5 прийомів комплексного навчання: використовуйте асоціації, музику та парадокси
![Батькам: Михайло Казінік: Учитель має жартувати кожні 10 хвилин](https://osvitoria.media/wp-content/uploads/2019/02/cover_kazinik.png)
Скрипаль, лектор-музикознавець та педагог Михайло Казінік є автором методики комплексно-хвильового уроку. Це урок, над яким працюють разом кілька вчителів, розкриваючи певне поняття через різні предмети. Після виступу в Києві в креативному просторі mOre Михайло Казінік розповів «Освіторії» про невід’ємні елементи комплексного навчання, які можна застосовувати в школі і вдома.
Комплексний підхід
Сучасні люди мають кліпову свідомість: у їхніх головах є шматки, фрагменти інформації, що ніяк не в’яжуться в картину світу. Тому таку людину може легко обдурити будь-який політик, поліцейський, сусід. Щойно людина бачить причинно-наслідкові зв’язки подій і речей — вона стає захищеною від маніпуляцій. Комплексний підхід означає, що географія — це місце, історія — це час, а культура і наука — це заповнення цього місця і цього часу. Тому, наприклад, Францію треба вивчати через відкриття блискучого Блеза Паскаля, музику Массне, твори імпресіоністів, поезію та прозу видатних французів. Тоді дитина буде оточена не окремими шматками, а цілими поняттями, що зв’язують в одне ціле культуру, науку, місце і час.
Асоціативне мислення
Метод асоціації дуже зручний і для вчителя, і для дитини. Якщо в дитини сформоване асоціативне мислення, то її потенційність як нобелівського лауреата зростає в кілька разів. Такі діти виростуть яскравими і цікавими людьми, на відміну від тих, хто володіє кліповим мисленням. Із чого почати кожному вчителю чи батькам, які обрали домашню освіту для своєї дитини? Є чудовий помічник — інтернет. Забиваєте в пошуку слово «куб», «трикутник», «дзеркало». Або, наприклад, «зерно»: стаття у Вікіпедії про зерно дасть кілька значень цього слова — це злакова рослина, зерно як думка, зерно правди тощо.
Можна обрати практично будь-яке слово, бо навіть банальне «двері» має безліч значень. Кожне значення слова можна розвинути в тему для вивчення різних предметів — біології, хімії, математики, літератури, мистецтва, музики. Немає жодного поняття, яке б корінням не сягало всіх дисциплін. Звісно, це не означає, що всі уроки мають бути з’єднані. Але основні поняття треба вивчати саме через асоціативне мислення.
![Батькам: Михайло Казінік: Учитель має жартувати кожні 10 хвилин](https://osvitoria.media/wp-content/uploads/2019/02/Kazinnik_0040.jpg)
Музика
До кожного асоціативного ряду треба дібрати приклад з музики — це обов’язкова умова. Німецький філософ Готфрід Лейбніц сказав: «Музика — це прихована арифметична вправа душі, яка вираховує, сама про те не знаючи». Якщо вчитель не обізнаний у царині музики, йому слід зайнятися самоосвітою — як мінімум, почати з книг про видатних музикантів. Зараз є купа біографій видатних композиторів, і до них одразу докладається музика. Треба бути зовсім байдужим і непридатним вчителем, щоб не знати, що Олександр Бородін був видатним хіміком і дружив з Менделєєвим. І що він був видатним музикантом. І виявляється, на закони гармонії в музиці Бородіна дуже вплинули його заняття хімією. А коли учні досліджуватимуть хімічні реакції, їм слід вмикати половецькі танці того ж Бородіна — тоді вони бачитимуть всеохопність світу.
Парадокс
Парадокс — найважливіша частина уроку. Пряме мислення не винаходить нового, не створює відчуття відкриття. Як казав Король Лір: «Із нічого і вийде нічого». Парадокс дає змогу побачити звичні речі під іншим кутом — а це запорука творчості і в науці, і в мистецтві. Саме з парадокса слід починати урок. Це принцип «одивнення» (рос. «остранения») — почати з дивного, несподіваного, з того, чого найменше чекали ваші слухачі.
Вони здивувалися, і вже автоматично зосереджують свою увагу, бо їм цікаво, а як це взагалі стосується цього предмета. Уявіть: діти прийшли на урок, готові слухати нудного математика чи хіміка. Аж раптом учитель каже: одного разу відомий хімік ішов вулицею і несподівано зник. І тут з-під землі почулися звуки флейти. Усі здивувалися: що це? Виявляється, цей відомий хімік упав у каналізаційний люк, який на щастя, був неглибокий. Перше, що він зробив, це перевірив свою флейту, адже він був ще й відомим музикантом. І це був Олександр Бородін — геніальний хімік і музикант. Якщо урок хімії почати з такої історії, в учнів перелаштується мислення.
![Батькам: Михайло Казінік: Учитель має жартувати кожні 10 хвилин](https://osvitoria.media/wp-content/uploads/2019/02/Kazinnik_0062.jpg)
У дітей є природна здатність бачити речі під іншим кутом, тому вони дуже часто ставлять запитання, які здавалося б, не мають стосунку до теми уроку. Якщо вчитель у такому випадку каже: «Це не стосується теми, сядь і не перебивай» — це профнепридатний вчитель. Вчитель не має права так відповідати. Бо не існує такого питання, на яке вчитель не намагається знайти відповідь.
Жарти
Вчитель має жартувати кожні 10 хвилин. У кого немає вродженого почуття гумору, повинні зібрати картотеку веселих історій і жартів. На кожен урок має бути 2–3 веселі історії. Веселунів завжди люблять більше, ніж похмурих людей чи монотонних лекторів. Щойно вчитель пожартував, він моментально перемикнув дітей на позитив.
Навчання — це праця, але вона перестає бути важкою, якщо стає радісною. Тому в школі має бути багато сміху, радості і похвали. Є таке прислів’я: знайди улюблену роботу, і з того дня ти перестанеш працювати. Те саме із навчанням — навчись викладати яскраво, з інтересом, і твої учні перестануть учитися у звичному розумінні слова.
Варіант слова для асоціативних уроків:
Куб
- геометрична форма — закони обчислення і накреслення;
- основоположна форма в архітектурі — дослідити, яка архітектура нас оточує, як вона на нас впливає;
- якщо поглянути на куб під кутом, побачимо перспективу — розглянути закони перспективи в живописі;
- якщо дивитися на куб згори, то це квадрат — спробувати з учнями створити прямі кути з простих предметів навколо (мотузки, олівці);
- розглянути куб у мистецтві кубістів і спробувати розгадати загадку «Чорного квадрата» Малевича;
- приклад «квадричної» музики — найвідоміша симфонія Бетховена (симфонія № 5 до мінор) — слухаючи цей твір діти можуть у ритм мелодії малювати квадрат.