Михайло Казінік: Учитель має жартувати кожні 10 хвилин

5 прийомів комплексного навчання: використовуйте асоціації, музику та парадокси

Скрипаль, лектор-музикознавець та педагог Михайло Казінік є автором методики комплексно-хвильового уроку. Це урок, над яким працюють разом кілька вчителів, розкриваючи певне поняття через різні предмети. Після виступу в Києві в креативному просторі mOre Михайло Казінік розповів «Освіторії» про невід’ємні елементи комплексного навчання, які можна застосовувати в школі і вдома.

Комплексний підхід

Сучасні люди мають кліпову свідомість: у їхніх головах є шматки, фрагменти інформації, що ніяк не в’яжуться в картину світу. Тому таку людину може легко обдурити будь-який політик, поліцейський, сусід. Щойно людина бачить причинно-наслідкові зв’язки подій і речей — вона стає захищеною від маніпуляцій. Комплексний підхід означає, що географія — це місце, історія — це час, а культура і наука — це заповнення цього місця і цього часу. Тому, наприклад, Францію треба вивчати через відкриття блискучого Блеза Паскаля, музику Массне, твори імпресіоністів, поезію та прозу видатних французів. Тоді дитина буде оточена не окремими шматками, а цілими поняттями, що зв’язують в одне ціле культуру, науку, місце і час.

Асоціативне мислення

Метод асоціації дуже зручний і для вчителя, і для дитини. Якщо в дитини сформоване асоціативне мислення, то її потенційність як нобелівського лауреата зростає в кілька разів. Такі діти виростуть яскравими і цікавими людьми, на відміну від тих, хто володіє кліповим мисленням. Із чого почати кожному вчителю чи батькам, які обрали домашню освіту для своєї дитини? Є чудовий помічник — інтернет. Забиваєте в пошуку слово «куб», «трикутник», «дзеркало». Або, наприклад, «зерно»: стаття у Вікіпедії про зерно дасть кілька значень цього слова — це злакова рослина, зерно як думка, зерно правди тощо.

Можна обрати практично будь-яке слово, бо навіть банальне «двері» має безліч значень. Кожне значення слова можна розвинути в тему для вивчення різних предметів — біології, хімії, математики, літератури, мистецтва, музики. Немає жодного поняття, яке б корінням не сягало всіх дисциплін. Звісно, це не означає, що всі уроки мають бути з’єднані. Але основні поняття треба вивчати саме через асоціативне мислення.

Музика

До кожного асоціативного ряду треба дібрати приклад з музики — це обов’язкова умова. Німецький філософ Готфрід Лейбніц сказав: «Музика — це прихована арифметична вправа душі, яка вираховує, сама про те не знаючи». Якщо вчитель не обізнаний у царині музики, йому слід зайнятися самоосвітою — як мінімум, почати з книг про видатних музикантів. Зараз є купа біографій видатних композиторів, і до них одразу докладається музика. Треба бути зовсім байдужим і непридатним вчителем, щоб не знати, що Олександр Бородін був видатним хіміком і дружив з Менделєєвим. І що він був видатним музикантом. І виявляється, на закони гармонії в музиці Бородіна дуже вплинули його заняття хімією. А коли учні досліджуватимуть хімічні реакції, їм слід вмикати половецькі танці того ж Бородіна — тоді вони бачитимуть всеохопність світу.

Парадокс

Парадокс — найважливіша частина уроку. Пряме мислення не винаходить нового, не створює відчуття відкриття. Як казав Король Лір: «Із нічого і вийде нічого». Парадокс дає змогу побачити звичні речі під іншим кутом — а це запорука творчості і в науці, і в мистецтві. Саме з парадокса слід починати урок. Це принцип «одивнення» (рос. «остранения») — почати з дивного, несподіваного, з того, чого найменше чекали ваші слухачі.

Вони здивувалися, і вже автоматично зосереджують свою увагу, бо їм цікаво, а як це взагалі стосується цього предмета. Уявіть: діти прийшли на урок, готові слухати нудного математика чи хіміка. Аж раптом учитель каже: одного разу відомий хімік ішов вулицею і несподівано зник. І тут з-під землі почулися звуки флейти. Усі здивувалися: що це? Виявляється, цей відомий хімік упав у каналізаційний люк, який на щастя, був неглибокий. Перше, що він зробив, це перевірив свою флейту, адже він був ще й відомим музикантом. І це був Олександр Бородін — геніальний хімік і музикант. Якщо урок хімії почати з такої історії, в учнів перелаштується мислення.

У дітей є природна здатність бачити речі під іншим кутом, тому вони дуже часто ставлять запитання, які здавалося б, не мають стосунку до теми уроку. Якщо вчитель у такому випадку каже: «Це не стосується теми, сядь і не перебивай» — це профнепридатний вчитель. Вчитель не має права так відповідати. Бо не існує такого питання, на яке вчитель не намагається знайти відповідь.

Жарти

Вчитель має жартувати кожні 10 хвилин. У кого немає вродженого почуття гумору, повинні зібрати картотеку веселих історій і жартів. На кожен урок має бути 2–3 веселі історії. Веселунів завжди люблять більше, ніж похмурих людей чи монотонних лекторів. Щойно вчитель пожартував, він моментально перемикнув дітей на позитив.

Навчання — це праця, але вона перестає бути важкою, якщо стає радісною. Тому в школі має бути багато сміху, радості і похвали. Є таке прислів’я: знайди улюблену роботу, і з того дня ти перестанеш працювати. Те саме із навчанням — навчись викладати яскраво, з інтересом, і твої учні перестануть учитися у звичному розумінні слова.

Варіант слова для асоціативних уроків:

Куб

  1. геометрична форма — закони обчислення і накреслення;
  2. основоположна форма в архітектурі — дослідити, яка архітектура нас оточує, як вона на нас впливає;
  3. якщо поглянути на куб під кутом, побачимо перспективу — розглянути закони перспективи в живописі;
  4. якщо дивитися на куб згори, то це квадрат — спробувати з учнями створити прямі кути з простих предметів навколо (мотузки, олівці);
  5. розглянути куб у мистецтві кубістів і спробувати розгадати загадку «Чорного квадрата» Малевича;
  6. приклад «квадричної» музики — найвідоміша симфонія Бетховена (симфонія № 5 до мінор) — слухаючи цей твір діти можуть у ритм мелодії малювати квадрат.

Залишити відповідь