багато уваги, тому йому легше просто оцінити кінцевий результат.

Якщо мова йде про шкільні предмети, вчитель мав би поспостерігати за дитиною та визначити, де їй треба ще попрацювати. До прикладу, оцінюючи прогрес дитини у вивченні англійської мови, вчитель може порекомендувати більше приділити уваги вимові певних звуків.

Основним критерієм для формативного оцінювання є те, наскільки дитина наблизилася до навчальної мети, яку їй поставили на початку курсу. Якщо, до прикладу, учень чи учениця до кінця семестру повинна чітко розрізняти короткий та довгий звук «і» в англійській мові (/i/ та /ɪ/), а дитина і далі їх плутає, то вчитель оцінить цю навичку як таку, над якою це треба працювати, і порекомендує батькам більше попрацювати з дитиною над вимовою та сприйняттям цих звуків.

Формативне оцінювання й українська школа

Поки що терміну «формативне оцінювання» у Законі про освіту немає, але у МОН уже рухаються у цьому напрямку й запроваджують принципи формативного оцінювання для першачків. До прикладу, міністерство розробило свідоцтво досягнень учня, де вказано основні компетенції дитини.

Оскільки НУШ робить акцент на компетенціях, важливих у сучасному та майбутньому, то сенсом шкільної освіти має бути не просто нові знання, а вміння вчитися та використовувати нову інформацію в реальному житті.

Важливо пам’ятати, що рівень набуття цих компетенцій індивідуальний, адже діти приходять до школи із різним рівнем підготовки

Міністерка освіти Лілія Гриневич наголошує, що рівень набуття компетенцій — індивідуальний, адже діти приходять до школи із нерівним рівнем підготовки. У такому разі саме формативна оцінка мала б стати ефективним способом вимірювання досягнень учнів.

На відміну від звичних табелів, учень та його батьки отримують фідбек про те, як дитина опановує певну навичку. Вчитель ставить одну з можливих відміток: «має значні успіхи», «демонструє помітний прогрес», «досягає результату з допомогою вчителя», «потребує значної уваги та допомоги». У першому та другому класі таке оцінювання описове, а з 3-го класу з’являються класичні оцінки для окремих предметів.

У першій частині цього свідоцтва вчитель оцінює соціальні та робочі компетенції, наприклад, співпрацю з іншими чи здатність працювати зосереджено. Друга частина присвячена попредметному оцінюванню: математики, технологій, мистецтва тощо. Наприкінці свідоцтва досягнення вчитель заповнює рекомендації стосовно розвитку навичок та компетенцій. Доступ до інформації у цьому свідоцтві мають тільки вчитель, дитина та її батьки.

Автор:

Залишити відповідь